Ухвала від 27.03.2020 по справі 640/5785/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

27 березня 2020 року м. Київ№ 640/5785/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши питання щодо можливості продовження розгляду даної адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

третя особа:Головне у управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6714,10 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16.01.2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), як таку, що не відповідає вимогам статтей 160, 161 КАС України та надано десятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

Через канцелярію суду 13.02.2020 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ознайомившись із викладеними позивачем доводами, наведеними в обґрунтування позиції щодо поновлення строків звернення до суду, дослідивши матеріали справи, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У своїх пояснення щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що 06.07.2018 року нею надіслано запит до Управління Пенсійного фонду України в м. Києва з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти.

У відповідь на вказане звернення 13.07.2018 року надійшов лист від Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, в якому було повідомлено позивача про відмову у поверненні безпідставно сплачених коштів. Свою відмову відповідачем було обґрунтовано тим, що «... щодо винятку, коли житло придбавають вперше - зараз не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше».

25.01.2019 року позивач звернулась до Управління державної казначейської служби України у м. Києва з проханням повернути безпідставно сплачені кошти. На свій лист, 06.02.2019 року вона отримала наступну відповідь: «... для здійснення повернення коштів, відповідно до вимог Порядку, платник подає до органу Державної казначейської служби України подання органу, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету».

З вказаних пояснень вбачається, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач повинна була дізнатись ще у липні 2018 року.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до викладених тверджень позивача, та визнає вказані пояснення не достатніми для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з липня 2018 року по 01.04.2019 року (день звернення до суду), а також відсутність жодних пояснень та доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у вказаний період.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали їй звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 01.04.2019 року і час коли позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а саме - липень 2018 року, тобто, з пропуском визначеного абз.1 ч.2 ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви року без розгляду.

З огляду на зазначене та керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне у управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська

Попередній документ
88493114
Наступний документ
88493116
Інформація про рішення:
№ рішення: 88493115
№ справи: 640/5785/19
Дата рішення: 27.03.2020
Дата публікації: 31.03.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них