30 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/886/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Комунсервіс" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
18 лютого 2020 року Комунальне підприємство "Комунсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 04.02.2020 №186164 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувала відсутність у водія транспортного засобу, який належить позивачу, квитково-касового листа, що на думку посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу. Вказує, що обов'язок ведення квитково-касових листів був встановлений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу" № 279 від 31.05.2000 року. Однак, вказаний наказ та затверджена ним Інструкція втратили чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 з 02.10.2006 року, а тому починаючи з 02.10.2006 року форма квитково-касового листа та порядок його заповнення чинним законодавством не врегульований. Таким чином, позивач вважає, що вимога статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо наявності у водія автобусу квитково-касового листа під час здійснення регулярного пасажирського перевезення за відсутності законодавчо визначених вимог до форми квитково-касового листа та порядку його заповнення не може бути застосована у даному випадку.
05.03.2020 відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до статті 60 цього Закону до позивача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за вчинене ним порушення (а.с.22-26).
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №008057 від 13.01.2020 року, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 13.01.2020 року по 19.01.2020 року, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області був перевірений транспортний засіб марки ЧАЗ д.р.н. НОМЕР_1 , який належить Комунальному підприємству "Комунсервіс" (а.с. 31-32).
За результатами перевірки складений акт № 206247 від 15.01.2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 28).
На час здійснення перевірки виявлено, що у водія відсутній квитково-обліковий лист, чим порушені вимоги статей 39, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176.
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 , зі змістом акту перевірки ознайомлений, в якому зазначив, що квитково-касовий лист знаходиться в бухгалтерії (а.с.28)
На підставі проведеної перевірки заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області винесена постанова від 04.02.2020 року № 186164 про застосування до КП "Комунсервіс" адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00 грн (а.с.27).
У постанові зазначається, що позивачем допущене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону (надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.2006 №3492-IV (далі - Закон №3492) передбачає, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №3492 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 39 Закону №3492 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно із абзацом 3 статті 60 Закону №3492 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, а саме: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) передбачає, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як встановлено судом матеріалів справи, Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області винесена постанова від 04.02.2020 року № 186164 про застосування до КП "Комунсервіс" адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (здійснення перевезення пасажирів без оформлення квитково-касового листа).
Суд звертає увагу на те, що відсутність належно оформленого квитково-касового листа не може бути порушенням статті 39 Закону №3492, враховуючи наступне.
У постанові про накладення на позивача адміністративно - господарського штрафу не вказано, які саме документи не пред'явив водій транспортного засобу уповноваженим особам контролюючого органу під час проведення перевірки, вказується тільки про порушення позивачем абзацу 3 статті 60 Закону № 3492.
При цьому, такий документ як квитково-касовий лист зазначений тільки в акті перевірки, і за його змістом суть порушення полягає в його відсутності.
Також, під час проведення перевірки відповідачем не зроблений запис у подорожній лист № 56 від 15.01.2020 року щодо дати, часу та місця перевірки, що є порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (а.с.15).
Наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року № 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.2000 року за № 369/4590, затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, додатком №13 до якої затверджено форму квитково-касового листа.
Згідно із наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року № 503 наказ № 279 втратив чинність.
Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.
Отже, на думку суду, приписи статті 39 Закону № 3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язків, що є порушенням принципу правової визначеності.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02.09.1995).
Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.
Оскільки судом встановлено відсутність на законодавчому рівні затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині зобов'язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу заповненого квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №802/1836/17-а.
Суд, вирішуючи спір враховує пояснення позивача про те, що він при проведенні перевірки не міг надати квитково-касовий лист, оскільки останній знаходився в касі автовокзалу, про що він повідомив інспекторів, які проводили перевірку, але вказана інформація ними не була взята до уваги.
Постанова про накладення на позивача адміністративно - господарського штрафу містить тільки посилання на правову норму, яку, на думку відповідача, порушив позивач під час здійснення пасажирських перевезень, тобто не зазначено в чому саме полягає суть порушення, передбаченого статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника відповідача щодо того, що квитково-касовий лист у відповідача був відсутній, оскільки в матеріалах справи є копія вказаного листа, заповненого 10.12.2018 року.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог КП "Комунсервіс" та наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача від 04.02.2020 року № 186164.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах не діяв у відповідності норм частини 2 статті 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність винесення оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Комунального підприємства "Комунсервіс" (вул.Шевченка, 33а, м.Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 34429709) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул.Європейська, 155, м.Полтава, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки та транспорті (Укртрансбезпека) (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 04 лютого 2020 року №186164 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Стягнути на користь Комунального підприємства "Комунсервіс" (вул.Шевченка, 33а, м.Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 34429709) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко