ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ № 826/17779/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Апарату Верховної Ради України, з урахуванням останньої редакції якого від 06.12.2018 та 18.04.2019 просив суд:
- визнати протиправними дії Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича щодо прийняття розпорядження від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» та щодо прийняття розпорядження від 17.11.2016 №3443-к «Про переведення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправними та скасувати розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця;
- визнати протиправним та скасувати як незаконне розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 17.11.2016 №3443 «Про переведення ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця;
- відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідальних посадових осіб Апарату Верховної Ради України здійснити поворот виконання розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця;
- відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідальних посадових осіб Апарату Верховної Ради України здійснити поворот виконання розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 17.11.2016 №3443 «Про переведення ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця;
- відповідно до вимог частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідальних посадових осіб Апарат Верховної Ради України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 в частині незаконного позбавлення його статусу державного службовця з 14.11.2016;
- стягнути з відповідача Апарату Верховної Ради України на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням йому правничої допомоги адвоката, які станом на 07.12.2018 становлять 128 158,00 грн.
Ухвалою суду від 23.11.2018 суд у складі судді Келеберди В.І. визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом та відкрив провадження у справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.01.2019 (суддя Келеберда В.І.) закрито провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019 вищевказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 суддя Мазур А.С. прийняла до свого провадження адміністративного справу, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У ході судового розгляду справи представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у колегіальному складі з трьох суддів.
Клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження обґрунтовано тим, що в позовній заяві позивач просив здійснювати за його участю та не звертався до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Наголошує на тому, що у разі задоволення судом позовної заяви відповідачу необхідно буде здійснити перерахунок заробітної плати позивача за період, який становить більше 24 місяців, а також сплатити 128 158,00 грн. понесених ним витрат на правову допомогу, що зумовлює обов'язок суду відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження. Так, згідно з указаною правовою нормою виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак суд не вбачає підстав для задоволення згаданих вище клопотань з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
За змістом частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справ незначної складності призначене спрощене позовне провадження.
Ураховуючи те, що дана адміністративна справа стосується питань проходження позивачем публічної служби і він не належить до службових осіб, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа належить до справ незначної складності, розгляд якої здійснюється в спрощеному позовному провадженні.
Частиною першою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено розгляд і вирішення в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів адміністративних справ, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму).
Згідно з частиною другою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на те, що предмет позовних вимог не передбачає обов'язкового розгляду справи в складі колегії суддів, згідно вимог частини першої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України та здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача по справі.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що шляхом переведення позивача на іншу посаду у зв'язку з істотними змінами умовами праці його безпідставно позбавлено статусу державного службовця, оскільки, як уважає позивач, жодних істотних змін умов праці в Апараті Верховної Ради України, де він проходив державну службу, не відбулося, про позбавлення указаного статусу його жодним чином не повідомлено, а заяву про переведення на нову посаду, яка не я належить до посад державної служби, позивачу надали в друкованому вигляді для підписання, тому фактично він не знав про втрату свого статусу державного службовця.
Відповідач у відзиві за позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи про необґрунтованість позовних вимог, оскільки при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України діяв в межах повноважень та відповідно до законодавства. Крім того, в Апараті Верховної Ради України у зв'язку зі змінами в законодавстві та змінами в її штатному розписі стосовно позивача відбулася зміна істотних умов праці, які неможливо було зберегти. У зв'язку з цими змінами позивача в установленому порядку повідомлено та запропоновано переведення на іншу посаду, яка на відміну від попередньої не належить до посад державної служби, на що позивач добровільно погодився, власноруч підписавши заяву про переведення на цю посаду.
У відповіді на відзив позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо правомірності оскаржуваних дій та розпоряджень та наполягає на порушенні відповідачем законодавства у зв'язку з позбавленням його статусу державного службовця. При цьому позивач вказує, що при ознайомленні з письмовим попередженням про зміну істотних умов праці через два місяці він не був попереджений про те, що буде позбавлений статусу державного службовця. Крім того, позивач вказує, що підстави, які слугували підставою для припинення відповідачем державної служби позивача, не передбачені Законом України «Про державну службу»
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на державній службі в Апараті Верховної Ради України, обіймаючи з 21.06.2012 посаду головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №663-р «Про віднесення деяких посад працівників Апарату Верховної Ради України до відповідних категорій посад державних службовців» посаду головного консультанта Апарату Верховної Ради України віднесено до третьої категорії посад державних службовців
Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» у зв'язку із затвердженням нового штатного розпису Апарату Верховної Ради України згідно з Переліком посад працівників Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, затвердженим Національним агентством України з питань державної служби, управлінню кадрів відповідно до статті 32 КЗпП України доручено письмово повідомити про зміну істотних умов праці, поміж інших, ОСОБА_1 - головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладеного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення. Водночас керівництву Головного управління документального забезпечення Управління справами доручено привести у відповідність положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників, що виконують функції обслуговування.
12.09.2016 Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючий справами Боднар П.О. попередив ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці через два місяці від дня цього попередження, що підтверджується письмовою розпискою останнього.
Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 17.11.2016 №3443-к «Про переведення ОСОБА_1 » позивача - головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладеного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення переведено з 14.11.2016 на посаду провідного інженера (працівник, який виконує функції з обслуговування) цього ж відділу зі встановленням йому відповідних посадового окладу та надбавок. Визначено стаж роботи ОСОБА_1 в державних органах станом на 14.11.2016 19 років 06 місяців 23 дні. Підставою для видання такого розпорядження вказано заяву ОСОБА_1 від 04.11.2016
Не погоджуючись із таким розпорядженням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статті 75, 76 Конституції України визначають Верховну Раду України парламентом, який є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»:
- організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради;
- структура Апарату Верховної Ради затверджується більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту;
- Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Положення про структурний підрозділ Апарату Верховної Ради затверджується Головою Верховної Ради України;
- Апарат Верховної Ради забезпечує ведення бази даних нормативно-правової інформації «Законодавство України», що містить, у тому числі, еталонні електронні тексти оригіналів прийнятих Верховною Радою актів. Еталонним електронним текстом вважається текст акта, прийнятого Верховною Радою, що зберігається у формі комп'ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних засобів захисту інформації. Доступ до такої бази даних на офіційному веб-сайті Верховної Ради є вільним та безоплатним.
Положення про Апарат Верховної Ради України затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769 (в редакції розпорядження від 20.11.2014 №734).
Відповідно до пунктів 1, 8 частини 14 розділу ІІ Положення про Апарат Верховної Ради України Керівник Апарату Верховної Ради України забезпечує діяльність Апарату відповідно до Регламенту Верховної Ради України та Положення про Апарат Верховної Ради України, здійснює загальне керівництво щодо добору і розстановки кадрів в Апараті.
Таким чином, вирішення кадрових питань в Апараті Верховної Ради України належить до повноважень Керівника Апарату Верховної Ради України.
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 19.07.2016 №460-к «Про покладання обов'язків на Боднара П.О. » виконання обов'язків Керівника Апарату Верховної Ради України покладено з 20.07.2016 на Боднара Петра Олеговича - Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами.
Ураховуючи викладене, Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради Боднар Петро Олегович на час покладення на нього з 20.07.2016 виконання обов'язків Керівника Апарату Верховної Ради України був уповноважений вирішувати кадрові питання, в тому числі приймати відповідні рішення з цих питань.
За таких обставин розпорядження від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» та від 17.11.2016 №3443-к «Про переведення ОСОБА_1 » прийняті Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради Боднаром Петром Олеговичем в межах наданих йому повноважень.
Пунктом 17 Положення про Апарат Верховної Ради України також визначено, що на працівників Апарату поширюється законодавство України про працю та державну службу. Вони зобов'язані виконувати Правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції по роботі з документами, підвищувати професійний рівень і ділову кваліфікацію.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016.
Названий Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що його дія не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;
Згідно з частиною четвертою статті 4 вищевказаного Закону критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі.
Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, визначаються за критеріями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №271 «Про затвердження критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування».
Так, відповідно до частини другої Критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджених указаною постановою Кабінету Міністрів України, перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, визначається відповідно до:
- документів, а саме регламентів, директив, методичних рекомендацій, посібників, кваліфікаційних характеристик, посадових інструкцій, нормативних документів, які визначають вимоги до змісту і характеру виконуваної за посадою роботи, вимоги до напряму підготовки (отримання особою професії, спеціальності) та інші вимоги до рівня професійної компетентності осіб, що претендують на зайняття посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;
- проектів організаційно-розпорядчих документів, що відображають структуру державних органів, в тому числі співвідношення посад державної служби та посад працівників таких органів, які виконують функції з обслуговування.
Згідно з Критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, є зміст і характер виконуваної ними роботи, що в переважній більшості не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про державну службу», а також роботи, що пов'язана із забезпеченням належних умов функціонування державного органу, у тому числі:
- комплексним обслуговуванням і ремонтом будинків, роботою з утримання прилеглої території, реставраційними та будівельно-монтажними роботами;
- документальним забезпеченням та діловодством (крім працівників, які опрацьовують документи з обмеженим доступом);
- комп'ютерним забезпеченням та впровадженням інформаційних технологій (крім працівників, до компетенції яких належить формування, адміністрування та розвиток загальнодержавних електронних реєстрів, баз даних, інформаційних систем, а також забезпечення захисту інформації);
- виконанням завдань та функцій фахівця з інтерв'ювання, секретаря і стенографіста;
- комп'ютерним набором тексту, роботою з копіювальною та розмножувальною технікою, записом, накопиченням, систематизацією, перевіркою і опрацюванням цифрових та інших даних, підбором довідкового та інформаційного матеріалу;
- виконанням завдань та функцій касира, відповідального чергового, диспетчера, чергового оперативного;
- веденням архіву та виконанням функцій з бібліотечного обслуговування;
- матеріально-технічним та господарським забезпеченням.
Не відносяться до посад працівників, які виконують функції з обслуговування, посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України вищевказаного Закону України «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016, окремі категорії працівників у державних органах втратили статус державних службовців.
18.08.2016 Національним агентством України з питань державної служби в установленому порядку затверджено Перелік посад працівників Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, розроблений Апаратом Верховної Ради України від 30.05.2016. До указаного Переліку, поміж іншого, включено посаду провідного інженера відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів.
Згідно з доводами відповідача, зважаючи на вищевказане, в установленому порядку було затверджено новий штатний розпис Апарату Верховної Ради України, згідно з яким до складу відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Апарату Верховної Ради України увійшли посади: завідувача відділу, заступника завідувача відділу, провідного інженера, тоді як раніше замість посади провідного інженера була посада головного консультанта, що сторонами не заперечувалося, а, відтак, не потребує доведення в судовому порядку.
Вказана обставина сторонами у ході судового розгляду справи не заперечувалася і у суду відсутні сумніви щодо її достовірності, тому відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 06.08.2016, визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №663-р «Про віднесення деяких посад працівників Апарату Верховної Ради України до відповідних категорій посад державних службовців», відповідно до якого посаду головного консультанта Апарату Верховної Ради України віднесено до третьої категорії посад державних службовців.
Відтак, посада головного консультанта, яку обіймав позивач в Апараті Верховної Ради України, з 06.08.2016 перестала належати до посад державної служби.
Частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
В постанові від 22.05.2019 у справі №754/8595/17-ц Верховний Суд зазначив, що у частинах третій та четвертій статті 32 Кодексу законів про працю України передбачено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом статті 36 цього Кодексу. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2748цс15.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва та праці, визнається
раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів.
За висновком суду, наведені вище обставини свідчать, що внаслідок законодавчих змін та прийняття нового штатного розпису в Апараті Верховної Ради України відбулися зміни в організації праці, що призвело до зміни істотних умов праці позивача, оскільки посада головного консультанта, яку обіймав позивач з 06.08.2016 перестала належати до посад державної служби, і за критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, увійшла до затвердженого в установленому порядку Переліку посад працівників Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування. Водночас змінився розмір оплати праці позивача. Так згідно з розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.04.2016 №1162-к «Про призначення ОСОБА_1 » позивачу у зв'язку з призначенням позивача з 29.04.2016 на посаду головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України йому встановлено посадовий оклад в розмірі 3 685,00 грн. на місяць. Тоді як згідно з розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 17.11.2016 «Про переведення ОСОБА_1 » у зв'язку з переведенням позивача з 14.11.2016 на посаду провідного інженера (працівник, який виконує функції з обслуговування) йому встановлено посадовий оклад в розмірі 2 378,00 грн. на місяць.
Ураховуючи вищевикладене, Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України Боднар П.О . обґрунтовано прийняв розпорядження від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці», яким доручив управлінню кадрів відповідно до приписів частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України персонально повідомити про зміну істотних умов праці, зокрема, ОСОБА_1 - головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення.
Доцільно зауважити, що указане розпорядження, яке є актом індивідуальної дії, адресоване управлінню кадрів Апарату Верховної Ради України, тому стосується його прав і обов'язків, і жодним чином не стосується прав та обов'язків позивача та не позбавляє останнього статусу державного службовця.
Як встановлено судом вище, посада головного консультанта, яку обіймав позивач в Апараті Верховної Ради України, з 06.08.2016 перестала належати до посад державної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», якою визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №663-р «Про віднесення деяких посад працівників Апарату Верховної Ради України до відповідних категорій посад державних службовців».
Беручи до уваги викладене вимоги, позивача про визнання протиправними дій Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича щодо прийняття розпорядження від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» та щодо визнання протиправним і скасувати розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.
Водночас є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання протиправними дій Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича щодо прийняття розпорядження від 17.11.2016 №3443-к «Про переведення ОСОБА_1 » та визнання протиправним і скасування як незаконного розпорядження від 17.11.2016 №3443 «Про переведення ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця, що обґрунтовується наступним.
Так, судом встановлено наявність змін в організації праці, що призвело до зміни істотних умов праці позивача в Апараті Верховної Ради України на посаді головного консультанта відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення, попередження позивача про такі зміни через два місяці від дня цього попередження та підписання ним заяви від 04.11.2016 про призначення його на посаду провідного інженера (працівник, який виконує функції з обслуговування) відділу супроводження автоматизованих комплексів та прикладного обладнання управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України з 14.11.2016.
Суд не бере до уваги доводи позивача щодо протиправності вищевказаного розпорядження, обґрунтовані тим, що дата переведення позивача на посаду провідного інженера (14.11.2016) передує даті прийняття розпорядження (17.11.2016), оскільки, за висновком суду, вказана обставина жодним чином не впливає на правомірність його прийняття.
Також суд критично сприймає доводи позивача про те, що після закінчення строку письмового попередження про зміну істотних умов праці, який припав на понеділок 14.11.2016, дія трудового договору, укладеного між ним та відповідачем щодо перебування на посаді головного консультанта уважається продовженою відповідно до частини першої статті 39-1 Кодексу законів про працю України, оскільки між позивачем та відповідачем не укладався трудовий договір, відсутні трудові відносини у в'язку з наявністю відносин, пов'язаних з проходженням державної служби.
Разом з тим не заслуговує на увагу суду твердження позивача про протиправність указаного розпорядження, вмотивоване тим, що йому надали надрукований текст заяви, який він лише підписав, оскільки у ході судового розгляду справи судом не встановлено факту примусу позивача підписати згадану заяву. При цьому у тексті цієї заяви стосовно посади провідного інженера, на яку позивач просить його призначити, зазначено, що це посада працівника, який виконує функції з обслуговування, що дає підстави суду дійти висновку, що позивач, підписуючи заяву про призначення на таку посаду знав/повинен був знати про те, що вона не належить до посад державної служби.
До того, ж указане розпорядження також не позбавляє позивача статусу державного службовця, оскільки, як зазначено вище, посада головного консультанта, яку обіймав позивач в Апараті Верховної Ради України, з 06.08.2016 перестала належати до посад державної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», якою визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №663-р «Про віднесення деяких посад працівників Апарату Верховної Ради України до відповідних категорій посад державних службовців».
Оскільки решта вимог позивача, а саме про зобов'язання відповідальних посадових осіб Апарату Верховної Ради України здійснити поворот виконання розпоряджень Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради Боднара Петра Олеговича від 06.09.2016 №2957-к «Про заходи, пов'язані зі зміною істотних умов праці» в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця та від 17.11.2016 №3443 «Про переведення ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, про зобов'язання відповідальних посадових осіб Апарату Верховної Ради України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 в частині незаконного позбавлення його статусу державного службовця з 14.11.2016 відповідно до вимог частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України є похідними від вищевказаних позовних вимог, які задоволенню судом не підлягають, то у їх задоволенні також необхідно відмовити.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги в цілому є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.
Згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур