ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ № 640/21226/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в рамках спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про:визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДР: 40224921), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДР: 37471912), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ від 27.09.2019 № 221 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації);
2) зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості щодо дії декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626 до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі та анулюванні зазначених документів.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 01.08.2016 року ним, як власником квартири АДРЕСА_2 станом на 2016 рік, була подана декларація про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 », яка була зареєстрована 04.08.2016 року, зі змісту якої вбачалось, що позивачем планується проведення робіт відповідно до розробленого робочого проекту (з обов'язковим проведенням авторського та технічного нагляду) щодо влаштування тераси до квартири. Вказана декларація, як зазначає позивач, була зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, про що свідчить присвоєний їй номер КВ 083162171206.
Позивач також зазначає у позові, що 11.10.2016 року відповідно до Акту приймання-передавання документів № 38, складеного на виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю», до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) і надалі - Департамент/Відповідач) від Державної архітектурно-будівельної інспекції України було передано подану замовником будівництва - ОСОБА_1 та зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 04.08.2016 № КВ 083162171206.
У подальшому, після фактичного виконання робіт, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, Департаментом було зареєстровано подану замовником будівництва, ОСОБА_1 , декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 27.10.2016 № КВ 143163012626.
Позивач також зазначає, що на підставі зареєстрованих у відповідачів замовником будівництва, ОСОБА_1 , декларацій у визначений законом спосіб, останнім 09.11.2016 року подана заява, а 14.11.2016 було зареєстровано право власності на збудовану терасу, яка увійшла до складу та стала частиною квартири АДРЕСА_2 .
Позивач звертає увагу, що у подальшому, Відповідачем-1 на підставі акта від 26.09.2019, складеного за результатами планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, було видано наказ від 27.09.2019 № 221, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 27.10.2016 № КВ 143163012626.
У свою чергу, на виконання вищезазначеного наказу, який був направлений до Відповідача-2, останнім було вилучено відомості щодо зазначених декларацій з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі та анулюванні зазначених документів.
Позивач вважає, що дії Відповідача-1 щодо прийняття наказу від 27.09.2019 № 221 є протиправними, а сам наказ підлягає скасуванню.
Так, відносно відсутності підстав для проведення Відповідачем-1 позапланової перевірки, позивач, з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови КМ України від 23 травня 2011 року № 553 вважає, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.
Позивач наполягає, що аналіз положень вказаних актів дає підстави дійти висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто, на думку позивача, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
Як вважає позивач, всупереч вищезазначеним нормам, перевірка Відповідачем-1 була розпочата лише у вересні 2019 року, тобто вже після спливу трьох років з дати подання замовником будівництва до Відповідача-2 декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » та її реєстрації, яка відбулась 04.08.2016 року.
Більше того, як зазначає позивач, йому не було надано жодних документів щодо підстав та результатів проведення Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва позапланової перевірки об'єкта, а саме квартири АДРЕСА_2 .
Позивач наполягає при цьому, що зважаючи на те, що реєстрація декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації проведені у 2016 році, можливість віднесення об'єкту будівництва до категорії самочинних виключена, а відтак відсутні підстави для проведення позапланової перевірки з питання достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації після спливу трьох місячного строку з дня подання зазначених дозвільних документів.
Також, після реєстрації 14.11.2016 р. права власності на реконструйований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, зазначає позивач, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
На думку позивача, вказана правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 року у справі № 465/1461/16-а.
Крім того, відносно відсутності підстав для скасування дозвільних документів на будівництво позивач зазначає наступне.
Так, з урахуванням положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, які належать до І-ІІІ категорій складності.
Позивач звертає увагу, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт (реконструкції).
На думку позивача з моменту реєстрації Відповідачем-1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов'язується закінчення будівництва (реконструкції), а також внаслідок реєстрації Позивачем права власності на новостворений об'єкт, декларація про початок будівельних робіт вичерпала свою дію, а тому Відповідач-1 не міг скасувати такий документ.
Між тим, у позові також зазначається, що після реєстрації 17.11.2016 р. права власності на реконструйований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання також вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення.
Відтак, на думку позивача, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю
Враховуючи наведене у сукупності та звертаючи увагу на принцип «належного урядування» позивач наполягає на протиправності дій та рішень відповідача, пов'язаних із проведенням перевірки та прийняттям оскаржуваних рішень, оскільки, як зазначає позивач, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, була проведення державними органами згідно законодавчо встановлених процедур, в силу покладених на них законом обов'язків, які, в свою чергу повинні були перевірити як сам об'єкт, так і зазначені відомості у деклараціях, тому ризик будь-якої помилки в такому випадку повинен покладатися на сам державний орган.
Однак, як зазначено у позові, маючи повноваження, орган контролю не скористався наданим йому Законом правом відмовити у реєстрації дозвільних документів або повернути їх з підстав, визначених Законом.
Тому, на думку позивача, наказ Відповідача-1 від 27.09.2019 № 221 свідчить про порушення принципу належного урядування, оскільки скасовуючи безпідставно дозвільні документи, які уже вичерпали свою дію, державний орган намагається перекласти свою відповідальність за ризик будь-яких помилок саме на Позивача.
Враховуючи той факт, що підставою винесення наказу № 221 від 26.09.2019 року стали матеріали перевірки (акт перевірки), яка відповідно до наведеного вище є незаконною, відповідно і наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Позиція відповідачів.
Департамент у відзиві на позов заперечує проти його задоволення (т. 1, а.с. 138 і далі).
Зазначає, що 11.06.2016 затверджено акт спільної комісії з передачі повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю від Департаменту ДАБІ у м. Києві до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА). Разом з актом отримано і вищезгадану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016. Між тим зазначається, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт.
Департамент зазначає, що керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 461 департамент зареєстровав декларацію про готовність до експлуатації об'єкту від 27.10.2016 № КВ 143163012626. Зазначено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у такій декларації.
Відповідач звертає увагу, що згідно із ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність та Порядку № 553, затвердженим постановою КМ України № 553 від 23.05.2011 визначена процедура здійснення архітектурно-будівельного контролю, у т.ч. шляхом планових та позапланових перевірок.
Вважає, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відтак, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком № 553, на підставі наказу Департаменту від 05.09.2019 № 673, направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 05.09.2019 відповідно до абзацу 10 п. 7 Порядку № 533, за рішенням керівника Департаменту продовжений на 2 робочі дні, а саме з 25.09.2019 по 26.09.2019 (наказ від 24.09.2019 № 711 та направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 24.09.2019 на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 02.09.2019, посадовою особою Департаменту у присутності суб'єкта містобудування, а саме головного архітектора проекту Ясновського Є. JI. (кваліфікаційний сертифікат АА № 001337) проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 ».
Стверджує, що перед початком перевірки посадовою особою Департаменту було пред'явлено службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки відповідно до вимог Порядку № 553. Звертає увагу, що копію направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 05.09.2019 одержав головний архітектор проекту Ясновський Є.Л .
При цьому звертається увага, що Департамент листом від 06.09.2019 № 073-7922 повідомив замовника будівництва, гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_5 та TOB «СОБІ» про проведення перевірки, у зв'язку із чим запропонував з'явитися до Департаменту із необхідними для проведення перевірки документами. Департамент зазначає, що у визначеній час вищезазначені особи до Департаменту не з'явились, необхідні для проведення перевірки не надали.
У відзиві також зазначається, що Порядок № 553 не передбачає обов'язку органів державного архітектурно-будівельного контролю повідомляти про проведення позапланової перевірки суб'єктів містобудування. Як зазначає представник Департаменту, пункт 13 Порядку № 553 передбачає, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Як зазначається у відзиві, за результатами перевірки встановлено, що за інформацією вказаною у декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206 та в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІII категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626, технічний нагляд здійснює Кислий Леонід Миколайович , кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду серія AT № 003013 : проектна документація на об'єкт будівництва розроблена Ясновським Євгеном Леонідовичем та затверджена замовником будівництва від 11.07.2016; авторський нагляд здійснює головний архітектор проекту Ясновський Євген Леонідович (сертифікат серія АА № 001337); генеральний підрядник TOB «СОБІ».
Зазначено, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються згідно п. 25 «Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», затвердженого наказом Мінрегіону України № 109 від 07.07.2011.
У відзиві також зазначається, що враховуючи надані головним архітектором проекту Ясновським Євгеном Леонідовичем документи, а саме ТОМ 1 Проектної документації з перепланування квартири АДРЕСА_2 (Архітектурно-планувальна частина, Стадія «Проект») посадовою особою Департаменту встановлено, що квартира АДРЕСА_2 реконструйована шляхом влаштування додаткової тераси площею 39,51 м2, чим змінено зовнішню конфігурацію житлового будинку, що в свою чергу потребує, на думку інспектора, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Таким чином, на думку Департаменту, проектувальник Ясновський Євген Леонідович розробив та передав замовнику будівництва проектну документацію для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розроблену з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, містобудівної документації, без вихідних даних для проектування об'єкта будівництва, чим порушено ст. 29, ст. 31 Закону та ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Враховуючи вищевикладене, як вважає відповідач, замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт, від 04.08.2016 № КВ 083162171206 та в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-Ш категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626 в частині зазначення відомостей щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та щодо належно розробленої та затвердженої проектної документації, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно пунктів 16-17 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих га/або будівельних робіт.
У відзиві зазначається, що за результатами проведеної перевірки та відповідно до п. п. 16, 17 Порядку № 553, посадовою особою Департаменту складено акт перевірки від 26.09.2019, в якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення та видано головному архітектору проекту Ясновському Є. Л. обов'язковий до виконання припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.09.2019 з вимогою у термін до 28.10.2019 усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства.
Також, зазначає відповідач, за результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2019 із фіксуванням суті порушень та повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Департамент звертає увагу суду, що відповідно до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затверджено наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109 (чинного на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення не потребує отримання містобудівних умов та обмежень.
Враховуючи, що замовником будівництва - ОСОБА_1 змінено зовнішню конфігурацію житлового будинку, шляхом влаштування додаткової тераси площею 39,51 м,2 останній, на думку Департаменту, зобов'язаний був отримати містобудівні умови та обмеження.
Відповідач вважає, що будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 виконано без належно розробленого та затвердженого проекту, що є підставою згідно ст. 376 Цивільного кодексу України вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Звертає увагу, що проект може вважатися юридично значимим документом, який має юридичну силу та створює правові наслідки, за умови його відповідності встановленим вимогам і лише у разі дотримання таких вимог проект може бути затверджений замовником.
Самочинним також вважається будівництво, яке здійснюється хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Таким чином, на думку департаменту, замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206 та в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-І1І категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626 в частині отримання містобудівних умов та обмежень та затвердження проектної документації.
На думку Департаменту, дії Позивача становлять суспільну загрозу життю та здоров'ю людей, підвищену небезпеку для довкілля, оскільки немає даних про те, чи має створене після реконструкції приміщення у житлову будинку, належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність, оскільки будівельні роботи виконувались без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, що є грубим порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Враховуючи викладене, Департамент наказом від 27.09.2019 № 221 скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.201 6 № КВ 083 162171206 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626.
Звернута увага, що Департамент у відповідності до законодавства листом від 27.09.2019 № 073-8640 письмово повідомив замовника будівництва ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206 і декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 27.10.2016 № КВ 143163012626, та направив оскаржуваний наказ рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відтак, враховуючи викладене у відзиві у сукупності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Держархбудінспекція визнає той факт, що у порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідно до Порядку № 466 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № КВ 083162171206, тобто також визнається законність реєстрації цієї декларації відповідно до встановлених правил та процедур.
Між тим, зазначається, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт.
Враховуючи наведене, зазначає відповідач, законодавством не передбачалось подання замовником до органу контролю документів, які б підтверджували дані, наведені у декларації.
Відповідач також зазначає, що на підставі вищезгаданого Закону та Порядку № 461 було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкту від 27.10.2016 № КВ 143163012626. Зазначено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у такій декларації.
Підтверджується при цьому, що 11.06.2016 затверджено акт спільної комісії з передачі повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю від Департаменту ДАБІ у м. Києві до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА).
Відтак, як зазначає цей відповідач, саме Департамент здійснює відповідні повноваження у відповідній сфері.
Між тим, ДАБІ не погоджується з вимогою позивача про зобов'язання вчинити певні дії. Зазначає, що права позивача ДАБІ не порушувала.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 03.12.2019 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання. Крім іншого, у Департаменту витребувані належним чином засвідчені копії всіх документів на підставі яких прийнято наказ від 27.09.2019 № 221 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта.
Позивач неодноразово звертався із клопотаннями про прискорення розгляду справи, враховуючи проведення Департаментом повторної перевірки, наслідком чого є застосування санкцій.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних відносин.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
Так, щодо відносин, які виникли до прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити, що у даному випадку учасниками справи визнаються та не заперечуються факти того, що власником вищезгаданої квартири станом на дату реєстрації вищезгаданих декларацій є позивач.
02.08.2016 Департаментом ДАБІ у місті Києві як вхідний документ зареєстровано подану замовником ОСОБА_1 Декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 ». Категорія складності - ІІІ. Проект затверджено 11.07.2016. експертиза не проводилась на підставі ч. 3 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Містобудівні умови та обмеження не вимагаються згідно п. 25 Переліку, затвердженого наказом Мінрегіону України № 109 від 07.07.2011.Щодо «земельна ділянка використовується для будівництва на підставі», зазначено, що вказані відомості не визначаються згідно ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ця декларація зареєстрована власне як декларація 04.08.2016.
Крім того, 20.10.2016 як вхідний документ Департаментом (відповідачем) зареєстровано декларацію про готовність зазначеного вище об'єкту до експлуатації. Категорія - ІІІ. Види робіт - загальні будівельно-монтажні роботи.
При цьому, зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури отримано місцевою владою згідно квитанції від 06.10.2016.
Декларація зареєстрована 27.10.2016.
Учасниками справи не спростовується та не заперечується те, що на підставі декларацій, 14.11.2016 за позивачем було зареєстровано право власності (з терасою у складі обєкту).
Між тим, 02.09.2019 громадянкою ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 з плутаниною у найменуванні органу, до якого вона звертається, складено заяву, в якій зазначається, що на покрівлі будинку, безпосередньо над її квартирою, виконуються будівельні роботи.
Заявниця зазначила, що про наявність дозвільних документів та затвердженої в установленому порядку проектної документації на такі роботи їй не відомо.
У зв'язку з тим, що виконання таких робіт може призвести до перенавантаження конструктивних елементів будинку та/або порушення цілісності покрівлі на її квартирою, заявниця просила терміново провести перевірку будівельних робіт на вищезазначеною адресою та, у випадку порушень, вжити негайних заходів реагування відповідно до норм чинного законодавства. Не обмежуючись цим, заявниця просила також провести перевірку будівельних робіт, що виконуються у будинках АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 стосовно їх відповідності вимогам законодавства.
Вже 05.09.2019 Департаментом видано наказ «Про проведення позапланової перевірки». Наказ виданий із загальним посиланням на профільне законодавство і вказану вище заяву на проведення позапланової перевірки, зокрема, ОСОБА_1 на предмет дотримання законодавства на вищезгаданому об'єкті.
05.09.2019 оформлено направлення на період позапланової перевірки - з 05.09. по 18.09.2019.
Між тим, вже після завершення терміну перевірки, а саме лише 24.09.2019 Управління контролю за будівництвом звернулося до керівника Департаменту із службовою запискою про продовження на 2 робочі дні перевірки, що мотивовано тим, що архітектором проекту не було надано у повному обсязі всіх необхідних документів. Яких - не зазначено.
24.09.2019 з посиланням на зазначену службову записку видано наказ № 711 про проведення позапланової перевірки, а по суті - про встановлення додаткового строку раніше призначеної перевірки поза межами строку первинної перевірки.
25.09.2019 видано направлення на перевірку.
26.09.2019 складено акт перевірки. Зміст акту перевірки є аналогічним змісту відзиву на позов.
Акт перевірки містить лише підпис інспектора. Із доданого до акту тому № 1 «Архітектурно-планувальна частина» Проектної документації з перепланування квартири вбачається, що проектом передбачалося влаштування додаткової тераси, що експлуатується з покриттям з негорючих матеріалів. Вихід на дану терасу запроектований з існуючої житлової кімнати з влаштуванням трьох сходинок. Тераса має осклену горожу висотою не менше ніж 1,2 м. Планування квартири залишається без змін. Зазначено, що проектом не передбачається зміна місць розташування стояків водопроводу, каналізації та вентиляції.
27.09.2019 департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва видано оскаржуваний наказ № 221 від 27.09.2019 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта»
Наказ прийнято, як у ньому зазначено, відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII, ч. 2 ст. 39-1 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 14.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», на підставі акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 26.09.2019.
Наказом скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 04.08.2016 № КВ 083162171206. Замовник - ОСОБА_1 .
Цим же наказом скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 27.10.2016 № КВ 143163012626. Замовник ОСОБА_1
Спірним наказом також доручено забезпечити невідкладне направлення наказу до ДАБІ для вилучення запису щодо реєстрації вказаних декларацій.
Факт вилучення вказаних записів щодо згаданих декларацій з Єдиного реєстру документів на підставі спірного наказу учасниками справи не спростовується, не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критерії оцінки рішень та дій суб'єктів владних повноважень визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Саме цим критеріям має відповідати будь-яке юридично значиме рішення суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, обов'язок доведення правомірності будь-якого рішення покладається на суб'єкт владних повноважень.
При цьому, аналіз вказаних норм у сукупності дає підстави для висновку, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення чи дій, посилатися на докази та обставини, які не враховувалися ним при ухваленні рішення чи вчиненні дій, тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку органу контролю тих обставин (фактичних підстав), які існували станом на час прийняття оскаржуваного рішення, і норм права (юридичних підстав), які стали підставою та покладені в основу оскаржуваного рішення, а не вишукані пізніше, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного та щодо норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, зокрема, в частині скасування декларацій, слід зазначити, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), Декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17 січня 2017 року № 1817-VIII, який в основному набрав чинності 10.06.2017, передбачено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об'єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.
Пунктом 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII передбачено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:
1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;
2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;
4) скасування містобудівних умов та обмежень;
5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;
6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 39 згаданого Закону (у редакції на час реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
За правилами статті 26 Закону №3038-VІ завершальним етапом будівництва об'єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.
Частиною другою статті 39-1 цього Закону передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
При цьому, відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час реєстрації декларацій) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 41 цього Закону (в редакції на час проведення перевірки) Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
Водночас, відповідно до правового висновку Верховного Суду, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.09.2018 у справі 804/1510/16 реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який тягне за собою настання певних правових наслідків, вчинення дій щодо реалізації наданого цією декларацією права на проведення будівельних робіт.
З моменту реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов'язується закінчення будівництва об'єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації права власності, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію.
У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Кабінетом Міністрів України постановою від 23 травня 2011 р. № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).
Відповідно до п. 7 Порядку № 533 підставами для проведення позапланової перевірки є, крім іншого: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Попередня редакція п. 7 Порядку № 533 (в контексті дати реєстрації спірних Декларацій), передбачала, що підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
В силу наведеного, вказана перевірка може проводитись протягом трьох місяців з дня подання документів, оскільки суть такої перевірки полягає саме у перевірці відомостей, заявлених початково, що обмежує орган контролю у проведенні перевірок свавільно, протягом всього процесу будівництва та після його завершення.
Наведене вказує на те, що перевірка цих обставин після закінчення цього терміну не може проводитись.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17 січня 2017 року №1817-VIII та пункту 7 Порядку №553 викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі № 802/685/16-а (К/9901/14506/18).
Слід додати, що відповідно до абзацу 10 пункту 7 Порядку № 553 строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Загальноприйняте тлумачення «продовжувати» розуміється як «вести далі почате, не зупиняючись, безперервно; діяти далі».
З наведеного у сукупності вбачається, що під продовженням строку проведення перевірки слід розуміти продовження основного строку проведення перевірки без його переривання.
Продовження строку перевірки після завершення основного строку перевірки, у т.ч. з перенесенням строку завершення перевірки на інший строк після завершення основного строку перевірки, вказаними нормами законодавства не передбачено.
В іншому б випадку, суб'єкту владних повноважень надавалась можливість зловживання своїми функціями щодо свавільного визначення кінцевої дати завершення перевірки, що б зумовлювало перебування суб'єкта контролю у стані правової невизначеності.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене у сукупності, слід констатувати, що в силу вищевикладеного:
- архітектурно-будівельний контроль (у формі перевірок) здійснюється під час виконання підготовчих та будівельних робіт, а не після їх звершення;
- перевірка здійснюється (в контексті заявлених відповідачами обставин начебто недостовірності даних у деклараціях) - протягом трьох місяців з дати їх подання;
- декларація про початок будівельних робіт є чинною до завершення будівництва та після завершення будівництва, тобто реєстрації декларації про прийняття об'єкту в експлуатацію, вичерпує свою дію та, відповідно, вже не може бути скасована;
- декларація про готовність об'єкта до експлуатації вичерпує свою дію по факту реєстрації на її підставі права власності та, відповідно, не може бути скасована;
- строк перевірки не може бути продовжений після її завершення;
- реєстрація права власності на підставі вищезгаданих декларацій виключає віднесення об'єкту до об'єктів самочинного будівництва.
Однак, у даному випадку, архітектурно-будівельний контроль (перевірка) здійснювався поза межами періоду будівництва (реконструкції) та поза межами тримісячного строку після подання декларацій, а відтак - протиправно.
Більш того, перевірка здійснювалась більш ніж через три роки після реєстрації декларацій та набуття права власності на реконструйований об'єкт, що вказує на порушення принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Окрім того, перевірка продовжена після завершення строку її проведення, що не допускається в силу вищевикладеного, тобто продовження, завершення перевірки після дати її завершення та за відсутності наказу про продовження перевірки до її завершення, - є протиправним, як і складання акту перевірки, який у такому випадку є доказом здобутим з порушенням закону.
Слід додати, що наказ про призначення перевірки та направлення на проведення перевірки не містять конкретних норм на підставі яких призначена перевірка та направлено інспектора для проведення перевірки, що вказує як на необґрунтованість та безпідставність цих актів, так і на порушення при цьому принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, акт перевірки є доказом, здобутим з порушенням закону та в силу ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться та не створюють будь-яких наслідків для цілей прийняття оскаржуваного рішення, не може бути підставою для його прийняття.
При цьому, враховуючи правові позиції Верховного Суду, те, що декларації були зареєстровані та на їх підставі зареєстровано право власності, слід дійти висновку, що: (1) по завершенню будівництва та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності, вказані декларації вичерпали свою дію та не можуть бути скасовані, (2) реєстрація права власності на підставі юридично значимих декларацій вказує на відсутність правових підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Суд нагадує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наведене додатково підтверджує висновок суду відносно того, що за наявності факту реєстрації прав на об'єкт, відсутні правові підстави для кваліфікації об'єкту (квартири із терасою) як результату самочинного будівництва, що, відповідно, спростовує доводи Департаменту у цьому аспекті, наведені в акті перевірки та відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, проаналізувавши профільне законодавство, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 не доведено правомірності оскаржуваного рішення, позовні вимоги позивача у цьому аспекті є законними та обґрунтованими, вірними по суті, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
При цьому відносно «належного урядування» суд звертає увагу, що нездатність органу контролю провести своєчасно перевірку не може покладати на приватного суб'єкта додаткового тягаря у вигляді необхідності захищатися від очевидно свавільних дій та рішень органу контролю, вчинених/прийнятих після більш ніж трьох років після реєстрації права власності на реконструйований об'єкт, що, як вже зазначалося, свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Нездатність органу контролю забезпечити своєчасне виконання власних функцій, у т.ч. щодо проведення перевірки у встановлені строки, не може бути підставою для виправдання дій щодо прийняття спірного акту поза межами встановлених правил та процедур.
Що стосується вимог до відповідача-2, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону № 3038 відповідач-2 веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр).
Порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів затверджений наказом Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 92 (Порядок № 92).
Відповідно до п. 3 цього Порядку ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
У даному випадку, на підставі протиправного наказу відомості щодо декларацій виключені з Єдиного реєстру документів, що визнається учасниками справи, що, відповідно, зумовлює необхідність поновлення у Єдиному реєстрі документів відомостей щодо протиправно скасованих Декларацій, що є ефективним способом поновлення порушених прав позивача.
Враховуючи наведене та невизнання відповідачами права позивача на поновлення у реєстрі відомостей щодо протиправно скасованих декларацій за судовим рішенням, суд вбачає очевидну необхідність вжиття судом заходів ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки в іншому випадку завдання та мета адміністративного судочинства не будуть виконані/досягнуті.
В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, забезпечуючи виконання завдань та досягнення мети адміністративного судочинства, ефективного захисту та поновлення прав позивача, враховуючи те, що вимоги до відповідача-2 є похідними від вимог до відповідача-1, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині шляхом зобов'язання ДАБІ України відновити реєстрацію вищезгаданих декларацій датою їх реєстрації та внести дані про ці декларації до реєстру. Застосування такого заходу захисту прав позивача шляхом відновлення записів про реєстрацію декларації відповідає і правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 січня 2019 року по справі №802/685/16-а.
Наведені відповідачами доводи та надані матеріали, досліджені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 1536,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог до кожного з відповідачів (50/50).
Відтак, керуючись положенням статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДР: 40224921) № 221 від 27 вересня 2019 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта», яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 04.08.2016 № КВ 083162171206 (замовник - ОСОБА_1 ) та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 27.10.2016 № КВ 143163012626 (замовник ОСОБА_1 ).
2) зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, б-р лесі Українки, 26, код ЄДР: 37471912) відновити у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів - реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 04.08.2016 № КВ 083162171206 (замовник - ОСОБА_1 ) та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 » від 27.10.2016 № КВ 143163012626 (замовник ОСОБА_1 ), внести дані про ці декларації до зазначеного реєстру.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ; т. НОМЕР_2) на відшкодування сплаченого судового збору:
760, 40 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДР: 40224921);
760,40 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р лесі Українки, 26, код ЄДР: 37471912)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін