ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 березня 2020 року м. Київ № 640/6835/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грандлайт»
до Державної податкової служби України
треті особи:1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ», 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Резидент груп»
про визнання недійсними податкових накладних та розрахунків коригування, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандлайт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резидент груп», в якому просила:
- визнати недійсною податкову накладні №1 від 02.08.2019, зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає 8 841 830,68 грн з урахуванням податку на додану вартість;
- визнати недійсною податкову накладні, №2 від 05.08.2019 зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає 7 488 216,84 грн з урахуванням податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №3 від 30.08.2019 до податкової накладної №1 від 02.08.2019 зареєстрований постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 та отримувачем (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає -932 994,91 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №4 від 30.08.2019 до податкової накладної №2 від 05.08.2019 зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 та отримувачем (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає -2 959 625,04 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 30.08.2019 до податкової накладної №2 від 05.08.2019 зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 та отримувачем (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає -3 280 555,66 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №90 від 14.02.2020 до податкової накладної №1 від 02.08.2019 надіслану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_3 та отримувачем (покупця) TOB «Сатурн-ТВ» вартість якої складає - 6 435 197,32 грн без урахування податку на додану вартість.
- визнати недійсною податкову накладні №1 від 02.09.2019, зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Резидент Груп» вартість якої складає 1119 593,90 грн з урахуванням податку на додану вартість.
- визнати недійсною податкову накладні №2 від 02.09.2019, зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Резидент Груп» вартість якої складає 3 551 550,05 грн з урахуванням податку на додану вартість;
- визнати недійсною податкову накладні №3 від 09.09.2019, зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Резидент Груп» вартість якої складає 5 113,76 грн з урахуванням податку на додану вартість;
- визнати недійсною податкову накладні №4 від 09.09.2019, зареєстровану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_2 на користь отримувача (покупця) TOB «Резидент Груп» вартість якої складає 3 936 666,79 грн з урахуванням податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №91 від 14.02.2020 до податкової накладної №1 від 02.09.2019 надіслану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_3 та отримувачем (покупця) TOB «Резидент груп» вартість якої складає - 932 994,92 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №92 від 14.02.2020 до податкової накладної №2 від 02.08.2019 надіслану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_3 та отримувачем (покупця) TOB «Резидент груп» вартість якої складає - 2 959 625,04 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №93 від 14.02.2020 до податкової накладної №3 від 09.09.2019 надіслану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_3 та отримувачем (покупця) TOB «Резидент груп» вартість якої складає - 4 261,47 грн без урахування податку на додану вартість;
- визнати недійсним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №94 І від 14.02.2020 до податкової накладної №4 від 09.09.2019 надіслану постачальником (продавцем) TOB «Грандлайт» за підписом ОСОБА_3 та отримувачем (покупця) TOB «Резидент груп» вартість якої складає - 3 280 555,66 грн без урахування податку на додану вартість;
- зобов'язати Державну податкову службу України нарахувати податковий кредит на користь TOB «Грандлайт» у сумі 2 722 526,87 грн, з яких 1 287 039,46 грн за недійсні податкові накладні з TOB «Резидент груп» та 1 435 487,41 грн за недійсні податкові накладні з ТОВ «Сатурн-ТВ».
Згідно п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Завданням адміністративного судочинства, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на день уточнення позовних вимог, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожній особі гарантовано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Наведені положення процесуального законодавства засвідчують, що при обранні способу захисту порушеного права позивачу необхідно враховувати, що такі вимоги не можуть мати формальний (декларативний) характер, оскільки вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень мають бути поєднані з вимогами про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення права позивача, порушення якого спричинено такою бездіяльністю. Аналогічні умови за цим Кодексом застосовуються і до вимог про визнання протиправними дій відповідача, які мають бути поєднані із вимогою зобов'язати суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій.
Тобто, необхідною умовою для вжиття судом відповідних заходів з метою відновлення порушеного права, є існування порушеного права на момент прийняття судом відповідного рішення. При цьому, оцінка обставин (умов), за яких відбулось таке порушення прав позивача, а саме, дотримання суб'єктом владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускає бездіяльності, вимог чинного законодавства за критеріями, які зазначені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється судом саме у мотивувальній частині судового рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що публічно-правовий спір, згідно п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Крім того, відповідно до п.4 та п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Всупереч вищезазначеним вимогам, в прохальній частині позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандлайт» викладено вимоги про визнання недійсними податкових накладних та розрахунків коригування і зобов'язання відповідача нарахувати податковий кредит.
До адміністративного суду можуть бути оскаржені саме рішення суб'єктів владних повноважень (або їх дії чи бездіяльність).
При цьому, вимога про визнання недійсними податкових накладних та розрахунків коригування не може бути заявлена в якості позовної вимоги, оскільки ні податкові накладні, ні розрахунки коригування не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а також Податкового кодексу України.
Водночас, жодна з викладених позивачем вимог як і доводи, наведені на їх обґрунтування не вказують на наявність такого рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, аналіз норм податкового законодавства свідчить, що прийняття та реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється Державною податковою службою України. Під час реєстрації податкових накладних саме на контролюючий орган покладено такі обов'язкові дії, як розшифрування податкових накладних, перевірка електронного цифрового підпису та визначення відповідності електронного документа встановленому формату електронного документу звітності суб'єктів господарювання.
Отже, оцінка податкових накладних та / або розрахунків коригування на предмет їх відповідності вимогам законодавства і їх реєстрація (за відсутності підстав для відмови у їх реєстрації) віднесена саме до дискреційних повноважень контролюючих органів.
При цьому, ні податкове законодавство, ні Кодекс адміністративного судочинства України не відносить до повноважень суду право визнавати недійсними податкові накладні та/або розрахунки коригування, як і зобов'язувати контролюючий орган нараховувати податковий кредит.
Наведені обставини позбавляють можливості вирішити питання щодо персонального складу відповідачів у даній справі, змістовності позовних вимог до кожного з них і наявність доказів на підтвердження вимог до кожного з відповідачів, а також дотримання позивачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України при обранні способу захисту порушеного права з огляду на предметну, територіальну і інстанційну підсудність спору і дотримання строку звернення до суду з такими вимогами.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача доповнити зміст позовної заяви юридичними фактами на яких вона ґрунтує свої вимоги до відповідача (до кожного з відповідачів) із зазначенням правової підстави позову, тобто вказати законодавчі акти норми яких порушено відповідачем (відповідачами), сформувати позовні вимоги до відповідача (або декількох відповідачів), вказати які саме рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень - відповідача (відповідачів) у справі порушують охоронювані законом права та інтереси позивача у публічно-правових відносинах, а також надати докази прийняття відповідачем (відповідачами) рішень, вчинення ним (ними) дій або допущення бездіяльності, які можуть бути предметом розгляду в адміністративній справі.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У преамбулі Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (в редакції на час подання позову до суду) (надалі - Закон №3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №3674-VІ судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Згідно ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 гривень.
Однак, та обставина, що позовні вимоги мають бути уточненні, унеможливлює здійснення обрахунку суми судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду даного позову.
Одночасно, суд зазначає, що ним враховано сплачений судовий збір за подання позовної заяви, відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій №0.0.1654961909.1 від 19.03.2020 року у розмірі 10510,00 грн, №0.0.1654954434.1 від 19.03.2020 року у розмірі 10510,00 грн, №0.0.1654958520.1 від 19.03.2020 року у розмірі 10510,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої з урахуванням вищезазначених вимог, а також з наданням копій у відповідній кількості для направлення відповідачу (відповідачам); належних доказів на підтвердження сплати судового збору (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та керуючись ст.160, ст.161, ч.1 ст.169, ст.243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандлайт» залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська