П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3186/19
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області (правонаступник Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, який був створений на підставі реорганізації ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120 794,79 грн.
- зобов'язати направити до Головного управління Державної казначейської служби (далі - ГУ ДКС України у Миколаївській області) подання (висновок) про повернення на його рахунок надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120 794,79 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач указував, що в 2018 році на підставі повідомлення АТ «УкрСиббанку» про прощення (анулювання) боргу ним була подана Декларація про майновий стан за 2017 рік, в якій зазначена сума отриманих доходів (сума основного боргу за кредитом) - 939 878,68 грн. та відповідно сплачений податок на доходи фізичних осіб в сумі 169 178,16 грн. та військовий збір в сумі 14 098,18 грн.
Водночас, на його думку, така Декларація буда подана помилково, без врахування положення п. 8 підрозділу І розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), який відносить до додаткового блага платника податку і не включає до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
З метою виправлення помилки, як указує позивач, він подав уточнюючу декларацію та звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області із заявою про повернення зайво сплачених сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
На його звернення податковий орган повернув лише зайво сплачений військовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, позов ОСОБА_1 задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ГУ ДПС у Миколаївській області просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо прощення (анулювання) кредитором АТ «УкрСиббанк» курсової різниці.
Таким чином, оскільки кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, то з метою оподаткування, сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу у відповідності до пп. 164.2.7 п.164.2 ст. 164 вказаного Кодексу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
При цьому, апелянт не посилається на порушення судом першої інстанції процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначеної Порядком повернення коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
28 лютого 2020 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, за яким позивач вважає рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року правильним, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні, на підставі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
04 липня 2008 року ОСОБА_1 уклав договір споживчого кредиту з АТ «УкрСиббанк».
Станом на 28 грудня 2017 року за позивачем обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 58 992,30 доларів США, що складає 1 648 744,29 грн., штрафні санкції в сумі 17 024,48 грн. та витрати на примусове стягнення в сумі 3 654,00 грн. З них сума основного боргу - 33 628,99 доларів США, що складає 939 878,68 грн.
28 грудня 2017 року АТ «УкрСиббанк», з метою виконання вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості, а саме:
- суми процентів 15 225,81 доларів США, що складає 425 538,03 грн.;
- суми штрафних санкцій (пені) 17 024,48 грн.
20 квітня 2018 року позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій вказано суму доходу 939 878,68 грн. та самостійно розраховано податок на доходи фізичних осіб 169 178,16 грн. і військовий збір 14 098,18 грн. (а.с.16-17).
04 червня 2019 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій вказано суму доходу 268 796,52 грн. та самостійно розраховано податок на доходи фізичних осіб 48 383,37 грн. і військовий збір 4 031,95 грн. (а.с.18-19).
Уточнююча податкова декларація подана позивачем з урахуванням п. 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України лише на суму основного боргу по кредиту з урахуванням курсу НБУ на 01 січня 2014 року.
У зв'язку з уточненням суми доходу, уточнено і суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідно, у позивача виникла переплата з податку на доходи фізичних осіб у сумі 120 794,79 грн. та з військового збору в сумі 10 066,23 грн.
Разом з уточнюючою податковою декларацією позивачем подано пояснення з повідомленням АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу та заяву про повернення зайво сплачених сум податку та військового збору (а.с.20, 22).
Головним управлінням ДФС у Миколаївській області повернуто на рахунок позивача лише зайво сплачений військовий збір у сумі 10 066,23 грн.
18 липня 2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області зі скаргою (а.с.21).
13 серпня 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області надіслало відповідь про відсутність підстав для повернення зайво сплаченого податку на доходи фізичних осіб (а.с.14-15).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на наступне.
Згідно з пл.14.1.47 п.14.1. ст.14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
З 07 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, встановлених у п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01 січня 2015 року.
Отже, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 28 грудня 2017 року, з метою виконання вимог пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, прийнято рішення про анулювання боргу в сумі 33 628,99 дол.США., що складає 939 878,68 грн. відповідно курсу НБУ станом на 28 грудня 2017 року.
При цьому, станом на 01 січня 2014 року вказана сума основного боргу становила 268 796,52 грн. (33 628,99 дол. США. * 7,993 грн./1 дол. США).
Таким чином, курсова різниця в сумі 671 082,16 грн., відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, не вважається додатковим благом платника податку, а тому правомірно не включена позивачем до уточненої податкової декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2017 році (№28333 від 04 червня 2019 року).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 правильно вказав в уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік суму доходу 268 796,52 грн., та самостійно розрахував податок на доходи фізичних осіб 48 383,37 грн. (268 796,52 грн. * 18%) і військовий збір 4 031,95 грн. (268 796,52 грн. *1,5%) (а.с.18-19). А тому, надміру сплачений податок на доходи з фізичних осіб у сумі 120 794,79 грн. підлягає поверненню на рахунок позивача.
До того ж, ГУ ДФС у Миколаївській області фактично визнало наявність у позивача переплати з військового збору, повернувши суму, визначену в уточнюючій декларації. Втім, у поверненні зайво сплаченого податку на доходи фізичних осіб необґрунтовано відмовило.
У свою чергу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету повинно бути покладено на ГУ ДПС у Миколаївській області, оскільки він є правонаступником прав та обов'язків ГУ ДФС у Миколаївській області, який перебуває в стані припинення.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає спростованими вищевказаними висновками, а тому залишені поза увагою.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення.
Керуючись статтями 311, 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області (правонаступник Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 30.03.2020 року.