Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 березня 2020 р. № 520/1247/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, майдан Свободи, Держпром, під. 3, 2 пов.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: 1. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугою років на підставі поданої заяви від 03.12.2019 та довідки прокуратури Харківської області № 18-345 від 18.11.2019 (рішення №155173 від 05.12.2019 та повідомлення від 28.12.2019 без номеру).
2. Визнати нечинним рішення №155173 від 05.12.2019 та повідомлення від 28.12.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 року (в редакції Закону № 2663-111 (2663-14) від 12.07.2001 р. 3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до інформації (довідки) прокуратури Харківської області № 18-345 від 18.11.2019 про заробітну плату за посадою прокурора, яка складає 44523,85 грн.: посадовий оклад -5660,00грн., надбавка за класний чин - 2200,00 грн., надбавка за вислугу років -2830,00грн., надбавка за виконання особливо-важливої роботи - 7483,00грн., щомісячна премія - 26350,83грн. в розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії і провести виплати з урахуванням отриманих сум з 01.10.2017 р. у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», (в редакції Закону №2663-111 (2663-14) від 12.07.2001 p.).
4. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати в сумі 840,80 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуване рішення №155173 від 05.12.2019 та повідомлення від 28.12.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є незаконними та такими, що порушує права позивачки, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 10.02.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин не було прийнято Верховною радою України зміни до Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням довідки про заробітну плату від 18.11.2019 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , з 19 серпня 1981 року по 11 березня 2002 року працювала в органах прокуратури на посаді помічника прокурора Балаклійського району Харківської області.
З 12 березня 2002 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років довічно, згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати.
03.12.2019 року позивачка звернулась до Балаклійського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, до заяви було додано довідку прокуратури Харківської області від 18.11.2019 №18-345 про розмір заробітної плати позивачки після підвищення посадових окладів та надбавки за класні чини, надбавки за виконання особливо-важливої роботи, щомісячної премії (відповідно до постанови КМУ №505 від 31.05.2012 в редакції постанови КМУ №657 від 30.08.2017), надбавки за вислугу років (відповідно до постанови КМУ №1090 від 09.12.2015).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155173 від 05.12.2019 позивачці відмовлено у здійсненні перерахунку у зв'язку із відсутністю нормативних актів, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
23.12.2019 ОСОБА_1 повторно звернулась до Балаклійського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VІІ в розмірі 90 відсотків від місячного заробітку з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 та довідки прокуратури Харківської області від 18.11.2019 №18-345 про заробітну плату ОСОБА_1 .
За результатами розгляду заяви позивачки від 23.12.20129 року, відділом з питань призначення перерахунків пенсій №6 було відмовлено в проведенні перерахунку, що оформлено повідомленням без номеру від 28.12.2019.
Зазначену вище відмову відповідач обґрунтовує тим, що Рішенням Другого сенату Конституційного суду України від 13.12.2019 №№7-р(ІІ)2019 не зазначено порядок його виконання, а відповідні зміни до Закону України "Про прокуратуру" не прийнято, надано довідка не відповідає формі довідок передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям".
Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулася за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.
Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Положення Закону № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи наведені положення, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеними в постановах від 20 лютого 2018 року справа № 711/6019/16-а, від 02 березня 2018 року справа № 264/1617/17, № 761/21804/17.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, майдан Свободи, Держпром, під. 3, 2 пов.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.