30 березня 2020 р. Справа № 520/10608/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 520/10608/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 14.07.2017 по 30.07.2019;
- стягнути з ГУНП в Полтавській області середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні працівника з вини власника за період з 14.07.2017 по 30.07.2019;
- стягнути з ГУНП в Полтавській області середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 14.07.2017 по час вирішення вказаного спору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що заробітна плата і остаточний розрахунок з Полторапавловим Максимом ОСОБА_2 ГУНП в Полтавській області проведено в порушення вимог Кодексу законів про працю України та використовуючи, як останній шлях досудового врегулювання даного спору, позивачем направлений на адресу ГУНП в Полтавській області лист - претензію від 16.08.2019 щодо забезпечення належної підготовки та видання наказу про нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 14.07.2017 по 30.07.2019. Листом від 16.09.2019 № П-468115/12/02-2019 ГУНП в Полтавській області позивачу у задоволенні заяви відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19.03.2017 по 30.07.2019.
Зобов'язано перерахувати та сплатити суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.03.2019 по 30.07.2019.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ГУНП в Полтавській області нарахувати та сплатити на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період 14.07.2019 по 18.03.2019.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно наказу ГУНП в Полтавській області від 14.07.2017 № 289 о/с звільнено ОСОБА_1 згідно зі ст. 65 ЗУ "Про Національну поліцію" з посади ст.о/у викриття правопорушень в сфері легального обігу наркотиків УПН ГУНП в Полтавській області з 14.07.2017. Саме з цієї дати розірвані трудові відпосини позивача з відповідачем та саме з цієї дати не проведено остаточного розрахунку з позивачем.
Також, ГУНП в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що наказом ГУНП в Полтавській області від 14.07.2017 № 289 о/с позивача не звільнено, а переведено для подальшого проходження служби в поліції до ГУНП в Харківській області. В подальшому, наказом ГУНП в Харківській області від 19.03.2019 № 77 о/с позивача звільнено зі служби в поліції. Відтак, оскільки ГУНП в Полтавській області не звільняло позивача зі служби в поліції, то з урахуванням ст. 117 КЗпП України, зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні повинно бути покладено на іншу юридичну особу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ГУНП в Полтавській області підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом від 11.11.2015 № 170 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України із 07.11.2015.
Згідно наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.02.2016 № 29 о/с ОСОБА_1 звільнений з посади старшого оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та направлений для подальшого проходження служби до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України.
Починаючи з 11.02.2016 позивач проходив службу в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі - ДПН НПУ) на посаді старшого оперуповноваженого відділу організаційно - аналітичної роботи управління з обслуговування Сумської, Харківської та Полтавської областей.
Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 01.03.2017 № 34 о/с старшого оперуповноваженого відділу організаційно - аналітичної роботи управління з обслуговування Сумської, Харківської та Полтавської областей Полторапавлова ОСОБА_3 переведено для подальшого проходження служби до ГУНП в Полтавській області.
Починаючи з 01.03.2017 ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності ГУНП в Полтавській області.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 14.07.2017 № 289 о/с старшого оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків УПН ГУНП в Полтавській області переведено для подальшого проходження служби до ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 18.07.2017 № 446 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 14.07.2017.
З 30.08.2017 по 30.12.2017 позивач відряджений до ГУНП в Луганській області згідно наказу від 1194 № 28.08.2017. Однак, 23.11.2017 при виконанні службових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, в наслідок чого він отримав черепно-мозкову травму.
Наказом ГУНП в Харківській області від 19.03.2019 № 77 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) Закону України "Про Національну поліції України".
Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. З метою оформлення пенсії за інвалідністю, позивач надіслав заяви до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, ГУНП в Полтавській області, ГУНП в Харківській області щодо надання довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом МВС від 17.09.2018 № 760 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.10.2018 за № 1152/32604.
Позивачем 13.06.2019 направлено заяву до Голови ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо надання довідки для нарахування пенсії про отримані доходи за час проходження служби з 01.03.2017 (включно) до дати переведення в ГУНП в Полтавській області
Листом від 25.06.2019 за № 50 и/03/40-2019 позивача повідомлено про те, що грошове забезпечення йому нараховувалося до дати переведення, тобто до 28.02.2017 включно (а.с. 21-22).
Позивачем направлено заяву до ГУНП в Полтавській області в якій зазначено, що згідно отриманих відповідей з ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України грошове забезпечення з 01.03.2017 нараховується ГУНП в Полтавській області, оскільки ОСОБА_1 переведений для подальшого проходження служби до ГУНП в Полтавській області з 01.03.2017 згідно наказу № 34 о/с Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України.
Листом від 25.07.2019 № П398115/12/02-2019 за підписом заступника начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області позивача повідомлено, що за результатами розгляду звернення, наказом ГУНП в Полтавській області від 24.07.2019 № 379 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Полтавській області від 07.04.2017 № 128 о/с в частині дати призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого УПН ГУНП в Полтавській області.
Відповідно до змін до наказу, УФЗБО ГУНП в Полтавській області 30.07.2019 здійснило донарахування грошового забезпечення за один робочий день - 01.03.2017 у розмірі 353,43 грн., на рахунок позивача.
Позивач зазначає, що ГУНП в Полтавській області здійснило нарахування та виплату грошового забезпечення за 01.03.2017 не в день звільнення 14.07.2017, а 30.07.2019.
Листом від 16.09.2019 № П - 468115/12/02-2019 за підписом заступника начальника управління кадрового забезпечення було відмовлено у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для відновлення порушених справ позивача, ГУНП в Полтавській області повинно перерахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.03.2019 по 30.07.2019.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно ст. 43 Конституції України, гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Як передбачено статтею 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, як зазначено у згаданому Рішенні Конституційного Суду України, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Так, позивача звільнено зі служби з 19.03.2019, а донарахування грошового забезпечення за один робочий день здійсненні не в день звільнення - 19.03.2019, а 30.07.2019 у сумі 353,43 грн.
Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із частиною 1 статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Разом із тим, строки звернення до адміністративного суду регламентовано приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 КАС).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС).
У контексті обставин цієї справи апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками.
Матеріалами справи встановлено, що УФЗБО ГУНП в Полтавській області здійснило донарахування грошового забезпечення за один робочий день - 01.03.2017 у розмірі 353,43 грн. на рахунок позивача 30.07.2019.
Разом із тим, з зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду через систему "Електронний суд" 09.10.2019, яка зареєстрована Харківським окружним адміністративним судом 10.10.2019, тобто фактично більше ніж через два місяці відколи отримав належні йому при звільненні кошти.
Аналізуючи наведені обставини справи у зіставленні із правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби і повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, то строк звернення до суду з таким позовом згідно із приписами частини 5 статті 122 КАС становить один місяць.
Вказані висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.
Приписами частини 3 статті 123 КАС встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС).
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивача наказом № 77 о/с від 19.03.2019 звільнено згідно Законом України від 02.07.2015 р. № 580-VII "Про Національну поліцію" за п. 2 ч. 1 ст. 77( через хворобу). Стаж служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - 16 років, 07 міс. 18 дн., у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає - 16 років, 07 міс. 18 дн., час служби в пільговому обчисленні - 02 р.06 міс. 00 дн., час навчання - немає.
Колегія суддів зазначає, що позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 14.07.2017 по 30.07.2019, однак позивач звільнений лише 19.03.2019, до цього часу позивача переводили з посади на посаду, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 7-9 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію", переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави та порядок переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачені ст. 65 ЗУ "Про Національну поліцію", в той час, як підстави звільнення поліцейського зі служби в поліції передбачені ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію".
Тобто, поняття переміщення (переведення) та звільнення не є тотожними. Якщо поліцейський на підставі ст. 65 ЗУ "Про Національну поліцію" переведений з однієї посади на іншу - його служба в поліції продовжується. Натомість, при звільненні відповідно до ст. 77 Закону поліцейський припиняє службу в поліції.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на не наведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Згідно із приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 520/10608/19 - скасувати.
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Рєзнікова