Справа № 274/2841/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовиченко Т.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
26 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича про скасування постанови,
в травні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області з позовом до інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича (відповідача) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 375902 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 29.01.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручена копія постанови відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КпАП України. Зазначає, що позивач отримав копію постанови поштою лише 06.05.2019 і 14.05.2019 її оскаржив, тому, строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 289 КпАП України, слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем 14 травня 2019 року було подано позовну заяву на оскаржувану постанову, яка у відповідності до вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП була оголошена позивачу безпосередньо на місці її винесення 18 березня 2019 року та від отримання копії останньої на місці її винесення позивач відмовився, про що свідчить і відеодоказ з нагрудної камери поліцейського на якому позивач відмовляється від отримання копії постанови. Крім того вважає, що суд першої інстанції не врахував інші докази, зокрема відомості про направлення постанов про адміністративне правопорушення позивачу, які спростовують доводи позовної заяви.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.03.2019 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 375902 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. , з тих підстав, що що він, 18.03.2019 року, о 02 год. 30 хв., на 95 км автодороги Київ - Харків Київської області Яготинського району, керував автомобілем марки «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР України, а також здійснив невимушену зупинку в темну пору доби, за межами спеціального майданчика чи стоянки, чим порушив п.15.1 ПДР.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.06.2019 провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 ч.1 КпАП України, закрите на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 286 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як зазначено судом першої інстанції матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручена копія постанови відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КпАП України.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як встановлено судом першої інстанції відповідач у судове засідання 29.01.2020 не з'явився, спрямував до суду заяву про розгляд справи в його відсутності та просив відмовити позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
При цьому, зважаючи, що відповідачем не надано доказів про своєчасне отримання копії постанови про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач отримав копію постанови про адміністративне правопорушення поштою лише 06.05.2019 і 14.05.2019 її оскаржив, а тому правомірно вважав, що строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 289 КпАП України, слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.
Крім цього, згідно матеріалів справи (а.с. 23) позивач тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні, зокрема в період з 14.03.2019 по 05.04.2019 (а.с. 24) перебував у неврологічному відділені відновного лікування, а 06.04.2019 дізнався про оскаржувану постанову з якою не можливо було ознайомитися та в подальшому оскаржити, а тому направив відповідачу листа щодо надання копії постанови з інформацією, в тому числі про посадових осіб, якими виносилася вказана постанова.
Також, під час перевірки статусу відстеження про відправлення (трекінг Укрпошта), зокрема за номером 0830101666584 (а.с. 59) відомості відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що позивач довів наявність поважних причин, які перешкоджали йому в межах строку встановленого законом ознайомитись з повним текстом оскаржуваної постанови та подати позовну заяву на постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 375902 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Слід також зазначити, що з фрагменту відео з нагрудної камери поліцейського не можливо встановити, що позивачу вручена копія постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КпАП України, а матеріали справи, що містять інформацію про надсилання постанови про адміністративне правопорушення, не можуть вважатися належним доказом щодо отримання позивачем оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України “Про національну поліцію” встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено судом першої інстанції, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.06.2019 провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 ч.1 КпАП України, закрите на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. З вказаної постанови встановлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б без сумніву підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а, отже, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, не доведена.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, постановою в справі про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 автомобілем марки «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_1 18.03.2019 року, о 02 год. 30 хв., на 95 км автодороги Київ - Харків Київської області Яготинського району не керував, а отже, не вчиняв не лише правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, і правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КпАП, оскільки для наявності складу цього правопорушення керування транспортним засобом є обов'язковим.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти №1 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.