ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ №640/7099/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Сороки Валерія Миколайовича
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
Провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла І.В.
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Сороки Валерія Миколайовича (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 12/13, офіс 38), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016), провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15) в якому просить визнати протиправним рішення державного реєстратора Сороки В.М. щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи та скасувати реєстраційну дію №12661070070004079 від 21.06.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.09.2018 позивача було звільнено з займаної посади та не було виплачено грошові кошти за листки непрацездатності. На сьогодні, у позивача, як співробітника ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» в минулому є певні матеріальні претензії до ОСОБА_2 , як до керівника ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ», зміст яких викладено в іншому судовому процесі, разом з тим, позивачеві стало відомо про вчинення реєстраційної дії №12661070070004079 від 21.03.2019 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи. Проте, позивач вважає проведення даної реєстраційної дії незаконною, оскільки на момент її проведення місцезнаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» було визначено, як м. Донецьк, вул. Артема, 63.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Станом на 27.03.2020 відзив на позовну заяву від Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Сороки Валерія Миколайовича на адресу суду не надходили.
Третьою особою особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надано письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких зазначено, що належним способом захисту прав для позивача було б застосування повороту оскаржуваних рішень та встановлення способу його виконання. Разом з тим, на сьогодні ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» не має права здійснювати банківську діяльність, а його керівники є неповноважними, як керівники банку. Ні фонд, ні уповноважена особа не приймали рішень щодо зміни найменування, видів діяльності, місцезнаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ». Також, третьою особою зазначено, що проведення державної реєстрації змін до установчих документів ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» було здійснено з порушенням закону.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 займав посаду спеціаліста відділу банківської безпеки ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ».
За твердженням позивача, 01.09.2018 його було звільнено з займаної посади та не було виплачено грошові кошти за листки непрацездатності, керівництво ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» на той час здійснювала ОСОБА_2 , до якої у позивача наразі є претензії, зміст яких викладено в іншому судовому процесі.
Разом з цим, 19.04.2019 позивачеві стало відомо про вчинення реєстраційної дії №12661070070004079 від 21.03.2019 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи.
Позивач вважаючи протиправним рішення державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства або обставини впливають на їх правове становище.
Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.
Так, суд зазначає, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
Суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві взагалі не зазначено, яким чином ті чи інші реєстраційні дії відносно ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» зачіпають чи порушують його права та інтереси.
Так, суд зазначає, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів позивача, чого останнім суду не доведено.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
У даному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 саме у зв'язку із вчиненням державними реєстратором рішення щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ».
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Норми вказаної статті узгоджуються з нормами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на момент винесення судом даного рішення, тобто в редакції від 07.01.2018.
Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач, чого останнім зроблено не було.
Суд також звертає увагу, що правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду за захистом, висловлена Верховним судом України в постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15, від 01.12.2015 у справі №21-3222а15 та від 08.12.2015 у справі №21-5435а15.
З огляду на зазначене, враховуючи, що судом не встановлено порушення відповідачем особистих прав та інтересів ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, та ним не доведено зворотнього, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними доказами, які б вказували на дійсне порушення прав позивача та, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа