Справа № 640/18733/18
про відмову у відкритті апеляційного провадження
30 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Київського обласного військового комісаріата на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріата, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Київського обласного військового комісаріата (далі - відповідач, апелянт, КОВК), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність вимогам статей 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин та до скарги не додано документ про сплату судового збору.
Апелянту було надано строк для усунення недоліків, у тому числі шляхом вказання інших поважних причин пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
17 березня 2020 року апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та додав документ про сплату судового збору.
Дослідивши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Однак, у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, жодні дані про будь-які об'єктивні перешкоди, які не давали можливості апелянту своєчасно реалізувати право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, апелянтом не зазначені.
Оскільки інші поважні причини для пропущення строку на апеляційне оскарження апелянтом у заяві не зазначено, а раніше вказані причини порушення цього строку визнані неповажними, суд апеляційної вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути Київському обласному військовому комісаріату апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 169, 248, 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київського обласного військового комісаріата на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріата, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко
Судді В.П. Мельничук
Л.Т. Черпіцька