30 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/275/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім ''Фелікс'' про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЛІТ» (далі - ТОВ «ОЛЛІТ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.07.2019 №1227403/41412250 про відмову у реєстрації податкової накладної позивача від 31.05.2019 №6;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 31.05.2019 №6;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 08.07.2019 №1214827/41412250 про неврахування Таблиці даних платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛІТ» від 05.07.2019 №1;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, як правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, виключити позивача із критерію ризикових за критерієм пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова накладна, складена ТОВ «ОЛЛІТ», відповідає змісту здійсненої операції та укладеному договору, а відповідачу на перевірку надавався повний пакет документів, що підтверджує реальність здійсненої операції. Водночас, оскаржувані рішення не містять конкретної інформації про причини та підстави їх прийняття.
Крім того, віднесення товариства до критеріїв ризиковості платника податків є необґрунтованим, оскільки позивач немає податкових боргів і ніколи не здійснював жодних ризикових операцій.
Ухвалою судді від 03.02.2020 ТОВ «ОЛЛІТ» поновлено строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та зазначив, що за результатами податкового контролю надійшла інформація про те, що ТОВ «ОЛЛІТ» у 2018 році здійснювало реалізацію товарів, відмінних від придбаних. Враховуючи наведене, позивача було включено до критерію ризикових. Разом з тим, оскільки дії зі здійснення вказаного контролю не визнані протиправними в установленому порядку, то підстави для виключення із баз даних вищевказаної інформації відсутні.
Представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та зазначив, що спірні рішення прийняті Комісією центрального рівня у зв'язку із ненаданням ТОВ «ОЛЛІТ» копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку. Крім того, позивач перебуває в реєстрі платників з ознаками ризику.
Від позивача надійшли відповіді на відзиви, у яких ТОВ «ОЛЛІТ» позовні вимоги підтримало у повному обсязі та просило їх задовольнити.
Третя особа правом надати пояснення по суті спору не скористалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений частково, враховуючи таке.
ТОВ «ОЛЛІТ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.06.2017 внесено відповідний запис. Згідно реєстраційних даних, одним із видів діяльності позивача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 98-100).
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 43-46), у власності позивача перебувають об'єкти нерухомості (нежитлові приміщення), які знаходяться у місті Чернігові за адресами: вул. Малиновського, 36Б, 36В, 36Г та 55А. Відповідно до бухгалтерської довідки від 14.06.2019 №12 балансова вартість вказаної нерухомості становить 9 787 671,00 грн. (а.с. 47).
01.09.2018 між ТОВ «ОЛЛІТ» (орендодавець) та ТОВ «Торговий дім «Фелікс» (орендар) було укладено договір оренди №01/09/18-2 (а.с. 71-72), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення офісу, загальною площею 58,1 м2, та приміщення магазину, загальною площею 104,5 м2, що розташовані за адресою: вул. Малиновського, 36Г, м. Чернігів. Строк дії договору - до закінчення строку оренди.
Факт передачі позивачем та прийняття ТОВ «Торговий дім «Фелікс» в оренду визначених договором нежитлових приміщень підтверджується відповідним актом від 01.09.2018 (а.с. 73), який складений у відповідності та на виконання п. 2.1 Договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди складає: 3387,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 677,50 грн., 4065,00 грн. з ПДВ.
Згідно умов договору, виставлених рахунків на оплату та актів здачі-прийняття (надання послуг) (а.с. 52, 62-70) ТОВ «Торговий дім «Фелікс», щомісячно, у повному обсязі проведено оплату за оренду належних позивачу приміщень, що підтверджується платіжними дорученнями і даними бухгалтерського обліку (а.с. 53-60, 61).
За наслідками господарської операції ТОВ «ОЛЛІТ» виписало податкову накладну від 31.05.2019 №6 на суму 4 065,00 грн. та направило її контролюючому органу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 50-51).
За допомогою програми електронного документообігу позивачем отримано квитанцію, де зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних» (а.с. 49).
10.07.2019 позивачем до ГУДПС у Чернігівській області направлено повідомлення №3 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено (а.с. 28-35).
Згідно попереднього рішення Комісії регіонального рівня, оформленого протоколом від 11.07.2019 №115, надані ТОВ «ОЛЛІТ» документи визнано такими, що надані в обсязі, достатньому для реєстрації спірної податкової накладної (а.с. 133, 134).
Надалі, у зв'язку із перебуванням ТОВ «ОЛЛІТ» в реєстрі платників з ознаками ризику, Комісією центрального рівня ДФС України розглянуто подані позивачем документи та 18.07.2019 прийнято рішення №1227403/41412250 (а.с. 26-27), яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.05.2019 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.
05.07.2019 ТОВ «ОЛЛІТ» складено та подано контролюючому органу Таблицю даних платника податку №1, до якої додано письмові пояснення (а.с. 41, 42).
Відповідно до рішення ДФС України від 08.07.2019 №1214827/41412250 вказана Таблиця даних неврахована відповідачем 2, у зв'язку із наявністю в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій (а.с. 39).
Відповідно до даних електронного кабінету платника, позивач перебуває у реєстрі ризикових платників (пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризикових платників податків) (а.с. 48).
Вважаючи вищевказані рішення відповідачів протиправними, ТОВ «ОЛЛІТ» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Так, згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, у силу вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 цього Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
На виконання вищевказаних норм законодавства, ТОВ «ОЛЛІТ» виписано податкову накладну від 31.05.2019 №6 та засобами електронного зв'язку направлено контролюючому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно із пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
За правилами пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності, у тому числі, підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно із пунктом 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №117).
Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
На час виникнення та розвитку спірних правовідносин у цій справі, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18.
Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.
Однак, слід зазначити, що рішення, яким віднесено позивача до переліку ризикових платників, у матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
У порушення вказаних норм, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено за якою саме підставою позивача з указаних у підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників.
Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
З аналізу зазначеної норми Порядку №117 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, яких не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.
Відповідно до пункту 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Згідно із пунктом 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 18 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Положеннями пункту 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно із квитанцією від 13.06.2019 контролюючим органом за результатами оброки складено висновок про відповідність поданої ТОВ «ОЛЛІТ» податкової накладної вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". У зв'язку з чим, платнику податків запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Відтак, негативні наслідки для платника податків у даній справі настали у зв'язку із застосуванням відповідачем "Критеріїв ризиковості платника податку", встановлених листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, який не відноситься до нормативних актів та не може встановлювати нові правила поведінки для платника податку або обмежувати існуючі.
Разом з тим, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі №815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі №140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 та від 20 листопада 2019 року у справі №560/279/19.
Суд наголошує, що контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Однак, відповідачем мало місце порушення вимог Порядку №117, оскільки у вказаній квитанції чітко не зазначено, які саме копії документів пропонується надати позивачу, які у свою чергу були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, посилання контролюючого органу на правомірність зупинення реєстрації на підставі Критеріїв, є протиправним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Водночас, аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи, суд зазначає, що комісією Головного управління ДПС України у Чернігівській області жодного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не приймалося, про що зазначається представником відповідача 1. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.05.2019 №6 винесене комісією Державної податкової служби України.
Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
З вказаного вбачається, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.
При цьому, оскаржуване рішення від 18.07.2019 №1227403/41412250 про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 31.05.2019 №6 не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку). Натомість, підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, оскаржуване рішення не містить. Крім того, позивачем на реєстрацію подана податкова накладна, складена за наслідками передачі в оренду приміщення. Разом з тим, відповідач 2 у спірному рішенні зазначає про ненадання товариством документів на підтвердження отримання продукції, що не передбачено господарською операцією.
Суд звертає увагу, що відповідачами не спростовано те, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операції по ній. Зауважень до документів, їх розміру, формату або інших зауважень, які пояснювали неможливість оброблення документів відповідачами не зазначено.
Більш того, як вбачається із матеріалів справи, раніше надані ТОВ «ОЛЛІТ» для реєстрації податкові накладні, складені за наслідками господарської операції із ТОВ «Торговий дім «Фенікс» відповідно до договору оренди від 01.09.2018 №01/09/18-2, прийняті контролюючим органом (а.с. 74-95).
Також 18.06.2019 позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року, зареєстровану ДФС України без зауважень, у якій відображено податкові зобов'язання, визначені у спірній податковій накладній від 31.05.2019 №6 (а.с. 36-38). Згідно платіжного доручення від 27.06.2019 №52 зазначену у декларації суму податку сплачено (а.с. 35).
Враховуючи наведене, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної суд зазначає, що воно є необґрунтованим, з нього не вбачаються дійсні та об'єктивні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови у такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи не встановлено. Разом з тим, позивачем надано необхідні документи та пояснення до податкової накладної від 31.05.2019 №6.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної прийнято необґрунтовано, з порушенням вимог зазначених нормативно-правових актів, без зазначення у ньому мотивів його прийняття, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення мають бути задоволені.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.
Так, пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Разом із тим, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи, складені з дотриманням вимог законодавства, були достатніми для реєстрації податкової накладної від 31.05.2019 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Відповідно частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 31.05.2019 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 08.07.2019 №1214827/41412250 про неврахування Таблиці даних платника податків від 05.07.2019 №1, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 29-34 Порядку №117 платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3.
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті, за формою згідно з додатком 4. У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Відтак, рішення про неврахування Таблиці даних платника податків повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації.
Однак, ДФС України, приймаючи оскаржуване рішення від 08.07.2019 №1214827/41412250 про неврахування Таблиці даних платника податків 05.07.2019 №1 обмежилося лише загальною оцінкою, зазначивши про наявність в органах ДФС податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій. При цьому, не конкретизувавши, що саме стало підставою для прийняття такого рішення та на яку саме інформацію посилається суб'єкт владних повноважень у ньому.
Таким чином, оскільки ДФС України (ДПС України) не надано до матеріалів справи доказів про відсутність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між ТОВ «ОЛЛІТ» та ТОВ «Торговий дім «Фенікс», рішення про неврахування Таблиці даних платника податків 05.07.2019 №1 є необґрунтованим та має бути скасованим. Підстави для сумніву щодо дійсного укладання договору оренди від 01.09.2018 №01/09/18-2 між позивачем та контрагентом, на виконання вимог якого складена спірна Таблиця, відсутні.
Враховуючи викладене, ДПС України не доведено, що оскаржуване рішення від 08.07.2019 №1214827/41412250 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому позовні вимоги ТОВ «ОЛЛІТ» про скасування останнього слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУДПС у Чернігівській області виключити ТОВ «ОЛЛІТ» із критерію ризикових платників, суд зазначає таке.
Приписами пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
У свою чергу, згідно пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом урегульовано статтями 72, 73 Податкового кодексу України.
Відповідно до наведених у пункті 2 Порядку №117 визначень:
моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об'єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства;
критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик;
ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185,підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
Отже, контролюючий орган здійснює моніторинг податкових, накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС.
Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням Податкового кодексу України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховного Судом у постановах від 25 квітня 2018 року (справа №826/1902/15), від 18 вересня 2018 року (справа №818/398/15), від 20 листопада 2019 року (справа №480/4006/18).
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи інформації про ризиковість платників податків не породжують правових наслідків для останніх та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що внесення до системи АІС "Податковий блок" податкової інформації щодо відповідності ТОВ «ОЛЛІТ» критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а відтак, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ТОВ «ОЛЛІТ» необхідно задовольнити частково.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім ''Фелікс'' про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.07.2019 №1227403/41412250 про відмову у реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" податкової накладної від 31.05.2019 №6.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" податкову накладну від 31.05.2019 №6.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.07.2019 №1214827/41412250 про неврахування поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" Таблиці даних платника податків від 05.07.2019 №1.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" судові витрати в сумі 1 401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 34 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30 березня 2020 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЛІТ" (код ЄДРПОУ 41412250, вул. Малиновського, 36Г, м. Чернігів, 14020).
Відповідач 1: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000).
Відповідач 2: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім ''Фелікс'' (код ЄДРПОУ 41005487, вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна