Рішення від 30.03.2020 по справі 640/6458/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Київ № 640/6458/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 27.11.2018 № 0010201411, № 0010211411, № 0010191411, № 0010221411 та про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 2652/6/99-99-11-04-01-25 від 18.01.2019 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України та зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 27.11.2018 № 0010201411, № 0010211411, № 0010191411, № 0010221411 та рішення Державної фіскальної служби України № 2652/6/99-99-11-04-01-25 від 18.01.2019 про результати розгляду скарги, оскільки висновки контролюючого органу щодо недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" вимог податкового законодавства не відповідають дійсним обставинам.

Представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначив про правомірність збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та по податку на прибуток, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» не підтверджено первинними документами використання у господарській діяльності отриманих послуг та товару.

Представником Державної фіскальної служби України подано відзив на позов, в якому відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог та вказав, що не підлягає судовому оскарженню рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 18.09.2018 по 30.10.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.08.2015 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області складено акт від 06.11.2018 № 1142/09-19-14-11/39939623, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс»:

1. підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 6, пункту 7, пункту 17, пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, в результаті чого:

занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 912 583 грн., за І квартал 2017 року - в сумі 17 023 грн., за півріччя 2017 року - в сумі 34 045 грн.;

завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за три квартали 2017 року в сумі 283 710 грн., за 2017 рік - в сумі 378 279 грн., за І квартал 2018 року - в сумі 472 849 грн., за півріччя 2018 року - в сумі 567 419 грн.;

2. пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого:

1) занижено податок на додану вартість всього в сумі 3 561 373 грн., а саме:

занижено всього в сумі 4 823 430 грн., в тому числі по періодах: листопад 2015 року - 59 868 грн., грудень 2015 року - 85 560 грн., січень 2016 року - 86 877 грн., лютий 2016 року - 14 600 грн., березень 2016 року - 147 980 грн., квітень 2016 року - 57 972 грн., травень 2016 року - 78 038 грн., червень 2016 року - 954 146 грн., липень 2016 року - 22 989 грн., серпень 2016 року - 515 675 грн., вересень 2016 року - 146 815 грн., жовтень 2016 року - 330 649 грн., листопад 2016 року - 392 098 грн., грудень 2016 року - 1 881 090 грн., травень 2017 року - 6 550 грн., червень 2017 року - 6 502 грн., серпень 2017 року - 1 082 грн., вересень 2017 року - 24 519 грн., жовтень 2017 року - 10 420 грн.;

завищено всього в сумі 1 262 057 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року - 205 487 грн., лютий 2017 року - 326 923 грн., квітень 2017 року - 729 647 грн.;

2) завищено суму від'ємного значення, що розраховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації), за червень 2018 року в сумі и23 636 грн.

На підставі складеного акта перевірки Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

від 27.11.2018 № 0010201411, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 567 419 грн.;

від 27.11.2018 № 0010211411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 767 231 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями в розмірі 3 561 373 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 205 858 грн.;

від 27.11.2018 № 0010191411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 149 240 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями в розмірі 912 583 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 236657 грн.;

від 27.11.2018 № 0010221411, яким зменшено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в розмірі 23 636 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 2652/6/99-99-11-04-01-25 від 18.01.2019 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 27.11.2018 № 0010201411, № 0010211411, № 0010191411, № 0010221411, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відносно висновків контролюючого органу щодо нереальності фактичного отримання послуг щодо страхування фінансових ризиків ТОВ «Карпатенерготранс» з ТДВ «Страхова компанія «Хортиця» та ПАТ «Страхова компанія «Арма», суд зазначає наступне.

Як вбачається матеріалів справи, 29.04.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено генеральний договір № 029-794 00 236 добровільного страхування фінансового ризику, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з його фінансовими збитками при здійснення страхувальником підприємницької діяльності за укладеними з контрагентами договорами купівлі-продажу електричної енергії. Пунктом 4.2 договору визначено, що на підставі даного генерального договору сторони укладають окремі договори добровільного страхування фінансового ризику, які складають невід'ємну частину даного генерального договору.

На підставі генерального договору 05.05.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено договір № 029-79400236/01 добровільного страхування фінансового ризику, строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 5 травня 2016 року по 24 год. 00 хв. 08 червня 2016 року.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» застраховано неналежне виконання ПАТ «Завод ТОС «Барва» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 4 від 20.10.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 1 930 797 грн., остаточний термін сплати - 07.06.2016, страхова сума - 1 930 797 грн., страховий платіж - 38 615,94 грн.) та ТОВ «Калушський трубний завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 5 від 06.11.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 752 716,80 грн., остаточний термін сплати - 08.06.2016, страхова сума - 752 716,80 грн., страховий платіж - 15 054,34 грн.).

Відповідно до рахунку № 029-79400236/01 від 05.05.2016, термін сплати страхового платежу - до 30.05.2016 (включно).

Між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт від 08.07.2016 № 02-16 виконаних робіт (про надання страхових послуг), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що на момент підписання даного акту, страховиком надана страхувальнику послуга по добровільному страхуванню фінансового ризику згідно з умовами договору страхування в повному обсязі. Заявлених та неврегульованих страхових випадків на дату акту не має.

02.06.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено договір № 029-79400236/02 добровільного страхування фінансового ризику, строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 2 червня 2016 року по 24 год. 00 хв. 07 липня 2016 року.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» застраховано неналежне виконання ПАТ «Завод ТОС «Барва» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 4 від 20.10.2015 (сума заборгованості на початок місяця - 513 098,30 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 1 930 797 грн., остаточний термін сплати - 07.07.2016, страхова сума - 2 443 895,30 грн., страховий платіж - 48 877,91 грн.) та ТОВ «Калушський трубний завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 5 від 06.11.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 752 716,80 грн., остаточний термін сплати - 07.07.2016, страхова сума - 752 716,80 грн., страховий платіж - 15 054,34 грн.).

Відповідно до рахунку № 029-79400236/02 від 02.06.2016, термін сплати страхового платежу - до 30.06.2016 (включно).

01.07.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено договір № 029-79400236/03 добровільного страхування фінансового ризику, строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 1 липня 2016 року по 24 год. 00 хв. 05 серпня 2016 року. Термін сплати - до 27.07.2016 (включно).

Як вбачається з додатку № 1 до договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» застраховано неналежне виконання ТОВ «Калушський трубний завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 5 від 06.11.2015 (сума заборгованості на початок місяця - 526,18 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 828 000 грн., остаточний термін сплати - 05.08.2016, страхова сума - 828 526,18 грн., страховий платіж - 16 570,52 грн.), ТОВ «Карпатсмоли» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 6 від 25.11.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 489 222,01 грн., остаточний термін сплати - 05.08.2016, страхова сума - 489 222,01 грн., страховий платіж - 9 784,44 грн.), ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № П1Н/03/2016 від 28.03.2015 (сума заборгованості на початок місяця - 193 180,27 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 1 179 444,83 грн., остаточний термін сплати - 05.08.2016, страхова сума - 1 372 625,10 грн., страховий платіж - 27 452,50 грн.), ТОВ «Чугуївський завод дезодорованих олій» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № П1Х/03/2016 від 18.04.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 8 419,65 грн., остаточний термін сплати - 05.08.2016, страхова сума - 8 419,65 грн., страховий платіж - 168,39 грн.).

Між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт від 05.08.2016 № 03-16 виконаних робіт (про надання страхових послуг), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що на момент підписання даного акту, страховиком надана страхувальнику послуга по добровільному страхуванню фінансового ризику згідно з умовами договору страхування в повному обсязі. Заявлених та неврегульованих страхових випадків на дату акту не має.

01.08.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено договір № 029-79400236/04 добровільного страхування фінансового ризику, строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 1 серпня 2016 року по 24 год. 00 хв. 7 вересня 2016 року. Термін сплати - до 20.08.2016 (включно).

Як вбачається з додатку № 1 до договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» застраховано неналежне виконання ТОВ «Калушський трубний завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 5 від 06.11.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 757 032,09 грн., остаточний термін сплати - 07.09.2016, страхова сума - 757 032,09 грн., страховий платіж - 15 140,64 грн.), ТОВ «Карпатсмоли» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 6 від 25.11.2015 (сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 736 513,21 грн., остаточний термін сплати - 07.09.2016, страхова сума - 736 513,21 грн., страховий платіж - 14 730,26 грн.), ПАТ «Завод ТОС «Барва» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № 4 від 20.10.2015 (сума заборгованості на початок місяця - 217 779,21 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 1 861 106,28 грн., остаточний термін сплати - 07.09.2016, страхова сума - 2 078 885,49 грн., страховий платіж - 41 577,71 грн.), ПАТ «Одеський припортовий завод» фінансових зобов'язань згідно з договором поставки № П10д від 15.04.2016 (сума заборгованості на початок місяця - 6 018 893,83 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 26 874 180 грн., остаточний термін сплати - 07.09.2016, страхова сума - 32 893 073,83 грн., страховий платіж - 657 861,48 грн.).

Між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт від 08.09.2016 № 04-16 виконаних робіт (про надання страхових послуг), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що на момент підписання даного акту, страховиком надана страхувальнику послуга по добровільному страхуванню фінансового ризику згідно з умовами договору страхування в повному обсязі. Заявлених та неврегульованих страхових випадків на дату акту не має.

01.09.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Хортиця», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як страхувальником, укладено генеральний договір добровільного страхування фінансового ризику, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником господарської діяльності за угодами, наведених у сертифікатах до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Сертифікату № 1 від 01.09.2016, на страхування прийнято майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником господарської діяльності за наступними угодами: з ТОВ «Калушський трубний завод» (договір поставки № 5 від 06.11.2015, сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 807 899,86 грн., остаточний термін сплати - 07.10.2016, страхова сума - 807 899,86 грн., страховий платіж - 16 965,90 грн.), ТОВ «Карпатсмоли» (договір поставки № 6 від 25.11.2015, сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 848 261,51 грн., остаточний термін сплати - 07.10.2016, страхова сума - 848 261,51 грн., страховий платіж - 17 813,49 грн.), ПАТ «Завод ТОС «Барва» (договір поставки № 4 від 20.10.2015, сума заборгованості на початок місяця - 326 290,97 грн., сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 2 030 297,76 грн., остаточний термін сплати - 07.10.2016, страхова сума - 2 356 588,73 грн., страховий платіж - 49 488,36 грн.), ПАТ «Одеський припортовий завод» (договір поставки № П10д від 15.04.2016, сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 28 733 351,04 грн., сума, яка підлягає оплаті за наступний місяць - 50 705 913,60 грн., остаточний термін сплати - 07.11.2016, страхова сума - 79 439 264,64 грн., страховий платіж - 1 668 224,56 грн.).

08.11.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Хортиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт виконаних зобов'язань до сертифікату № 1 від 01.09.2016, відповідно до якого сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання умов договору та сертифікату.

Відповідно до Сертифікату № 2 від 01.11.2016, на страхування прийнято майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником господарської діяльності за угодою з ПАТ «Одеський припортовий завод» (договір поставки № П10д від 15.04.2016, сума, яка підлягає оплаті за поточний місяць - 42713760 грн., сума, яка підлягає оплаті за наступний місяць - 39278088 грн., остаточний термін сплати - 20.12.2016, страхова сума - 81 991 848 грн., страховий платіж - 1639836,96 грн.).

21.12.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Хортиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт виконаних зобов'язань до сертифікату № 2 від 01.09.2016, відповідно до якого страховик надав страхові послуги, а страхувальник прийняв на умовах договору страхові послуги. Страхова премія підлягає сплаті у розмірі 1 639 836,96 грн.

Доказів оплати позивачем послуг страховиків матеріали справи не містять.

Правовідносини у сфері страхування врегульовані Законом України «Про страхування» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 85/96-ВР). Відповідно до статті 1 цього Закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 6 Закону № 85/96-ВР добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема: страхування фінансових ризиків.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону № 85/96-ВР).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що віднесенню до складу витрат в податковому обліку платників підлягають виключно ті суми страхових виплат, які обумовлені розумною економічною причиною (діловою метою), тобто, пов'язані із страхуванням подій які мають ознаки ймовірності та випадковості настання для певної сфери господарської діяльності платника.

При цьому, страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до статті 10 Закону № 85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Як встановлено судом позивачем застраховано фінансові ризики за договорами укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод», Приватним акціонерним товариством «Завод тонкого органічного синтезу «Барви», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатсмоли», Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод дезодорованих олій».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод», як споживачем, укладено договір № 5 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснювати продаж активної електричної енергії споживачу в обсягах, визначених на підставі розділу 6 цього договору, із застосуванням правил розрахунку вартості такої електричної енергії, визначеними розділом 8 цього договору, а споживач - забезпечити всі належні умови для купівлі електричної енергії в постачальника та оплатити придбану електричну енергію у відповідності до розділу 8 цього договору. Пунктом 8.1 договору визначено, що розрахунковий період встановлюється з першого по останнє число календарного місяця. Згідно з пунктом 8.3, оплата електроенергії здійснюється споживачам ініціативи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у такі терміни:

- до 28 числа місяця, що передує розрахунковому - 40% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору;

- до 08 числа поточного місяця - 30% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору;

- до 18 числа поточного місяця - 30% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору.

Пунктом 8.5 договору визначено, що сторонами щомісячно, після закінчення розрахункового періоду, укладення акту купівлі-продажу електричної енергії, укладається акт звірки розрахунків. В тому разі, якщо на підставі цього акту звірки розрахунків виявлено будь-яку заборгованість споживача перед постачальником, споживач повинен протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати складання такого акту звірки розрахунків відшкодувати заборгованість постачальнику.

20.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як постачальником, та Приватним акціонерним товариством «Завод тонкого органічного синтезу «Барви», як споживачем, укладено договір № 4 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснювати продаж активної електричної енергії споживачу в обсягах, визначених на підставі розділу 6 цього договору, із застосуванням правил розрахунку вартості такої електричної енергії, визначеними розділом 8 цього договору, а споживач - забезпечити всі належні умови для купівлі електричної енергії в постачальника та оплатити придбану електричну енергію у відповідності до розділу 8 цього договору. Пунктом 8.1 договору визначено, що розрахунковий період встановлюється з першого по останнє число календарного місяця. Згідно з пунктом 8.3, оплата електроенергії здійснюється споживачам ініціативи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у такі терміни:

- до 08 числа поточного місяця - 40% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору;

- до 18 числа поточного місяця - 30% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору;

- до 28 числа поточного місяця - 30% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов даного договору.

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатсмоли», як споживачем, укладено договір № 6 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснювати продаж активної електричної енергії споживачу в обсягах, визначених на підставі розділу 6 цього договору, із застосуванням правил розрахунку вартості такої електричної енергії, визначеними розділом 8 цього договору, а споживач - забезпечити всі належні умови для купівлі електричної енергії в постачальника та оплатити придбану електричну енергію у відповідності до розділу 8 цього договору. Пунктом 8.1 договору визначено, що розрахунковий період встановлюється з першого по останнє число календарного місяця. Згідно з пунктом 8.3, оплата електроенергії здійснюється споживачам ініціативи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у такі терміни:

15.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод», як споживачем, укладено договір № П1Од купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов'язується продати, а споживач зобов'язується купити (приймати та оплачувати) активну електричну енергію відповідно до умов цього договору. Пунктом 4.3 договору визначено, оплати заявленого до постачання в розрахунковому періоді обсягу електроенергії споживач здійснює у наступні терміни:

- перший платіж не пізніше 2 числа розрахункового періоду (місяця) суму вартості на рівні 30% від заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- другий платіж не пізніше 10 числа розрахункового періоду (місяця) суму вартості на рівні 30% від заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- третій платіж не пізніше 20 числа розрахункового періоду (місяця) суму вартості на рівні 30% від заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Якщо дані числа (граничний термін оплати) припадають на неробочі дні, розрахунки проводяться в останній робочий день, що передує граничному терміну оплати.

Всі вказані платежі здійснюються за рахунками, попередньо наданими постачальником.

Пунктом 4.5 договору визначено, що по закінченню розрахункового місяця споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію згідно рахунку, який встановлюється постачальником споживачу на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі електроенергії, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

28.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод», як покупцем, укладено договір № П1Н/03/2016 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого продавець зобов'язується продавати (постачати) активну електричну енергію, а покупець - приймати й сплачувати електричну енергію на умовах та в терміни, передбачені цим договором. Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата за обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді здійснюється покупцем самостійно платіжними дорученнями поетапно, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця в терміни, які погоджені у додатку № 1 Ціна, порядок і терміни оплати за електричну енергію, що є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, оплата за обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді та погоджений сторонами в плані-графіку купівлі-продажу електричної енергії на розрахунковий період, здійснюється покупцем самостійно платіжними дорученнями поетапно, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника в наступний термін:

- перший платіж у перший банківський день розрахункового періоду (місяця) у розмірі 35% від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- другий платіж до 10 числа розрахункового періоду (місяця) у розмірі 15% від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- третій платіж до 15 числа розрахункового періоду (місяця) у розмірі 20% від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- четвертий платіж до 20 числа розрахункового періоду (місяця) у розмірі 15% від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- п'ятий платіж до 25 числа розрахункового періоду (місяця) у розмірі 15% від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Остаточний розрахунок між сторонами за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється по закінченню розрахункового періоду на підставі рахунку-фактури, що надається постачальником покупцю, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури.

Сума, яка вказується у рахунку-фактурі, визначається на підставі фактично спожитого покупцем обсягу електричної енергії у розрахунковому періоді з урахуванням положень пункту 1 цього додатку та зазначається в акті прийому-передачі електричної енергії, та надається постачальником протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

18.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод дезодорованих олій», як покупцем, укладено договір № П1Х/03/2016 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого продавець зобов'язується продавати (постачати) активну електричну енергію, а покупець - приймати й сплачувати електричну енергію на умовах та в терміни, передбачені цим договором. Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата за обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді здійснюється покупцем самостійно платіжними дорученнями поетапно, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця в терміни, які погоджені у додатку № 1 Ціна, порядок і терміни оплати за електричну енергію, що є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, оплата за обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді та погоджений сторонами в плані-графіку купівлі-продажу електричної енергії на розрахунковий період, з урахуванням положень розділу 4 договору купівлі-продажу електричної енергії, здійснюється покупцем самостійно платіжними дорученнями поетапно, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника в наступний термін:

- перший платіж - у перший банківський день поточного розрахункового періоду (місяця) у розмірі ј від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- другий платіж - до 8 числа поточного розрахункового періоду (місяця) у розмірі ј від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- третій платіж - до 15 числа поточного розрахункового періоду (місяця) у розмірі ј від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії;

- четвертий платіж - до 22 числа поточного розрахункового періоду (місяця) у розмірі ј від суми вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Остаточний розрахунок між сторонами за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється по закінченню розрахункового періоду на підставі акту прийому-передачі, що надається постачальником покупцю, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем акту прийому-передачі.

За наслідком дослідження договорів укладених між позивачем та його котрагентами щодо поставки електричної енергії суд приймає до уваги позицію відповідача, що договори передбачають передоплату за поставлену енергію.

При цьому, як встановлено судом, договори визначають конкретні календарні дати оплати та передбачають повну оплату в кожному окремому випадку в 20-х числах поточного розрахункового місяця. За умовами договорів передбачено здійснення звірки розрахунків (повне погашення надмірно використаної енергії) протягом п'яти календарних днів після закінчення розрахункового періоду.

Одночасно відповідно до наданих позивачем додатків до договорів, остаточним терміном сплати визначено 5-8 числа наступного календарного місяця та вказані дати визначено як дати закінчення дії договорів добровільного страхування. Разом з тим, як вбачається з пунктів 6.2 договорів добровільного страхування фінансового ризику, до переліку страхових випадків віднесено недотримання умов та строків виконання контрагентом страхувальника фінансових зобов'язань за угодою або невиконання контрагентом страхувальника фінансових зобов'язань протягом обумовленого між страхувальником та страховиками проміжку часу. Обумовлений проміжок часу складає 30 (тридцять) календарних днів.

Наведене свідчить, що договори добровільного страхування втрачали свою дію до можливого настання страхового випадку.

Аналогічні дані відносно того, що дата сплати відповідає даті закінчення терміну страхування також містять сертифікати № 1 та № 2.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень вбачається, що здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» страхування, пов'язане із здійсненням його господарської діяльності. Також суд погоджується з позивачем, що термін страхування, як форма захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договорами страхування, не містить такої ознаки, як обов'язкове й неминуче настання відповідної події (страхового випадку). Страховий випадок може настати, а може не настати, в той час, як суть страхування полягає в тому, що страхувальник за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання такої події (страхового випадку).

При цьому, факти невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод», Приватним акціонерним товариством «Завод тонкого органічного синтезу «Барви», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатсмоли», Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод дезодорованих олій» своїх договірних зобов'язань за договорами поставки, а також наявність будь-якої інформації, яка б свідчила про можливість невиконання останнім своїх зобов'язань по оплаті вартості товарів перед позивачем (інформація щодо фінансового стану, ділової репутації тощо) матеріалами справи не підтверджено. Як встановлено судом, позивачем укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» - 06.11.2015, Приватним акціонерним товариством «Завод тонкого органічного синтезу «Барви» - 20.10.2015, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатсмоли» - 25.11.2015, Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» - 15.04.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» - 28.03.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод дезодорованих олій» - 18.04.2016, проте договори добровільного страхування укладались в період з травня по листопад 2016 року та за відсутності порушень з боку контрагентів договірних зобов'язань.

Позивачем під час розгляду справи не надано суду пояснень щодо економічного обгрунтування розмірів страхових платежів за спірними договорами добровільного страхування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджується наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичної сплати позивачем страхових платежів на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Хортиця», що свідчить про правомірність висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат по господарських операціях зі страховиками на суму 4 293 218 грн.

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

За відома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Зазначена позиція суду грунтується на висновках Верховного Суду викладених в постанові від 23.01.2020 у справі № 826/25493/15.

Щодо фінансово-господарських операцій за участю позивача та Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2016 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1/26-05, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах та в строки передбачені в цьому договорі. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування товару, його кількість, вартість та одиниця виміру визначені у Специфікації № 1, Специфікації № 2, Специфікації № 3, Специфікації № 4, які є невід'ємними частинами цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 2 108 108,02 грн., в тому числі ПДВ в сумі 351 351,26 грн. Згідно з пунктом 2.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 90 календарних днів із моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі. Датою оплати вартості (ціни) товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передача товару покупцю відбувається за адресою: АДРЕСА_5 (пункт 3.1 договору). Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до Специфікації № 1, Специфікації № 2, Специфікації № 3, Специфікації № 4 позивачем придбано офісну техніку та обладнання.

Між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт приймання-передачі від 26.05.2016.

30.06.2016 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1/27-06, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах та в строки передбачені в цьому договорі. В пункті 1.2. договору наведено відомості про товар. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 471 240 грн., в тому числі ПДВ в сумі 78 540 грн. Згідно з пунктом 2.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 90 календарних днів із моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі. Датою оплати вартості (ціни) товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передача товару покупцю відбувається за адресою: АДРЕСА_5 (пункт 3.1 договору). Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.2 договору).

Доказів на підтвердження оплати придбаного товару позивачем не надано. Також позивачем не надано виписаних податкових накладних, згідно з укладених договорів.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» виписано на користь позивача податкові накладні:

№ 2 від 30.06.2016 на загальну суму 471 240 грн., в тому числі ПДВ - 78 540 грн.;

№ 2 від 26.05.2016 на загальну суму 311 524,86 грн., в тому числі ПДВ - 51 920,81 грн.;

№ 3 від 26.05.2016 на загальну суму 1 295 295,42 грн., в тому числі ПДВ - 215 882,56 грн.;

№ 5 від 26.05.2016 на загальну суму 189 432,52 грн., в тому числі ПДВ - 31 572,12 грн.;

№ 4 від 26.05.2016 на загальну суму 311 855,22 грн., в тому числі ПДВ - 51 975,86 грн.

Також контролюючим органом вказано, що розрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» здійснено в безготівковій формі на суму 2 269 100 грн. та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 310 248,02 грн.

Вищенаведені операції відображено Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» в бухгалтерському обліку наступними проведеннями:

Дт 15 Кт 631 в сумі 2 149 456,68 грн.,

Дт 104, 106 Кт 15 в сумі 1 585 611,59 грн.,

Дт 112 Кт 15 в сумі 563 845,09 грн.,

Дт 64 Кт 631 в сумі 429 891,35 грн.

При цьому, контролюючим органом під час перевірки зроблений висновок про непідтвердження позивачем використання основних засобів та малоцінних необоротних матеріалів в господарській діяльності товариства, виходячи з наступного:

- основні засоби в сумі 1 585 611,59 грн. (а саме: моноблоки - 5 шт., комп'ютери Apple 2, ноутбуки 2 шт., пилосос 1 шт., ПК-ионоблоки 2 шт., портативний ПК 2 шт., настінна офісна конструкція - 14 шт., дивани 5 шт., телевізори 3 шт., холодильники 2 шт., крісла 13 шт., сейфи 4 шт. та ін.) та малоцінні необоротні активи в сумі 563 845 грн. (а саме: крісла 61 шт., ноутбуки 10 шт., багатофункціональний пристрій Epson 4 шт., бенч на 2 роб. місця на мет. Каркасі 20 шт., пилосос 1 шт., ПК-моноблок 7 шт., портативний ПК 27 шт., стелажі для док. 12 шт., столи 16 шт., тумби 51 шт. та ін.) придбані товариством «Карпатенерготранс» в травні-червні 2016 року;

- всі договори купівлі-продажу електричної енергії зі споживачами (а саме: з ТОВ «Синтелон» № Дг-1 від 11.09.2015, ДП «Калуський ДЕЗ» № ДГ-3 від 20.10.2015, ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барви» № ДГ-4 від 20.10.2015, ТОВ «Калуський трубний завод» № ДГ-5 від 06.11.2015, ТОВ «Карпатсмоли» № ДГ-6 від 25.11.2015, ПАТ «Укртрансгаз» філії УМГ «Карпатенерготранс» Одеське ЛВУМГ № 1510000801 від 30.10.2015, ТОВ «Чугуївський завод дезодорованих олій» № П1Х/03/2016 від 18.03.2016, ТОВ «Екотранс» № П2Н/03/2016 від 30.03.2016, ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» № П1Н/03/2016 від 28.03.2016, ПАТ «Одеський припортовий завод» № П1Од від 15.04.2016, ТОВ «Кроно України» № ДГ-2 від 20.10.2015, ТОВ «Свісс-Кроно» № 2 від 20.10.2015) заключені ТОВ «Карпатенерготранс» до придбання вищезазначених основних засобів, інших договорів купівлі-продажу електричної енергії із споживачами товариство не заключало;

- договори на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами заключені ТОВ «Карпатенерготранс» також до придбання основних засобів, а саме: з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» № 2015/1263 від 24.09.2015, ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» № 14-П від 11.12.2015, ПАТ «Харківобленерго» № Л8733 від 07.04.2016, ПАТ «Миколаївобленерго» № Л8733 від 07.04.2016, ПАТ «Миколаївобленерго» № 20/43 від 07.04.2016;

- станом на 07.08.2015 загальна чисельність працюючих на ТОВ «Карпатенерготранс» складала 1 особа, станом на 01.01.2016 - 3 особи, станом на 01.01.2017 - 7 осіб, станом на 01.01.2018 - 5 осіб, станом на 30.06.2018 - 4 особи;

- крім орендованих приміщень під офіс в м. Києві, де згідно відповіді на вимогу ТОВ «Карпатенерготранс» знаходилися основні засоби (з ПАТ «Будівельно-фінансова компанія «Глобал Естейтс») укладено договір від 01.06.2016 № 01/06(2016)-1 оренди нежилих приміщень загальною площею 146,1 м2 (термін оренди з 01.06.2016 по 28.02.2017), з ФОП ОСОБА_1 договір від 07.04.2017 № 02/04-17 оренди нежилих приміщень загальною площею 125,5 м2 (кімнати №№ 23-39,4 кв.м., 24-19,6 кв.м., 26-4,8 кв.м., 26а-11,1 кв.м., 27-18,4 кв.м., 28-18,0 кв.м., 29-2,7 кв.м., 30-8,8 кв.м., 31-2,7 кв.м.), термін оренди з 10.04.2017 по 30.06.2018), товариство «Карпатенерготранс» орендувало нежитлові приміщення під офіс в АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 м2 (ПАТ «Орхім», термін оренди з 01.06.2016 по 30.06.2018) та по АДРЕСА_2 (ПП ОСОБА_2 , термін оренди з 01.09.2015 по 01.09.2018).

Також в акті перевірки зазначено, що згідно Єдиного реєстру судових рішень в провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження № 52016000000000235 від 11.07.2016 за ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 3 ст. 209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом) КК України. Органом досудового розслідування встановлено що протягом 2014-2015 років службові особи ПрАТ «ХК «Енергомережа» заволоділи грошовими коштами на загальну суму 19682348214 грн.

Разом з тим, представник позивача під час розгляду справи вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» використовувало придбану офісну техніку (обладнання) в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з договором оренди нежитлових приміщень № 02/04-17 від 07.04.2017.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано договір оренди нежилих приміщень № 02/04-17 від 07.04.2017, укладений з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 , за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає, згідно з актом приймання-передачі, у тимчасове платне користування нежитлові приміщення для офісу загальною площею 125,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Також позивачем надано копію додатку № 30 до договору оренди, відповідно до якого договір оренди нежитлових приміщень достроково припинено з 20.07.2019.

При цьому, доказів фактичного використання придбаної техніки (обладнання) із наданням належних пояснень щодо мети їх використання матеріали справи не містять.

Як вбачається з пояснень директора товариства, наданих контролюючому органу під час перевірки, основні засоби були придбані в період розвитку компанії. При пошуку споживачів працівники використовували придбану техніку та меблі. В планах компанії було збільшення чисельності працівників та залучення нових споживачів, зокрема по інших областях України - Харківська, Миколаївська, Одеська. Майно було використано в господарській діяльності підприємства, що дало змогу значно розширити коло споживачів в різних регіонах України, та відповідно призвело до збільшення оборотності та рентабельності товариства.

Проте, доказів на підтвердження даної позиції позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи не надано.

Щодо фінансово-господарських операцій за участю позивача та Публічного акціонерного товариства «Будівельно-фінансова компанія «Глобал Естейтс», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом зроблений висновок, що позивачем документально не підтверджено використання у власній господарській діяльності орендованого нежилого приміщення загальною площею 146,1 м2, що розташовані на 6 поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_4.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом досліджено договір найму (оренди) від 01.06.2016 № 01/06(2016)-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» та Публічним акціонерним товариством «Будівельно-фінансова компанія «Глобал Естейтс», акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, та встановлено, що операції з контрагентом ПАТ «Будівельно-фінансова компанія «Глобал Естейтс» відображено в податковому обліку ТОВ «Карпатенерготранс»: податок на додану вартість в загальній сумі 243 378 грн. включено до податкового кредиту звітних періодів.

При цьому, контролюючим органом зроблений висновок щодо неправомірності відображення спірних операцій в бухгалтеському обліку з підстав відсутності використання орендованого приміщення у власній господарській діяльності.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено виходячи з наступного:

- договір № 01/06(2016)-1 оренди нежилих приміщень в м. Києві під офіс укладений 01.06.2016;

- основні засоби в сумі 1 585 611,59 грн. (а саме: моноблоки - 5 шт., комп'ютери Apple 2, ноутбуки 2 шт., пилосос 1 шт., ПК-моноблоки 2 шт., портативний ПК 2 шт., настінна офісна конструкція - 14 шт., дивани 5 шт., телевізори 3 шт., холодильники 2 шт., крісла 13 шт., сейфи 4 шт. та ін.) та малоцінні необоротні активи в сумі 563 845 грн. (а саме: крісла 61 шт., ноутбуки 10 шт., багатофункціональний пристрій Epson 4 шт., бенч на 2 роб. місця на мет. Каркасі 20 шт., пилосос 1 шт., ПК-моноблок 7 шт., портативний ПК 27 шт., стелажі для док. 12 шт., столи 16 шт., тумби 51 шт. та ін.), які згідно відповіді ТОВ «Карпатенерготранс» на вимогу від 24.09.2018 знаходилися в даних орендованих приміщеннях, не використовувались товариством в господарській діяльності;

- крім орендованих приміщень під офіс в м. Києві товариство «Карпатенерготранс» орендувало нежитлові приміщення під офіс в АДРЕСА_1, загальною площею 28,0 м2 (ПАТ «Орхім», термін оренди з 01.06.2016 по 30.06.2018) та по АДРЕСА_2 (ПП ОСОБА_2 , термін оренди з 01.09.2015 по 01.09.2018).

При цьому, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи договорів та первинних документів по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Будівельно-фінансова компанія «Глобал Естейтс» не надано, доказів фактичного використання орендованого приміщення із наданням належних пояснень щодо мети його орендування матеріали справи також не містять.

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не спростовано висновки контролюючого органу.

Щодо фінансово-господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс», суд зазначає наступне.

26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс», як покупцем, укладено договір № 26/12/2016 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець є оптовим покупцем у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу». Згідно з пунктом 2.1., газ передається у власність покупцю у грудні 2016 року у віртуальній точці входу (ВТП) да газотранспортної системи. На продавця не покладаються обов'язки щодо оформлення відносин з транспортування, розподілу та постачання газу, що передається за цим договором. Обсяг газу, який повинен передаватися продавцем та прийматися покупцем за цим договором, становить 1045,000 тис.куб.м. (пункт 2.2 договору). Передачу фактично переданого покупцю об'єму газу сторони оформлюють актом приймання-передачі, що є підставою для остаточного розрахунку (пункт 2.3). Газ вважається переданим покупцю після підписання актів приймання-передачі природного газу (пункт 2.4). Продавець забезпечує разом з оператором газотранспортної системи облік газу, реалізованого покупцю (пункт 2.5 договору). Приймання-передача газа, поставленого продавцем покупцю у відповідному місці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактичний обсяг переданого газу (пункт 2.6). Не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним місяцем, сторони зобов'язуються підписати два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою продавця і покупця (пункт 2.7). Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна газу, який підлягає передачі за цим договором, за 1000 кубічних метрів становить 8 577,60 грн. з ПДВ. Загальна сума даного договору становить 8 963 592 грн., в тому числі ПДВ 1 493 932 грн. (пункт 4.3). Згідно з пунктом 5.1 договору, оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в гривнях на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 12 цього договору, в порядку визначеному у цьому договорі. Покупець зобов'язується здійснити розрахунки за газ за наступним графіком:

40% вартості природного газу - до 27.12.2016;

40% вартості природного газу - до 29.12.2016;

20% вартості природного газу - до 11.01.2017.

При невиконанні оплати за природний газ в строки передбачені пунктом 5.1 договору продавець має право не виконувати зобов'язання, та умови даного договору перед покупцем.

31.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписано акт приймання-передачі природного газу за грудень 2016 року.

На підтвердження оплати природного газу позивачем надано копію платіжного доручення № 28 від 11.01.2017 про сплату 1 493 932 грн.

На підтвердження відображення спірної господарської операції у бухгалтерському обліку позивачем надано картку рахунку: 281.

Разом з тим, як встановлено судом, 31.01.2017 та 30.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» підписані акти ануляції до акту від 31.12.2016 приймання-передачі природного газу, відповідно до яких анульовано передачу природного газу вартістю 8 963 592 грн.

На підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс» сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» коштів позивачем надано виписки по рахунку в банку за 13.02.2017, 23.06.2017, 11.07.2017, 19.07.2017, 26.07.2017, 31.07.2017.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, позивачем на підставі актів ануляції проведено сторнування в кількості 1 045 тис.куб.м обсягу природного газу на суму 8963592 грн. По даним операціям відкореговано податковий кредит на суму ПДВ 1493932 грн. і відображено в таблиці № 2 коригування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2017 року та за квітень 2017 року.

В акті перевірки зазначено, що вищезазначене не суперечить вимогам діючого законодавства, в тому числі Закону України «Про ринок природного газу».

Під час перевірки контролюючим органом зроблений висновок щодо непідтвердження проведення операції з придбання природного газу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс», оскільки товариством не надано документального підтвердження щодо його транспортування, розподілу, постачання та зберігання.

Суд приймає до уваги наведені висновки контролюючого органу, виходячи з наступного.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи та зроблений висновок, що вони не підтверджують отримання позивачем природного газу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластер Плюс».

Разом з тим, законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 21.01.2020 року у справі №826/2325/14.

При цьому, як встановлено судом, за умовами договору, при невиконанні оплати за природний газ в строки передбачені пунктом 5.1 договору продавець має право не виконувати зобов'язання, та умови даного договору перед покупцем.

Проте, як встановлено судом, сторонами складені акти прийому-передачі природного газу 31.12.2016 та за відсутності його оплати.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, на запит Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 17.10.2018 № 10584/10/09-19-14-11-19 Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Івано-Франківській області листом від 19.10.2018 № 199/41-32/18 повідомив, що постановою НКРЕ від 04.10.2012 № 1258 «Про затвердження форм звітності НКРЕ у нафтогаовому комплексі та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 31.10.2012 за № 1818/22130, затвердженого перелік форм звітності, які подаються ліцензіатами НКРЕКП. Оскільки, ТОВ «Карпатенерготранс» не мав ліцензії НКРЕКП на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, зазначені у запиті форми звітності за вказаний період не подавалися. Згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП, розміщеного на офіційному веб-саті НКРЕКП, станом на 30.09.2018 ТАВ «Карпатенерготранс» не має ліцензії НКРЕКП з постачання природного газу.

Згідно з реєстром судових рішень, в провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 32017100100000109 від 07.12.2017 а ч. 1 ст. 205 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи створили суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Ластер-Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності. Невстановлені слідством особи використали в злочинній діяльності підприємства з ознаками «фіктивності», направлені на надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарської діяльності, у вигляді завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження валових витрат підприємств та обготівковування безготівкових коштів в готівку.

Проведеним аналізом інформаційних даних ДФС, а саме: даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Ластер-Плюс» в листопаді-грудні 2016 року отримано податкові накладні на придбання природного газу від ТОВ «Океаніт» та ТОВ «Форс-Поінт», які мають також ознаки фіктивності.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Ластер-Плюс».

За таких обставин, документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов'язань за договором між позивачем та його контрагентом.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання на суми придбаної та не використаної в господарській діяльності електричної енергії в загальній сумі 2 911 740 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» здійснювало постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з договором № 11605/01 від 22.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» придбавало електричну енергію у Державного підприємства «Енергоринок», який є оптовим постачальником електричної енергії, та згідно договорів купівлі-продажу реаліовувало електричну енергію за нерегульованим тарифом наступним покупцям: ТОВ «Синтелон УА» (договір ДГ від 11.09.2015), ТОВ «Кроно Україна» (договір ДГ-2 від 20.10.2015), ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» (договір ДГ-3 від 20.10.2015), ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» (договір ДГ-Г від 20.10.2015), ТОВ «Калушський трубний завод» (договір ДГ-5 від 06.11.2015), ТОВ «Карпатсмоли» (договір ДГ-6 від 25.11.2015), ТОВ «Свісс-Кроно» (договір 2 від 20.10.2015), ПАТ «Одеський припортовий завод» (договір П10д від 15.04.2016), ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Прикарпаттрансга» (договір ДГ-1510000801 від 30.10.2015), ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» (договір П1Н/03/2016 від 28.03.2016), ТОВ «Екотранс» (договір П2Н/03/2016 від 30.03.2016), ТОВ «Чугуївський завод дезодорованих олій» (договір П1Х/03/2016 від 18.03.2016).

За період жовтень 2015 року - жовтень 2017 року згідно актів купівлі-продажу електричної енергії придбано в ДП «Енергоринок» електричної енергії в кількості 288949632 кВт. год на суму 426 155 778,04 грн., в тому числі ПДВ - 71 025 963,01 грн. (бухгалтерська проводка Дт. 28, 641 Кт. 631). Покупцям товариством реалізовано електричної енергії за нерегульованим тарифом в кількості 277 158 986 кВт. год. (бухгалтерська проводка Дт. 902 Кт.28, Дт. 361 Кт.702).

Так, при проведенні перевірки контролюючим органом зроблений висновок, що оскільки придбана електрична енергія в кількості 11 790 646 кВт год на суму 14558701,66 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» не була реалізована і не використана в господарській діяльності платника відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» необхідно було нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами, які використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Представник позивача під час розгляду справи не заперечив обставин щодо різниці в обсягах придбаної та реалізованої електричної енергії.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що відповідачами не взято до уваги те, що різниця між кількістю купленої та в подальшому реалізованої електричної енергії виникає виключно в силу специфічності фізичних властивостей товару - електроенергії, яка в процесі її транспортування має властивість зменшуватись у обсязі на величину природних втрат.

При цьому, суд зазначає, що особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, як вже зазначалось судом, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу.

У відповідності до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи жодних документів на підтвердження понесення природних втрат не надано, що унеможливлює встановлення судом правомірності дій позивача щодо неоподаткування різниці між придбаною та реалізованою електричною енергією.

При цьому, в силу положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України контролюючим органом правомірно віднесено виявлену нестачу електричної енергії до не господарської діяльності платника податку та зроблений висновок про необхідність її оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області під час розгляду даної справи доведено правомірність висновків щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» вимог податкового законодавства.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 27.11.2018 № 0010201411, № 0010211411, № 0010191411, № 0010221411.

Також суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доводам у даній справі.

Так, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Щодо оскарження позивачем рішення Державної фіскальної служби України № 2652/6/99-99-11-04-01-25 від 18.01.2019 про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

За приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У той же час, суд звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права. При цьому, суд звертає увагу, що за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Так, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.

За таких обставин, оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значимими для позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 826/24656/15.

З урахуванням наведеного та з огляду на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатенерготранс» (вул. Гетьмана Мазепи, 175-в, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39939623) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39394463) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 30.03.2020.

Попередній документ

88493128

Наступний документ

88493130

Інформація про рішення:

№ рішення:	88493129
№ справи:	640/6458/19
Дата рішення:	30.03.2020
Дата публікації:	01.04.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

27.01.2020 11:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
10.02.2020 10:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
24.02.2020 11:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
02.03.2020 11:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
30.03.2020 11:40	Окружний адміністративний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БОЯРИНЦЕВА М А

відповідач (боржник):

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

Державна податкова служба України

Державна фіскальна служба України

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс"