16 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5065/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу "МИТНИЙ ПОСТ "ПОЛТАВА" Дніпровської митниці Держмитслужби, Дніпровської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Позовні вимоги:
визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2019 № UA110320/2019/000656/1;
визнання протиправною скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2019/01185.
Під час розгляду справи суд
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відокремленого підрозділу "МИТНИЙ ПОСТ "ПОЛТАВА" Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи /а.с. 2-4/.
15 січня 2020 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості другого відповідача Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935).
В подальшому відповідач подав до суду разом із відзивом клопотання про призначення судового засідання із викликом учасників справи. Ухвалою від 02 березня 2020 року суд призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.
В судовому засіданні 16 березня 2020 року сторони погодилися щодо того, що у справі належним є один відповідач - Дніпровська митниця, яка приймала оскаржувані рішення, а зазначення назви "відокремлений підрозділ "Митний пост "Полтава" є невірним, оскільки останній є структурним підрозділом Дніпровської митниці без прав юридичної особи.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги позивач вмотивував протиправністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення й картки відмови, оскільки для митного оформлення товару - автомобіля AUDI A6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару.
Зазначав, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Єдиною правовою підставою незастосування цього методу являється те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товару належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, методу визначення митної вартості товару.
Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митницею, не зазначено, митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
13 лютого 2020 року до суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зокрема, відповідачем зазначено, що в результаті митного контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: відсутні платіжні документи, що підтверджують факт оплати за товар; у висновку автотоварознавчої експертизи експерт застосовує процент додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ на пошкодження, які не вказані в акті митного органу з кордону; у висновку автотоварознавчої експертизи експерт бере ціну ТЗ з довідкового ресурсу на ринку Німеччини, що є порушенням Методики автотоварознавчих досліджень та оцінки КТЗ, оскільки автомобіль експортується з Литви; та згідно з провідним сайтом продажу ТЗ Литви мінімальна вартість подібного автомобіля становить 10 700 євро; у договорі купівлі-продажу вказано, що "у ТЗ пошкоджена коробка передач - потребує заміни", проте автомобіль був доставлений до зони митного контролю поста "Полтава" своїм ходом. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 12 217,41 ЕUR, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з МД № UA206060/2019/408024 становить 9 563 ЕUR. Під час консультацій декларанта зобов'язували надати додаткові документи, однак останній надав квитанцію про сплату коштів та посередницький договір купівлі-продажу без перекладу на українську мову. Відтак, митну вартість товару, що імпортується, скориговано зі застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з МД № UA206060/2019/408024 від 02.12.2019 та становить 9 563 ЕUR.
З урахуванням наведеного, відповідач вважав, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими.
Позивач своїм правом надати відповідь на відзив не скористався.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
27.11.2019 позивач ОСОБА_1 придбала у нерезидента транспортний засіб марки «AUDI A6», ідентифікаційний номер кузова ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_1 , колір білий, тип кузову: Універсал-В, свідоцтво про реєстрацію: Н290394 вартістю 5 000 (п'ять тисяч) євро, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеного між позивачем та UAB «BULANA» від 27.11.2019 /а.с. 41/.
В подальшому представником позивача, декларантом ПП «РОМАКС ТРЕЙД», для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу 10.12.2019 подано до відокремленого підрозділу «МИТНИЙ ПОСТ «ПОЛТАВА» Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA110320/2019/220716 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 5000 (п'ять тисяч) євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору - графа 42 митної декларації /а.с. 52-53/.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларант долучив: акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/328266 від 30.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.07.2017; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою -Полтавським відділенням ХНДІСЕ №2170 від 06.12.2019; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу б/н від 27.11.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 20.09.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 29.11.2019; сертифікат відповідності від 02.12.2019; довіреність НОВ740083; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FG498077, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КН978279, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КО610955; митну декларацію №UA110320/2019/220716 від 10.12.2019 /а.с. 69-70/.
У результаті контролю митної вартості товару митним органом встановлено, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: 1) відсутні платіжні документи, щоб підтверджували факт оплати за товар; 2) у висновку автотоварознавчої експертизи експерт застосовує процент додаткового збільшення, зменшення ринкової вартості КТЗ на пошкодження, які не вказані в акті митного огляду з кордону; 3) у висновку автотоварознавчої експертизи експерт бере ціну ТЗ з довідкового ресурсу на ринку Німеччини, що є порушенням Методики автотоварознавчих досліджень та оцінки КТЗ, оскільки автомобіль експортується з Литви, та згідно з провідним сайтом продажу ТЗ Литви autoplius.lt мінімальна вартість подібного автомобіля становить 10700 євро; 4) у договорі купівлі-продажу вказано, що «у ТЗ пошкоджена коробка передач - потребує заміни» проте автомобіль був доставлений до зони митного контролю митного поста «Полтава» своїм ходом /а.с. 54/.
Під час консультацій декларанта відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) інші документи за вашим бажанням /а.с. 54/.
Декларантом у відповідь додатково надано: платіжний документ, що підтверджує вартість товару №715 від 27.11.2019; договір з третіми особами від 15.11.2019 про купівлю автомобіля «AUDI A6» за 4800 євро; інформацію з веб-сайту; роз'яснення експерта.
12.12.2019 Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110320/2019/000656/1, в якому визначено вартість товару автомобіля марки «AUDI A6», ідентифікаційний номер кузова ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_1 , колір білий, тип кузову: Універсал-В, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: Н290394 у сумі 9 563 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) євро та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2019/01185, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 10.12.2019 №UA110320/2019/220716 з причин порушення декларантом вимог статей 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару /а.с. 71-72/.
Не погодившись із указаними рішенням та карткою відмови, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Положеннями частини першої статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Висновки щодо правозастосування
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суд зазначає, що наданим позивачем у ході здійснення митного контролю та проведення консультацій рахунком-фактурою №715 від 27.11.2019 підтверджено митну вартість товару автомобіля марки «AUDI A6» /а.с. 56-57/, ідентифікаційний номер кузова ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_1 , колір білий, тип кузову: Універсал-В, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: Н290394 у сумі 5000 (п'ять тисяч) євро /а.с. 56/.
Вказаний рахунок-фактура (інвойс) №715 від 27.11.2019 містить відомості про покупця та продавця транспортного засобу та містить інформацію про продаж транспортного засобу за ціною 5 000 (п'ять тисяч) євро.
Таким чином, вказаний документ не містить розбіжностей, у ньому відсутні ознаки підробки та він містить всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Водночас відповідачем 2 у даному випадку вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України, зокрема зазначено, що визначена митна вартість товарів ґрунтується на інформації з сайту продажу ТЗ Литви autoplius.lt.
Суд звертає увагу на те, що визначена відповідачем митна вартість товару, яка ґрунтується на інформації з сайту продажу ТЗ Литви autoplius.lt щодо вартості подібних транспортних засобів, здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу позивачем.
Так, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди товари зі схожими характеристиками були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Таким чином, митним органом не доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у заниженні заявленої позивачем митної вартості при розмитненні товарів, а отже, і підстав коригування митної вартості товару за резервним методом.
Крім того, суд зауважує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження правомірності визначення митним органом вартості ввезеного позивачем автомобіля саме у розмірі 9563 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) євро.
Надаючи оцінку твердженню відповідача про те, що у висновку автотоварознавчої експертизи експерт бере ціну ТЗ з довідкового ресурсу на ринку Німеччини, що є порушенням Методики автотоварознавчих досліджень та оцінки КТЗ, оскільки автомобіль експортується з Литви, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.53.3 "Методика товарознавчої експертизи та оцінка колісних транспортних засобів", для визначення ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса середньої ціни даного КТЗ («AUDI A6», ідентифікаційний номер кузова ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_1 ), що ввозиться на митну територію України, який був у користуванні, відповідного строку експлуатації згідно з довідковою літературою, що відображає ціни КТЗ у країні придбання або в провідних країнах-експортерах, використовувася періодичний довідник провідної країни-експортера, а саме: Німеччини ("DАТ Gebrauchtfahrzeugwerte"). Для визначення середньої ціни даного автомобіля використовувалось значення коефіцієнта К1 приведення вартості КТЗ у Німеччині до його вартості в країні придбання (Литва), який відповідає до таблиці 3,6 додатка 3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що склав 0,9.
Отже, суд приходить до висновку про цілком обґрунтоване застосування ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ціни КТЗ відповідно до періодичного довідника провідної країни-експортера - Німеччини із коефіцієнтом приведення вартості КТЗ у Німеччині до його вартості в країні придбання - Литві. З урахуванням застосування даного коефіцієнту експертом, а також наданого до митниці роз"яснення експерта про застосування згаданого коефіцієнту - суд знаходить безпідставним неврахування митним органом відповідного експертного висновку. Аналогічно безпідставною є вказівка митницею на технічний стан імпортованого транспортного засобу, оскільки товарознавче дослідження є таким, що враховувало технічний стан автомобіля, поданого до експертизи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2019 № UA110320/2019/000656/1.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2019/01185, суд зазначає наступне.
Положеннями частин першої та другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою цієї статті Кодексу передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2019/01185, вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2019 №UA110320/2019/000656/1, неправомірність якого підтверджено у ході розгляду цієї справи. За таких обставин, зазначена картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем сплачено за подання позову судовий збір у загальному розмірі 2486,83 грн. Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (с.Литвинівка Решетилівського району Полтавської області рнокпп НОМЕР_4 ), до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги 22 м.Дніпро ЄДРПОУ 43350935) задовольнити повністю.
Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110320/2019/000656/1 від 12 грудня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2019/01185 - визнати протиправними та скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби витрати зі сплати судового збору у сумі 2 486,83 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Повне рішення складено 23 березня 2020 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков