Справа № 620/3304/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
30 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача №6 від 10.07.2019 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991, та відмови у перерахунку пенсії за віком.
- зобов'язання відповідача включити до страхового стажу позивача періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991, та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №6 від 10.07.2019 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991, та відмови у перерахунку пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області № 6 від 10.07.2019 відмовлено позивачу у зарахуванні періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991, оскільки надані позивачем довідки не містять певну інформацію, про що повідомлено позивача листом від 11.07.2019 № 58 (а.с.17зворот-18).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення'' страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Відповідно до п.3 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, з аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або необхідних відомостей у ній, для підтвердження трудового стажу приймаються інші уточнюючі документи, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 559/484/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 686/19477/16.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Разом з цим, відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів, наявних у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 :
- №19,20 позивач працював в колгоспі "Прогресс" з 27.12.1987 по 20.07.1988, дані записи засвідчені печаткою та підписом голови колгоспу (а.с. 11);
- №23,24 позивач працював як тимчасово найманий працівник найманої будівельної бригади в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989, запис засвідчений печаткою та підписами голови колгоспу та бухгалтера (а.с. 11 зворот);
- №25,26 позивач працював як тимчасово найманий працівник найманої будівельної бригади в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991, запис засвідчений печаткою та підписами голови колгоспу та бухгалтера (а.с. 11 зворот).
Записи у трудові книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, записи № 25,26 містять реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог надані архівні документи, а саме:
- довідка колгоспу "Прогресс" с. Серби, де зазначено, що позивач був членом даного господарства з 1987 року, працював в колгоспі з 27.12.1987 по 20.07.1988, і виробив за 1988 рік 135 л/днів ( а.с.15);
- довідка ТОВ "Агрофірма Прогрес" про перейменування колгоспу "Прогрес" в "Агрофірму Прогрес", ТОВ "Агрофірма Прогрес" ( а.с.16);
- витяг Архівного відділу Ємільчинської районної державної адміністрації №28 від 03.02.2011 із протоколу №4 засідання правління колгоспу "Маяк" від 15.05.1990, яким позивача прийняли в члени колгоспу тимчасово; із протоколу №2 засідання правління колгоспу "Маяк" від 06.07.1991, яким рекомендовано загальним зборам уповноважених колгоспників, звільнити позивача з членів колгоспу 29.05.1991( а.с. 18 зворот);
- архівна довідка Архівного відділу Ємільчинської районної державної адміністрації №26 від 03.02.2011 про реорганізацію колгоспу "Маяк"( а.с.17);
На підтвердження періоду позивача роботи в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987 позивач надав відповідачу довідку від 01.08.1988 про роботу в Андомському рейді Андомського ліспромгоспу в якості будівельника по договору підряду з 28 травня по 17 серпня 1987 року, на довідці є підпис посадової особи та печатка підприємства (а.с.20а).
Для підтвердження періоду роботи позивача в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987 позивач надав відповідачу довідку від 01.08.1988 року про роботу на посаді будівельника по договору підряду Оштинського л/п з 20.08. по 04.11.1987, на довідці є підпис посадової особи та печатка підприємства ( а.с.20).
Докази на спростування вказаної інформації відповідачем суду не надано.
Таким чином, означені записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача на вказаних підприємствах у спірний період.
У свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач не скористався наданим йому законом правом і необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком за формальними підставами.
Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
ГУ ПФУ в Чернігівській області зазначило, що згідно наданих довідок неможливо підтвердити спірний стаж позивача, оскільки останні не є повними та мають невідповідності.
Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки обставини, викладені у позові, значно віддалені у часі, при цьому суд враховує відсутність вини позивача у неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу спірного періоду є необґрунтованою у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправності та скасування рішення відповідача від 10.07.2019 № 6 про відмову у зарахуванні періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання "Вологдаліспром" з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі "Прогрес" з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі "Правда" з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі "Маяк" з 03.01.1990 по 29.05.1991 та зобов'язання зарахувати вказаний період до трудового стажу для призначення пенсії за віком, підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду даної справи відсутні відомості, що після набрання законної сили вказаним рішенням, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням спірного стажу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Є.О.Сорочко
суддя Є.В.Чаку