30 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/675/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає в невиплаті пенсії в розмірі 24 746,77 грн, яка нарахована за період червень 2018 року - жовтень 2019 року разом з пенсією за грудень 2019 року;
- зобов'язати відповідача в 10-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили виплатити позивачу пенсію в розмірі 24 746,77 грн, яка нарахована за період червень 2018 року - жовтень 2019 року;
- встановити відповідачу строк для подачі до суду звіту про виконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно не виплачує належну позивачу заборгованість по виплаті пенсії, яка утворилась в результаті виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2523/19.
Так, згідно ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на переконання ОСОБА_1 , рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №620/2523/19.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у справі №620/675/20, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №620/2523/19). Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду.
Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки спірна сума коштів, яку позивач просить стягнути, виникла саме в результаті виконання рішення суду від 25.09.2019 у справі №620/2523/19.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для закриття провадження в адміністративній справі №620/675/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, судові витрати йому не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - закрити..
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Суддя Л.О. Житняк