30 березня 2020 р. Справа № 480/5562/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 просить суд:
- зобов'язати адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України перевести його для подальшого відбування покарання в одну із колоній для довічно засуджених Запорізької області по місцю проживання його родичів.
В обґрунтування цих вимог позивач зазначає, що відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в колонії, яка розташована далеко від місця його колишнього проживання. В задоволенні його клопотання про переведення до колонії, розташованої ближче до його місця колишнього проживання, відповідачем відмовляється. При цьому, посилаючись на відсутність вільних місць, відповідачем не надано жодних конкретних відомостей щодо колоній, та рівня їхньої наповненості.
Ухвалою суду від 28.12.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою суду від 28.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Звільнено позивача Пігоша ОСОБА_2 .М. від сплати судового збору.
24.02.2020 від адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог відповідач заперечує та зазначає, що позовна заява засудженого ОСОБА_1 не містить предмету спору оскільки вирішення судом спору в обраний позивачем спосіб, буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
05.11.2019 до Адміністрації ДКВС України листом від 31.10.2019 № П-2801 з державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про переведення його із державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" до виправної колонії аналогічного рівня безпеки в Запорізькій області, з метою відбування покарання відповідно до постійного місця проживання близьких родичів та/або членів сім'ї засудженого, посилаючись на ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України. Одночасно з цим, вищевказаним листом державна установа "Роменська виправна колонія (№ 56)" направила копії матеріалів засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , які відображають процес відбування ним покарання. Згідно з підпунктом 1.9 Порядку денного Протоколу № 43 від 19.11.2019 Центральною комісією Адміністрації ДКВС України розглянуто клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 та, з урахуванням отриманої інформації, вирішено відмовити йому в переведенні з ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" до ДУ "Софіївська виправна колонія (№ 55)" або ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)", враховуючи відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 93 Кримінально - виконавчого кодексу України, а також відсутність вільних місць для тримання засуджених осіб до довічного позбавлення волі.
Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які перешкоджають його подальшому перебуванню в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)". Сам по собі факт віддаленості місця відбування покарання від місця проживання його родичів не є винятковою обставиною, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".
10.03.2020 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, у якій ОСОБА_1 з доводами відповідача не погоджується, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 11.03.2010 Апеляційним судом Херсонської області за ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 9, 13, 115 ч.1, 70 КК України до довічного позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 29.06.2010 (а.с. 50).
З 14.10.2010 ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" (а.с. 50).
Позивач 29.10.2019 звернувся до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства Юстиції України з клопотанням про переведення його з ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" до установи виконання покарань Запорізької області (а.с. 44).
31.10.2019 № 6/3216 ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" направлено це клопотання до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства Юстиції України (а.с. 43).
Відповідно до протоколу Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Центральна комісія) від 19.11.2019 № 43 клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про переведення для подальшого відбування довічного позбавлення волі із ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" до установи виконання покарань Запорізької області не було задоволено через відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 КВК України та вільних місць для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, у Вільнянській установі виконання покарань (№ 11) та Софіївській виправній колонії (№ 55).
Листом від 19.11.2019 № 1/4-4355-19/П-2801 Адміністрація ДКВС України повідомила через ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" засудженого ОСОБА_1 про відмову у переведенні із ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" до Вільнянської установи виконання покарань (№ 11) або Софіївської виправної колонії (№ 55) (а.с. 41).
Згідно ст. 93 КВК України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.
Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
В пунктах 76, 78 рішення Європейського суду з прав людини у справі Вінтман проти України від 23 жовтня 2014 року зазначено, що засуджені до позбавлення волі мають "надалі користуватись основоположними правами та свободами, гарантованими Конвенцією, окрім права на свободу". Отже, не постає питання, що засудженого до позбавлення волі може бути позбавлено усіх прав за статтею 8 Конвенції тільки тому, що він має статус особи, яку за вироком суду було позбавлено волі. У своїй практиці Суд також визнав, що Конвенція не надає засудженим до позбавлення волі права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені відокремлені від своїх родин та перебувають на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі. Однак поміщення засудженого до колонії, розташованої на такій відстані від місця проживання його родини, що дуже ускладнює або навіть унеможливлює побачення, може за певних обставин становити втручання у сімейне життя, оскільки можливість для членів родини відвідувати засудженого є надзвичайно важливою для підтримання сімейного життя.
Засуджений відбуває весь строк покарання в одній виправній колонії, з можливістю визначення такої колонії за місцем постійного проживання родичів засудженого. Водночас, переведення засудженого допускається лише за виняткових обставин, перелік яких законодавчо не визначений, проте обумовлений наявністю перешкод в подальшому перебуванні засудженого в цій виправній колонії. Конвенція не надає засудженому до позбавлення волі права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджений відокремлений від своїх родин та перебуває на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення його волі.
Порядок переведення засуджених врегульовано Положенням про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 № 265/30133 (далі - Положення № 266/30133).
Згідно п. 2 розділу ІV Положення № 266/30133 переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави "відповідно до місця постійного проживання близьких родичів та/або членів сім'ї засудженого" здійснюється на підставі клопотання засудженого або близького родича чи члена сім'ї засудженої особи.
У своєму клопотанні від 29.10.2019 позивач просив перевести його до установи виконання в Запорізькій області. У Запорізькій області зареєстроване місце проживання матері позивача (а.с. 45-46).
Установами виконання покарань Запорізької області з секторами максимального рівня безпеки для чоловіків, які засудженні до довічного позбавлення волі є ДУ "Софіївська виправна колонія (№ 55)" та ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)".
Згідно довідки начальника ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)" від 05.02.2020 № 2/4-490, станом на 05.02.2020 у вказаній установі утримувалось 96 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, 1 особа прибула з ДУ "Криворізька установа виконання покарань ( № 3)", 20 осіб тимчасово перебувають в інших установах, але після розгляду у судових органах кримінальних проваджень, лікування підлягають поверненню до установи (а.с. 58).
Відповідно до довідки начальника ДУ "Софіївська виправна колонія (№ 55)" від 05.02.2020 № 7/2-580, станом на 05.02.2020 у вказаній установі утримувалось 65 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, 1 особа тимчасово перебуває в іншій установі, але після розгляду у судових органах кримінальних проваджень, підлягає поверненню до установи (а.с. 59).
Отже, на момент розгляду Центральною комісією питання переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до установи виконання покарань Запорізької області, в таких установах були відсутні вільні місця для утримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, і відповідно позивача.
Перешкод в подальшому перебуванні ОСОБА_1 у ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" встановлено не було.
Сам факт віддаленості місця проживання родичів позивача від місця його знаходження не є винятковою обставиною, що перешкоджає подальшому перебуванню у ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".
На підставі викладеного, суд визнає, що у відповідача відсутні правові підстави для переведення позивача до установи виконання покарань Запорізької області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал