26 березня 2020 р.Справа № 520/9574/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 520/9574/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області треті особи Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДМС у Харківській області, відповідач), за участю третьої особи - Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - Харківський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 30.03.2017 р. про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській обл. від 03.10.2007 р. про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України» громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним вилучення та знищення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Фрунзенським РВ ХМУ ГУМСВ України в Харківській області 24 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській обл. видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , новий паспорт громадянина України на заміну знищеного за рахунок державних коштів;
- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 768,40 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до рішення ГУ МВС України в Харківській області від 03.10.2007 набув громадянства України на підставі ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», за територіальним походженням та 24.12.2007 року отримав паспорт громадянина України. 23.06.2017 при черговому перетині кордону на виїзд з України працівниками прикордонної служби позивачу було відмовлено у виїзді та усно повідомлено, що рішення про набуття ним громадянства від 03.10.2007 скасовано. У зв'язку з цим, позивач звернувся до ГУ ДМС у Харківській області із заявою про надання копії відповідного рішення, яким скасовано рішення про набуття ним громадянства. У відповідь на вказану заяву відповідач направив ОСОБА_1 . копію рішення ГУ ДМС у Харківській області від 30.03.2017, в якому причиною скасування рішення від 03.10.2007 про набуття позивачем громадянства України зазначено подання заявником «свідомо неправдивих відомостей» під час звернення за набуттям громадянства. Вважає зазначене рішення противоправним і таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 520/9574/19, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61257, код ЄДРПОУ 37764460), третя особа - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61058, м. Харків, вул. Сумська, 61, код ЄДРПОУ 23320813) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.
Скасовано рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 30.03.2017 р. про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 03.10.2007 р. про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 “Про громадянство України” громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправними дії ГУ ДМС України в Харківській області щодо вилучення та знищення паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 № 962817, виданого Фрунзенським РВ ХМУ ГУМСВ України в Харківській області 24 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61257, код ЄДРПОУ 37764460) на заміну знищеного оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , новий паспорт громадянина України.
Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, б.24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 520/9574/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 28.09.2007 ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС України в Харківській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. При заповненні даної заяви позивач в графі «Підстави для набуття громадянства України» зазначив народження сина ОСОБА_2 та надав до заяви копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії 1-ВЛ НОМЕР_4 НОМЕР_5 , актовий запис №4571. При поданні заяви позивач власним підписом підтвердив достовірність викладених у заяві відомостей і дійсність поданих документів, при цьому, позивача було попереджено, що в разі подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів він втратить громадянство на підставі ст.21 Закону України «Про громадянство України». 03.10.2007 Головним управлінням МВС України в Харківській області було прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України». Однак, в подальшому, за результатами перевірки підстав набуття позивачем громадянства, із відповіді Харківського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області на запит ГУ ДМСУ в Харківській області від 22.03.2017 було встановлено, що свідоцтво про народження № 1-ВЛ НОМЕР_4 090555 від 28.08.2007 на ім'я ОСОБА_3 , копія якого надавалась позивачем до заяви про набуття громадянства, відповідним органом не видавалось. Враховуючи викладене, стверджує, що громадянство України було набуте позивачем внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а тому у відповідача були наявні підстави для прийняття рішення про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 03.10.2007 про набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” та рішення Ради суддів України щодо утримання громадян від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників справи.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що пунктом 6 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, рекомендовано центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості - також роботи в режимі реального часу через Інтернет.
Відповідно до відеозвернення Президента України від 16.03.2020 всі без винятку органи державної влади зобов'язані продовжувати роботу у звичайному режимі.
Отже, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” та від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" не припинено роботу органів державної влади - як судів, так і органів Державної міграційної служби України, а лише переведено їх на особливий режим роботи, у зв'язку з чим відповідач як орган державної влади, зобов'язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень, а відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, як на підставу для відкладення судового засідання, є неприйнятним.
В Листі Ради суддів України, на який посилається відповідач, пропонується на відповідний період утриматися саме громадянам від участі в судових засіданнях, а не відкладати розгляд справи за клопотанням державних органів у зв'язку із запровадженням карантину.
Колегія суддів зауважує, що явка відповідача в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася, ГУ ДМСУ в Харківській області не позбавлено було права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважало це за необхідне.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, беручи до уваги, що апеляційне провадження ініційоване саме відповідачем, який виклав свої доводи у своїй апеляційній скарзі, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень представником ГУ ДМСУ в Харківській області, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні, не є поважними для відкладення розгляду справи за клопотанням суб'єкта владних повноважень, та вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2007 позивач звернувся з заявою до ГУМВС України в Харківській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про громадянство України” (а.с. 36-37).
Як зазначено у заяві, підставою для набуття громадянства є народження на території України сина - ОСОБА_2 в м. Харкові.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідачем 03.10.2007 прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про громадянство України” ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення позивачу 03.10.2007 було видано довідку №62309 про реєстрацію його громадянином України та 24.12.2007 ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 10-11).
06.03.2017 Головним управлінням ДМС України в Харківській області, з метою здійснення перевірки підстав набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 , було надіслано запит на адресу Харківського Міського відділу Департаменту реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області з проханням підтвердити факт видачі ОСОБА_3 свідоцтва про народження серії 1-ВЛ НОМЕР_5 вказаним територіальним органом, оскільки саме факт народження ОСОБА_3 на території України є підставою набуття ОСОБА_1 громадянства України (а.с. 40).
22.03.2017 на адресу Головного управління ДМС України в Харківській області надійшла відповідь Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.03.2017, в якій зазначено, що перевіркою архівного фонду та облікових даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про народження № 4571 від 29.05.1983, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлений. Зазначено, що підтвердження факту видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 28.08.2007, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_1 , громадянин Грузії, та ОСОБА_4 , громадянка України, не вбачається за можливе.
З посиланням на вказану інформацію, отриману від Харківського МВДРАЦС ГТУЮ в Харківській області, керуючись п.88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215, ст.21 Закону України «Про громадянство України», фахівцем ГУ ДМС України в Харківській області було складено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
30.03.2017 на підставі вказаного подання Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 03.10.2007 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто позивачем внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей (а.с. 44-45).
На підставі вказаного рішення 05.04.2017 року ГУ ДМС України в Харківській області було видано довідку № 14 про припинення громадянства України ОСОБА_1 (а.с. 46).
23.06.2017 уповноваженою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину ОСОБА_1 , у зв'язку із наявністю в базі даних Державної прикордонної служби відомостей про тимчасове обмеження зазначеної особи у праві виїзду з України згідно з рішенням ГУ ДМС у Харківській області (а.с. 14).
Листом від 10.08.2017 № 03/3-Ч-397 ГУ ДМС України в Харківській області, у відповідь на звернення позивача, повідомлено ОСОБА_5 про скасування рішення від 03.10.2007 про набуття ним громадянства України, та зазначено, що відповідно до ст. 24 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України» паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий позивачу, підлягає вилученню та знищенню. Разом з вказаним листом позивачу направлено завірену належним чином копію рішення про оформлення набуття громадянства та копію подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства (а.с.18).
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді заяви позивача та прийнятті оскаржуваного рішення від 30.03.2017 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про громадянство України", а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» (далі по тексту - Закон №2235-ІІІ).
За приписами пункту другого статті 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука) народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
В той же час, відповідно до приписів статті 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно із статтею 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства в Україні є Державна міграційна служба України.
Відповідно до положень п. 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України «Питання Державної міграційної служби України» №405/2011 від 06.04.2011, ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в областях, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджено Указом Президента України від 27.03.2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі по тексту - Порядок №215/2001) визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до Порядку №215/2001 Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Отже, прийняття відповідного рішення відбувається на підставі поданих заявником документів, які перевіряються посадовими особами на предмет їх відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Таким чином, з аналізу даних нормативних актів вбачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
При цьому, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 820/1293/16, від 24.04.2019 по справі № 2040/5642/18, та є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем при зверненні із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням до ГУМВС в Харківській області було надано копію паспорту серії НОМЕР_7 , виданого 12.12.2005 Консульським відділом Грузії в Києві, копію рішення суду про встановлення батьківства, копію свідоцтва про народження (а.с.36-38). У зазначеній заяві позивачем, у п. 5.2 заяви («народження чи постійне проживання на території України до ІНФОРМАЦІЯ_3 1991 року батьків заявника, діда, баби, брата, сестри, сина, дочки, онука чи онуки»), зазначено сина - ОСОБА_2 , який народився у м. Харкові.
Таким чином, за змістом заяви від 28.09.2007, підставою для набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням визначено народження та постійне проживання на території України сина позивача - ОСОБА_2 .
При проведенні перевірки підстав набуття позивачем громадянства України 06.03.2017 відповідачем до Харківського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області було направлено запит з проханням підтвердити факт видачі ОСОБА_3 свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 28.08.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції.
У відповідь на вказаний запит листом Харківського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області за вих. № 2710/15.10-04-06 від 21.03.2017 повідомлено відповідача, що актовий запис про народження № 4571 від 29.05.1983, складений Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Харківській області, на ОСОБА_6 не виявлений, тому не вбачається за можливе підтвердити факт видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 28.08.2007, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
За таких обставин відповідач дійшов висновку, що процедура набуття громадянства України позивачем відбулась з порушенням вимог чинного законодавства України.
Разом з тим, надана Харківським міським відділом ДРАЦС інформація жодним чином не спростовує факту наявності у ОСОБА_1 сина ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійно проживав на території України станом на 24.08.1991, та, на думку колегії суддів, може свідчити лише про порушення ведення обліку та зберігання інформації щодо актів реєстрації цивільного стану та виданих органами РАЦС свідоцтв про народження.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 18.05.1983, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказане свідоцтво видане на підставі актового запису № 4571 від 18.05.1983 (а.с.13).
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2006 року по справі № 2-3791-2006 р. визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
28.08.2007 відділом РАЦС по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції, з огляду на вищезазначене рішення суду, видано свідоцтво серії 1-ВЛ № 090555 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому батьками ОСОБА_3 вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.39).
Як вбачається з матеріалів справи, у запиті на адресу Харківського міського відділу ДРАЦС відповідач просив підтвердити видачу свідоцтва серії НОМЕР_8 , виданого 28.08.2007, про народження ОСОБА_3 .
Однак, як вбачається зі змісту відповіді Харківського міського відділу ДРАЦС на запит відповідача, органом ДРАЦС проведена перевірка архівного фонду за період з 01.01.1980 по 31.12.1986, за наслідками якої не виявлено актового запису про народження № 4571 від 29.05.1983 на ОСОБА_9 , у зв'язку з чим зазначено про неможливість підтвердити факт видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 28.08.2007 на ОСОБА_3 (батьки - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 ).
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що перевіркою за період з 01.01.1980 по 31.12.1986 неможливо підтвердити факт видачі свідоцтва від 28.08.2007 огляду на дату видачі свідоцтва.
При цьому, актовий запис про народження № 4571 від 18.05.1983 було внесено стосовно ОСОБА_2 (Темуровічем він став лише після заочного рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15.11.2006), а тому відсутність в архіві актового запису № 4571 від 18.05.1983 на ОСОБА_3 є закономірною та не виключає можливості видачі свідоцтва серії НОМЕР_8 від 28.08.2007 на ОСОБА_9 .
Фактично, перевірка факту видачі відділом РАЦС по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції свідоцтва серії НОМЕР_8 від 28.08.2007 третьою особою належним чином не проводилась. Однак, вказана відповідь Харківського міського відділу ДРАЦС від 21.03.2017 була покладена відповідачем в основу оскаржуваного рішення про скасування рішення про надання громадянства України ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач при зверненні до ГУМВСУ у Харківській області зазначив у заяві від 28.09.2007 про наявність сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, свідоцтво про народження ОСОБА_2 відповідачем не запитувалось.
Як вбачається зі змісту листа Харківського міського відділу ДРАЦС від 26.09.2019 № 10331/15.1-04-05 на адвокатський запит представника позивача Желанової О.Б., проведеною перевіркою було виявлено актовий запис про народження № 4571 від 18.05.1983 на ОСОБА_2 , та підтверджено факт видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 18.05.1983, виданого відносно ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, враховуючи, що у заяві від 28.09.2007 в якості підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням позивач зазначив інформацію про сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого підтверджено видачу свідоцтва про народження (а не ОСОБА_9 , як зазначено в оскаржуваному рішенні від 30.03.2017), з урахуванням обставин, які встановлені заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2006 року № 2-3791-2006 р., колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про подання позивачем свідомо неправдивих відомостей.
Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів враховує, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду яких 03.10.2007 відповідачем прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а отримавши паспорт громадянина України, позивач надалі добросовісно протягом 10 років вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.
Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач всупереч вимог вищенаведеної статті КАС України не надав доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховуванням будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення від 30.03.2017, яким скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 03.10.2007 про набуття позивачем громадянства України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати новий паспорт громадянина України на заміну знищеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23 червня 2017 року складено протокол про вилучення (тимчасове затримання) паспортного документа ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Фрунзенським РВ ХМУ ГУМСВ України в Харківській області 24 грудня 2007 року.
Згідно з актом про знищення недійсних документів від 31.10.2018 №10, копія якого наявна в матеріалах справи, паспорт МН №962817, виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМСВ України в Харківській області 24 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 , знищено, що унеможливлює його повернення позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність і безпідставність вилучення та знищення паспортного документу позивача, у зв'язку з чим, з метою повного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України на заміну знищеного.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.08.2019 по справі № 826/9758/18.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі № 520/9574/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 30.03.2020 року