30 березня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/619/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного письмового провадження клопотання представника позивача Суткового Андрія Миколайовича щодо поновлення строку на звернення до адміністративного суду, клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-52895-52У, -
10 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-52895-52У в сумі 21030,90 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом. Позовну заяву адвоката Суткового А.М. в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-52895-52У, - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши документальне підтвердження (у разі наявності).
24.02.2020 від представника позивача через канцелярію суду на виконання вищевказаної ухвали надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено таке.
26.12.2019 приватному підприємцю Біленко І.П. з Єдиного реєстру боржників стало відомо, що Сєвєродонецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області було відкрито виконавче провадження ВП № 60226791, де позивач є боржником. У позивача, на початку січня 2020 року, після перенесеної операції 16.06.2016, трапилося загострення стану хребта. Для реабілітації наслідків операції, позивач звернулася до клініки О.Б.Тесліна (м.Бахмут), в якій проходить щорічне планове лікування. З 03 січня 2020 року по 31 січня 2020 року вона проходила там курс лікування. Позивач, не маючи юридичної освіти, вважала, що вона не пропустила строк на звернення до суду. По завершенню цього курсу, позивач звернулася до адвоката Суткового А.М., а саме 01 лютого 2020 року, за юридичною допомогою про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 52895-52У від 22 травня 2019 року. На підтвердження проходження позивачем курсу лікування з 03 січня 2020 року по 31 січня 2020 року, першим надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9.8944, висновок МРТ та довідку, видану лікарем Тесліним О.Б. клініки О.Б.Тесліна (м.Бахмут).
Ухвалою суду від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим, визначено вирішити його під час розгляду справи по суті; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача 12 березня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без розгляду внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті другої Закону № 2464-VI).
Положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.
В силу приписів пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абзацами четвертим, п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абзацу десятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, зазначеними положеннями визначено порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Платник єдиного внеску має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням 10-денного строку звернення, встановленого абзацом десятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 22 травня 2019 року відповідачем винесена оскаржувана вимога, яка була надіслана на адресу позивача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням, проте конверт з вказаною вимогою повернувся на адресу відповідача з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.36,37).
Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Оскаржувана вимога вважається врученою позивачу 04.07.2019, як вбачається зі штаму на конверті, в якому було надіслано вказану вимогу.
Отже, відповідно до положень Податкового кодексу України оскаржувана вимога вважається врученою позивачу 04.07.2019, проте фактично позивач такої вимоги не отримував.
При цьому, суд враховує, що наданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 з 03 січня 2020 року по 31 січня 2020 року проходила курс лікування у клініці ОСОБА_2 (м.Бахмут), на підтвердження чого позивачем надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9.8944, висновок МРТ та довідку, видану лікарем Тесліним О.Б. клініки О.Б.Тесліна (м.Бахмут). По завершенню цього курсу, позивач 01.02.2020 звернулася до адвоката Суткового А.М. за юридичною допомогою про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 52895-52У від 22 травня 2019 року (а.с.21-23).
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у рішеннях по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням обставин справи, зважаючи на доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з метою запобігання порушенню права позивача на судовий захист, у зв'язку із чим вважає за необхідне поновити ФОП ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Одночасно, суд вважає таким, що не підлягає задовлоленню клопотання відповідача про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-52895-52У, - відмовити.
Задовольнити клопотання представника позивача Суткового Андрія Миколайовича про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-52895-52У.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.Є. Петросян