Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 березня 2020 р. № 520/2253/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкова О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (пров. Інженерний, буд. 7,м. Харків,61166) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), у виплаті компенсації за період з 01.07.2015 по 01.03.2018 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ - 14321937) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), за період з 01.07.2015 по 01.03.2018 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, на думку позивача, всупереч вимог чинного законодавства не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року.
Ухвалою суду від 21.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Позивач у відповіді на відзив вказав на необґрунтованість та безпідставність позиції суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у військовому званні підполковника юстиції, на посаді старшого юрисконсульта сектору правового забезпечення проходив публічну військову службу у лавах Державної прикордонної служби України, у тому числі і у період 01.01.2015р.-27.06.2019р.
27.06.2019р. у зв'язку з поданням заявником письмових рапортів від 24.04.2019р. та від 31.05.2019р. начальником Східного регіонального управління ДПС України було видано наказ №359-ос, яким на підставі п.п.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено заявника з військової служби у запас.
Запитом від 31.07.2019р. заявник звертався до Управління з приводу виплати індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015р.-01.03.2018р.
Листом від 02.08.2019р. №М-10/ПІ-4084 відповідач, Управління сповістив заявника про те, що відсутні підстави для виплати індексації за названий період.
Позивачу за період з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року включно не здійснювалася виплата індексації заробітної плати, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/8816/19 позов ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з приводу невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015р.-28.02.2018р. Зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015р.- 28.02.2018р.
Згідно даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/8816/19 набрало законної сили 25.10.2019 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач 22.01.2020 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року включно.
Відповідач надав відповідь № 11/М-19/746 від 03.02.2020 року, в якій зазначив, що згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/8816/19 позивачу 20.11.2019 року були проведені відповідні нарахування та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року включно, що, також відбулось без затримок більше, ніж на один календарний місяць.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Частиною другою ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).
Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом п. 2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
В п. 4 Порядку зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку, а саме те, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року по справі № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року по справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року по справі справа № 521/940/17, від 10 квітня 2019 року по справі № 686/13725/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Водночас, суд зауважує, що умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/8816/19 визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з приводу невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015р.-28.02.2018р.; зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015р.- 28.02.2018р., що слугує підставою для здійснення нарахування та виплати компенсації.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем у листі від 03.02.2020 року № 11/М-19/746 зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року була нарахована та виплачена 20.11.2019 року, однак у відзиві на позов відповідач вказав, що індексація заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року не нараховувалась.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Східним регіонального управління Державної прикордонної служби України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року.
При цьому, суд зазначає, що лист Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про надання інформації» від 03.02.2020 року № 11/М-19/746 не є формою рішення суб'єкта владних повноважень, а лише є відповіддю на звернення позивача з роз'ясненням певного кола питань.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправну бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року, що є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах.
З огляду на висновки суду про протиправність бездіяльності відповідача та для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення 01.07.2015 року по 01.03.2018 року.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на позов на відсутність у спірний період у Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_3 ) достатнього об'єму бюджетного асигнування, який дозволив би нарахувати крім основних складових грошового забезпечення, також компенсацію за затримку індексації, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З огляду на вказане, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Таким чином, твердження відповідача, що проведення нарахування та виплати компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
У той же час, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача щодо виділення коштів для виплат компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, як причини невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
Інших доводів в обґрунтування правомірності не проведення компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відзив Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України не містить.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.
У звязку з тим, що позивач звільнений від сплати судовоого збору як учасник бойових дій в розумінні п.13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"( копія посвідчення серія НОМЕР_4 ), то питання про стягнення судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправну бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 01.03.2018 року.
Зобов'язати Східне регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення 01.07.2015 року по 01.03.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова