ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ № 640/23924/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
03.12.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:
- визнання відмови ГУ ПФУ щодо виплати пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом ГУ ПФУ від 15.10.2019 №245561/02/К-1245, - протиправною;
- зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати пенсію за вислугу років, призначену з 07.05.2018, без обмеження її максимальним розміром у сумі 39922,79 грн та здійснити виплату різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії починаючи з 07.05.2018 до дати рішення суду, однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про неправомірність обмеження пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , оскільки це суперечить вимогам законодавства, з огляду на те, що він проходить військову службу та працює у військовій прокуратурі під час особливого періоду, який триває. Тобто відповідачем безпідставно не враховано вимоги Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) та Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VІІІ), відповідно до яких до позивача не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Отже відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмежень максимальним розміром. При цьому, відповідач заперечує проти виплати пенсії у розмірі, зазначеному позивачем, оскільки до повноважень пенсійного органу входить визначення відповідно до розміру якої заробітної плати обчислюється розмір пенсії.
Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 07.05.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
Згідно із розрахунком пенсії позивача, вона обрахована відповідно до статті 86 Закону №1697-VII у розмірі 60% від суми заробітної плати, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 33507 грн, цільова допомога учасникам бойових дій - 40 грн, підвищення учасникам бойових дій - 391 грн.
Розмір пенсії позивача обмежений максимальною величиною і до виплати з 01.07.2019 становить 15640 грн.
Позивач 26.09.2019 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в якій просив повідомити, у зв'язку із чим та на підставі яких нормативно-правових актів призначено пенсію в розмірі 33507 грн, а не в розмірі 39491 грн (65819,65 грн х 60%), як передбачено Законом №1697-VII та у зв'язку із чим та на підставі яких нормативно-правових документів обмежено розмір пенсії до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та чи прийнято до уваги, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій і проходить військову службу в органах військової прокуратури в особливий період.
Листом від 15.10.2019 №245561/02/К-1245 ГУ ПФУ повідомило позивача, що з 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску визначається як максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», на яку нараховується єдиний внесок (55845 грн = 3723 грн х 15). А згідно із статтею 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність підвищено з 1497 грн на 1564 грн. Отже, розмір пенсії обмежений максимальною величиною і до виплати з 01.07.2019 становить 15640 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої Генеральною прокуратурою України від 22.11.2019 №10/7-1110вих-19, ОСОБА_1 проходить військову службу в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України на посаді прокурора відділу організації представництва держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері згідно наказу Генерального прокурора України від 24.06.2019 №488-вк.
Позивач, вважаючи обмеження розміру його пенсії максимальним розміром протиправним, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07.05.2015 по 02.06.2019 залишені без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Врешті, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції змін, внесеними згідно із Законами №911-VIII та №1774-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2019 - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Щодо проходження військової служби ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, то судом враховано судову практику з цього питання. Наприклад, у постанові від 07.11.2018 у справі №755/12037/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав. Наведена позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц, від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц, від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц, від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц.
З огляду на таку судову практику, суд доходить висновку, що станом на час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, він проходив військову службу та обіймав посаду в органах військової прокуратури в особливий період.
За твердженням позивача, на нього як на військовослужбовця, який проходить службу в органах прокуратури поширюються перехідні положення Закону №911-VIII та Закону №1774-VІІІ.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №911-VIII обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах в <...> органах військової прокуратури <...>. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу <...> або перебувають на посадах в органах військової прокуратури <...>. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.
Таким чином, обмеження щодо максимального розміру пенсії не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він проходить військову службу в органах військової прокуратури під час дії особливого періоду.
За наведених підстав не може бути застосовано до позивача положення абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, яким встановлюються обмеження максимального розміру пенсії, оскільки такі обмеження передбачені Законом №911-VIII та Законом №1774-VІІІ, відповідно не можуть поширюватись на позивача, який проходить військову службу в особливий період на посаді прокурора в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.
Відповідачем, як правову підставу для обмеження максимальним розміром пенсії позивача зазначено Закон №1058-IV.
Проте пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2017 №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесені зазначені зміни до Закону №1058-IV установлено, що норми статті 86 Закону №1697-VII щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідні зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вносились, тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення статті 86 Закону №1697-VII.
З огляду на висновки суду про застосовність до спірних відносин положень статті 86 Закону №1697-VII з урахуванням особливостей, встановлених прикінцевими та перехідними положеннями Закону №911-VIII та Закону №1774-VІІІ щодо непоширення на позивача, який проходить військову службу в особливий період на посаді в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України, обмежень встановлених Законом №1697-VII, а також пунктом 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV щодо обмеження пенсії максимальним розміром, незастосовність до позивача вимог пункту 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV з урахуванням пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII, суд доходить висновку, що відповідачем виплачувалась пенсія позивачу в розмірі 15640 грн без достатніх правових підстав. Відтак, слід визнати протиправною відмову ГУ ПФУ щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом ГУ ПФУ від 15.10.2019 №245561/02/К-1245.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, призначену з 07.05.2018, без обмеження її максимальним розміром у сумі 39922,79 грн та здійснити виплату різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії починаючи з 07.05.2018 до дати рішення суду, однією сумою, то вона підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок пенсії позивача за вислугу років, яка підлягає до виплати щомісячно не належить до повноважень суду.
Повноваження щодо розрахунку розміру пенсії позивача, що підлягає виплаті належить виключно до повноважень органу Пенсійного фонду України, тобто є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду України, суд в межах повноважень визначених Кодексом адміністративного судочинства України вправі вирішити питання про правомірність порядку, умов, строків нарахування та виплати пенсії, її складових, а не конкретно визначеного розміру пенсії, тому в даному випадку правильним способом захисту буде зобов'язання відповідача здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві від 15.10.2019 №245561/02/К-1245, - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, призначену з 07.05.2018, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 03.06.2019.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак