Іменем України
30 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/779/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області,-
23 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №27 від 21.12.2019;
- визнати бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, що полягає в не зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку №1, періоди роботи з 08 липня 1987 року по 30 листопада 1987 року на підприємстві "Продовольчій ОРС виробничого об'єднання "Краснодонвугілля", з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року на Автобазі виробничого об'єднання "Краснодонвугілля", з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року та з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року на Приватному підприємстві "Феликс" та Шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля» протиправною;
- зобов'язати Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку №1, періоди роботи з 08 липня 1987 року по 30 листопада 1987 року на підприємстві "Продовольчій ОРС виробничого об'єднання "Краснодонвугілля", з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року на Автобазі виробничого об'єднання "Краснодонуголь", з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року та з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року на Приватному підприємстві "Феликс" та Шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля».
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , 27 вересня 2019 року звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою від 25 вересня 2019 року, в якій просив перерахувати пенсію, призначену відповідачем, з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком №1 на шахті "Краснодонвугілля" з 08 липня 1987 року по 30 листопада 1987 року, з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року, на Автоваз п/о "Краснодонвугілля" (перейменовано в ГОАО "Уголь") з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на ПП "Фелікс" з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року, та призначити пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки записи у трудовій книжці, копія якої знаходиться у пенсійній справі, за вказаний період містить повну інформацію про пільгові умови роботи.
Листом від 01 жовтня 2019 року за № 179/Б-14/02.1-33 відповідач надав позивачу відповідь на його заяву, в якій серед іншого вказало, що періоди роботи з 08 липня 1987 року по 30 листопада 1987 року на підприємстві "Продовольчій ОРС виробничого об'єднання "Краснодонуголь", з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року на Автобазі виробничого об'єднання "Краснодонуголь" та з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року на Приватному підприємстві "Феликс" не можуть бути зараховані до пільгового стажу, так як професія водія не відноситься до переліку пільгових професій. Період роботи на Шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля» з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року не зараховано до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю довідок, які підтверджують пільговий характер роботи.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 58-59).
16 березня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 64-71), в обґрунтування якого зазначено, що позивачу з 17.05.2019 в Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до частини 1 ст.13 «а» Закону України « Про пенсійне забезпечення». Загальний стаж роботи складає 24 рік 3 міс 12 днів. Додатковий стаж 10 років.
Періоди роботи на шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля» з 12.07.1989 по 04.09.1989, на шахті «Суходільська-Східна» в/о «Краснодонвугілля» з 29.01.1990 по 16.04.1990, на гідрошахті ім. 50-річчя СРСР в/о «Краснодонвугілля» з 22.04.1990 по 04.07.1994 не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території , які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовуються.
Для здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням пільгового стажу законодавчі підстави відсутні, оскільки позивачем не надано довідок, що підтверджують пільговий характер роботи та у зв'язку з відсутністю записів в трудовій книжці про проведення атестації.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком за списком №1 (а.с. 74).
Протоколом Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 17 серпня 2017 року № 1001 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком № 1) з 09 серпня 2017 року довічно (а.с. 73).
16 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу спірні періоди його роботи (а.с. 82-83).
Рішенням Марківського ОУПФУ Луганської області від 21.12.2019 №27 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 21-22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за№ 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування," на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 23-29), позивач у спірні періоди:
- з 08.07.1987 по 30.11.1987 працював водієм 3 класу у Продовольчому ОРС виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»;
- з 21.12.1987 по 12.08.1993 працював гірником зайнятим повний робочий день на підземних роботах на шахті імені 26 з'їзду КПРС виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»;
- з 16.08.1993 по 21.05.2001 працював слюсарем з ремонту автомобілів, водієм автомобілю третього класу в Автобазі виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»
- з 29.05.2001 по 11.09.2002 працював водієм в Приватному підприємстві «Фелікс».
Щодо спірного періоду роботи позивача (з 21.12.1987 по 12.08.1993) на посаді гірника, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на шахті імені 26 з'їзду КПРС виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», суд зазначає таке.
Як вже вище зазначалось судом, основним документом що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788- XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).
Таким чином, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача щодо його спірного періоду роботи з 21.12.1987 по 12.08.1993 на шахті імені 26 з'їзду КПРС виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею.
Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на те, що для підтвердження пільгового стажу позивач повинен був надати уточнюючі довідки підприємства є необґрунтованими та безпідставними.
Також у спірному рішенні про відмову в перерахунку пенсії №27 від 21.12.2019 відповідачем зазначено, що підставою для не зарахування зазначеного періоду роботи позивача є невідповідність запису про звільнення позивача з роботи вимогам заповнення трудових книжок, а саме не вказано дату видання наказу про звільнення.
Щодо вказаних посилань, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Тобто враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п.п. 2.6-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі, порушувати право позивача на соціальний захист.
Крім того, позивачем на підтвердження пільгового характеру своєї праці у період з 21.12.1987 по 12.08.1993, було надано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №№2810, 2811 від 09.03.2017, які видані Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» (яке є правонаступником виробничого об'єднання «Краснодонвугілля») (а.с. 30-33).
Стосовно посилань відповідача на те, що документи, які видані установою, що здійснює свою діяльність на непідконтрольній українській владі території, не приймаються відповідачем до роботи, суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» є: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок 54, корпус 4, тобто на підконтрольній українській владі території.
Таким чином, суд не вбачає підстав для не прийняття зазначених довідок до розгляду.
Отже, трудовою книжкою та належними доказами підтверджено пільговий характер роботи позивача у період з 21.12.1987 по 12.08.1993 за професією гірника на підземних роботах на шахті імені 26 з'їзду КПРС виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», що дає право на зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу позивача за списком №1.
Щодо наявності підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача з 08.07.1987 по 30.11.1987, з 16.08.1993 по 21.05.2001 та з 21.12.1987 по 12.08.1993 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за Списком №1, суд зазначає наступне.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 №360/4554/19, як на підставу для зарахування вищезазначених періодів роботи до його пільгового стажу.
Суд зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №360/4554/19 позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 вересня 2019 року про перерахунок пенсії. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2019 року про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.
Оскільки, відповідачем було надано позивачу відповідь на його заяву про перерахунок пенсії без прийняття рішення відповідно до встановленого порядку, судом було змінено спосіб захисту порушеного права позивача, та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, та прийняти відповідне рішення.
При цьому, в рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №360/4554/19 зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”; зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на шахті “Краснодонвугілля” з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року та з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на Автоваз п/о “Краснодонвугілля” (перейменовано в ГОАО “Уголь”) з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на ПП “Фелікс” з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року, та перерахувати пенсію за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 25 вересня 2019 року у межах спірних правовідносин не відповідає фактичним обставинам та об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаних вимог належить відмовити.
Отже, оцінка щодо пільгового характеру роботи позивача за Списком №1 у спірні періоди його роботи з 08.07.1987 по 30.11.1987, з 16.08.1993 по 21.05.2001 та з 21.12.1987 по 12.08.1993, в рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №360/4554/19 не надавалась.
Таким чином, надаючи оцінку щодо пільгового характеру роботи позивача за Списком №1 на шахті “Краснодонвугілля” з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року та з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на Автобазі в/о “Краснодонвугілля” з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на ПП “Фелікс” з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
На виконання статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2.
Суд зазначає, посади водія 3 класу та слюсаря з ремонту автомобілю не входять до переліку робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016 №461, а тому правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи на зазначених посадах, не має.
Щодо посилань позивача на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, якими було затверджено списки, що були чинними на період роботи позивача, суд вважає їх неприйнятними з огляду на таке.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 затверджено перелік професій, посад, які надают право на призначення пенсії на підбгових умовах. Дійсно, в даних постановах є посада - водій автомобілю (самоскид), який працює на підземних роботах на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті: гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тонелів та інших підземних споруд.
Тобто, даними постановами визначено особливості роботи водія - саме робота на підземних роботах.
Суд зазначає, що ані в трудовій книжки Позивача, ані в довідках, доданих до заяви для перерахунку пенсії, не зазначено, що Позивач працював водієм саме на підземних роботах, які надають право зарахувати спірні періоди роботи Позивача на шахті “Краснодонвугілля” з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року та з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на Автобазі в/о “Краснодонвугілля” з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року; на ПП “Фелікс” з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року до періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, а тому вказані посилання відповідача є необґрунтованими.
Таким чином, суд не вбачає підстав для зарахування періодів роботи позивача з 21 грудня 1987 року по 12 серпня 1993 року на Продовольчій ОРС в/о «Краснодонвугілля», з 16 серпня 1993 року по 21 травня 2001 року на Автобазі в/о “Краснодонвугілля” та на ПП “Фелікс” з 29 травня 2001 року по 11 вересня 2002 року до пільгового стажу роботи позивача за списком №1, а тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу..
Враховуючи те, що відповідачем не приймалось відповідне рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, а тому фактично відповідач не відмовляв в перерахунку пенсії.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо документів для здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивачу, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, а тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування такого рішення та зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з дати подання відповідної заяви - 16.12.2019.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає в не зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, суд зазначає, що в даному випадку за обставин прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову в перерахунку пенсії, достатнім способом захисту порушеного права позивача є скасування такого рішення та зобов'язання провести перерахунок пенсії, а тому суд не вбачає підстав для додаткового визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №21803 від 20.02.2020 (а.с. 11).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , періоду його роботи з 21.12.1987 по 12.08.1993 на шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля».
Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, будинок 20) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі поданої заяви про перерахунок пенсії з 16.12.2019, зарахувавши до пільгового стажу (список №1) ОСОБА_1 період його роботи з 21.12.1987 по 12.08.1993 на шахті ім. 26 з'їзду КПРС в/о «Краснодонвугілля».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, будинок 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова