19 березня 2020 р.Справа № Н/851/13/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі по справі № 537/226/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просив за наслідками розгляду справи по суті задовольнити заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 за виключними обставинами, скасувати це судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування заяви зазначив, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 є такою, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів вважає, що заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 за виключними обставинами не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.12.2016 № 387 щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати Кременчуцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2016, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29.11.2016 №18-726/вих. 16, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та здійснити відповідні виплати без обмеження розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2017 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 залишено без змін.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову та залишаючи вказане рішення без змін, суди виходили з того, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Зазначено, що законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду. Також, вказано, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ. Вказано, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту Закон № 1697-VII), згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Зазначено, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (02 листопада 2018 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність. Також, вказано, що за частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказано, що з 1 січня по 14 липня 2015 року Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, також і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані. Крім того, зазначено, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
В обґрунтування заяви про перегляд за виключними обставниами позивач посилався на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 по справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів вказує, що відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказано, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Зазначено, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення викладені в статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII від 13 липня 2017 року.
З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) встановлено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнане неконституційним та втратило чинність 13.12.2019 року.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 у зв'язку з виключними обставинами.
Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 року у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження № К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 361, 368, 369 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 по справі № 537/226/17 залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2020 року