Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 березня 2020 р. № 520/1690/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно п. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності з 24.02.1995 року по 31.12.2000 року та зобов'язати призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. 1 статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.07.2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він набув право на призначення пенсії за віком у відповідності до приписів п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», маючи стаж роботи понад 27 років. Однак, відповідачем протиправно, як вважає позивач, не враховано в страховий стаж ОСОБА_1 період його роботи як фізичної особи - підприємця, наслідком чого є недостатність у позивача страхового стажу для призначення пенсії за віком згідно п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 17.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача через канцелярію суду 04.03. 2020 року надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що приймаючи спірне рішення від 24.07.2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , суб'єкт владних повноважень виходив з того, що заявником не надано до ГУ ПФУ в Харківській області документів на підтвердження сплати страхових внесків за період його роботи як фізичної особи - підприємця, зокрема за періоди з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року пот31.12.2000 року. Таким чином, страховий стаж позивача складає менше 26 років, а тому у відповідача відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївського ОУ ПФУ в Харківській із заявою про призначення пенсії за віком .
До заяви про призначення пенсії позивачем було надано: трудову книжку, копію військового квитка, довідку з архівного відділу від 24.05.2019 року № 01-037/76, довідку № 01-37/153 від 23.08.2019 року з архівного відділу Зміївської РДА, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, довідку з ДФС від 12.07.2019 року № 17566/ФОП/20-40-53-06-24
ГУ ПФУ в Харківській області 24.07.2019 року прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, з огляду на наявність страхового стажу менше, ніж 26 років, а саме 22 роки 05 місяців 09 днів
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, фактично спірним в межах даних правовідносин є періоди трудової діяльності ОСОБА_1 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року пот31.12.2000 року (за виключенням періодів, що були враховані відповідачем), у якості фізичної особи підприємця на здійснення внутрішніх перевезень для торгівельно - закупівельної діяльності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої та другої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV регламентовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
В силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Так, згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до вимог частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 роду по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Суд зазначає, що згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; підтвердженням трудового стажу до 01.01.2004 є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 26.10.2018 р. по справі № 643/20104/15-а (провадження К/9901/36231/18).
В свою чергу, ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Положеннями ч. 5 ст. 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи як фізичної особи- підприємця з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року, оскільки ним не надано доказів сплати страхових внесків за вказаний період.
Так, позивачем ані до пенсійного органу, ані до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року.
Наданий позивачем витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але ці документи не підтверджують факту сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 26.10.2018 р. по справі № 643/20104/15-а.
Крім того, наданий позивачем протокол про адміністративне правопорушення № СС 050747, постанова по справі про адміністративне правопорушення за 1996 рік (а.с. 16-17) лише вказують на порушення позивачем вимог чинного законодавства та, водночас, не є належним доказом сплати ним старховних внесків.
У листі ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2019 року № 17566/ФОП/20-40-53-06-24 зазначено, що ОСОБА_1 не взятий на податковий облік як фізична особа - підприємець.
Тобто, доказів того, що позивач сплачував податкові зобов'язання матеріали справи також не містять, а податковим органом також не підтверджено факт сплати страхових внесків.
Як зазначив позивач, інших документів він щодо підтвердження трудового стажу та сплати страхових внесків за цей період він надати не може, у зв'язку з їх відсутністю.
В свою чергу, суд зазначає, що в разі якщо органу пенсійного забезпечення бракує документів для врахування періодів трудової діяльності до страхового стажу та за умови, що особа, як звертається за призначенням пенсії такі документи надати не може, відповідно до Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднанні управління, яке затверджене постановою Правління ПФУ №28-2 від 22.12.2014 р., УПФУ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань. Крім того, Управлінню надані права залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, представників інститутів громадянського суспільства для розгляду питань, що належать до компетенції Управління. Також, Управління вправі користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснювались заходи з метою встановлення та з'ясування обставин сплати позивачем страховних внесків за спірний період з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року.
Так, як вбачається з листа голови комісії з припинення Зміївського ОУ ПФУ Харківської області від 28.05.2019 року, на запит в.0. першого заступника начальника Зміївського ОУПФУ Харківської області повідомлено, що відрахування страхових внесків ОСОБА_1 зафіксовано з 01.06.1995 року по 30.09.1996 року.
Таким чином, відповідачем виконано в повному обсязі надані чинним законодавством функції щодо сприяння особі в отриманні нею соціальних гарантій, тобто права на призначення пенсії, за умови підтвердження достатнього трудового стажу.
Також, суд в межах спірних правовідносин враховує, що в силу вимогчастини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, далі - Положення №10-1).
За приписами пункту 3 Положення № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Нормами пункту 8 Положення №10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Так, як вбачається з даних Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, дані щодо страхового стажу ОСОБА_1 за період з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року відсутні.
Вказані дані також відсутні і в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, витяг з якого міститься в матеріалах справи.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати страхових внесків за період з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року та відсутні будь-які інші документи, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу (спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків), а відповідачем вчинено дії щодо з'ясування цієї обставини, то суд приходить до висновку, що про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду з 24.02.1995 року по 31.05.1995 року та з 01.10.1996 року по 31.12.2000 року до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки доказів сплати страхових внесків за весь період матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова