30 березня 2020 року справа № 320/5367/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на його неправомірне віднесення до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» не відповідає жодному з критеріїв ризиковості, які викладені у листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18. При цьому, позивач звернув увагу на те, що лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, не затверджений жодним нормативно-правовим актом ДФС України, не погоджений з Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає застосуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що рішення про включення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості було прийнято Комісією Головного управління ДФС у Київській області на засіданні 27.03.2018 та оформлено відповідним протоколом на підставі абзацу 7 підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, а саме: у зв'язку з наявністю податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Відповідач зауважив, що подані позивачем документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій та свідчать про відсутність матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарських операцій.
Крім того, відповідач вважає, що внесення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює для нього жодних правових наслідків та не є перешкодою для діяльності підприємства, оскільки за позивачем залишається право підтверджувальними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у своїй діяльності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Протокольною ухвалою суду від 10.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Присутні у судовому засіданні 17.12.2019 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Протокольною ухвалою від 17.12.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журнал судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» (ідентифікаційний код 35093668, місцезнаходження: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Зоряна, буд.22) 13.04.2007 зареєстровано як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2019 (а.с.16-22).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.04.2012 №200040926 позивач 14.05.2007 був зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.38).
Судом встановлено, що 27.03.2018 на засіданні Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення, оформлене протоколом №5, про внесення до переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, 154 підприємства, у тому числі ТОВ «СА-ГА» (а. с. 221-227).
З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.04.2019 №218/19 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області з проханням виключити його з переліку ризикових суб'єктів господарювання (а.с.39-46), за результатом розгляду якого ГУ ДФС у Київській області листом від 30.05.2019 №19353/10/10-36-07-03-06 повідомило позивачу, що ТОВ «СА-ГА» відповідає вимогам п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку та внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання з ознакою «наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником». Позивача повідомлено, що подані ним документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій та свідчать про відсутність матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (а.с.47-48).
Не погоджуючись з такою позицією ГУ ДФС у Київській області, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі-Порядок 117, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
На момент прийняття відповідачем рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників, оформленого протоколом від 27.03.2018 №5, Критерії ризиковості платника податку були затверджені Листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 (далі - Критерії).
Відповідно до пункту 1.6 Критеріїв комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Отже, як включення, так і виключення платника податку до переліку ризикових суб'єктів господарювання за ознаками ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв здійснюється за рішеннями комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Суд звертає увагу на те, що протокол засідання Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, які перебувають на обліку в ГУ ДФС у Київській області, від 27.03.2018 №5 не містить ані конкретних обставин, за яких позивача було внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, ані посилань на пункт та абзац Критеріїв, якими керувалася Комісія при прийнятті спірного рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Водночас, суд зауважує, що спірне рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття Комісією ГУ ДФС у Київській області, що свідчить про його необґрунтованість.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області, в якому не наведені мотиви його ухвалення, свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, призводить до непрозорості та непередбачуваності дій відповідача, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Як вбачається з листа ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2019 №19353/10/10-36-07-03-06 та відзиву на позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» було внесено до переліку ризикових платників на підставі пункту 1.6 Критеріїв, у зв'язку з «наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником».
Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, оскільки сторонами у справі визнається, що позивач був включений до переліку ризикових платників саме на підставі податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником (пункт 1.6 Критеріїв), відповідність ТОВ іншим ознакам ризиковості, встановленим Критеріями, в рамках цієї справи не досліджується.
Відповідачем на підтвердження наявності ознак здійснення ТОВ «СА-ГА» ризикових операцій додано до відзиву на позовну заяву податкову інформацію від 14.05.2019 №4090/7/10-36-54-05 «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «СА-ГА» за звітні періоди декларування ПДВ за звітний період: січень-березень 2019 року» (а.с.154-159).
Проте, суд не приймає до уваги вказану податкову інформацію, оскільки вона була складена 14.05.2019, тобто вже після віднесення позивача до ризикових платників податків, а в протоколі засідання Комісії від 27.03.2018 №5 зазначено, що позивача було внесено до переліку ризикових платників на підставі податкової інформації від 01.03.2018.
Ухвалами суду від 08.10.2019, від 29.10.2019, від 08.11.2019 та від 26.11.2016 було витребувано від відповідача податкову інформацію, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником, яка стала підставою для включення позивача до переліку ризикових платників податків та про наявність якої зазначено про в листі ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2019 №19353/10-10-36-07-03-06.
У поясненнях по справі відповідач зазначив, що юридичним управлінням ГУ ДФС у Київській області було двічі подано службову записку до Києво-Святошинського управління щодо надання податкової інформації, яка була складена на момент включення ТОВ «СА-ГА» до переліку ризикових платників податків. У відповідь було зазначено, що в інформаційних системах ДПС України відсутня податкова інформація, яка складалась на момент включення позивача до переліку ризикових платників (а.с.201-202).
Так, відповідачем наданий службовий лист Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Київській області від 02.12.2019 №1391/10-36-05-14, у якому зазначено, що податкова інформація по платнику податків ТОВ «СА-ГА» працівниками підрозділу не складалась; згідно даних ІС «Податковий блок» податкова інформація складена працівниками Києво-Святошинського управління.
Натомість, відповідна інформація Києво-Святошинського управління відповідачем суду надана не була.
Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем під час розгляду справи не було надано ані податкової інформації від 01.03.2018, яка була покладена в основу під час прийняття Комісією рішення від 27.03.2018 №5, ані взагалі доказів наявності такої податкової інформації.
Згідно з частиною п'ятою статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, враховуючи ненадання суду доказів наявності станом на 27.03.2018 (момент прийняття рішення про включення ТОВ «СА-ГА» до переліку ризикових платників) «податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником», суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваного рішення.
Суд також зауважує, що вищевказані Критерії ризиковості платників податків існували виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 та не затверджені будь-яким наказом чи іншим організаційно-розпорядчим документом Державної фіскальної служби України.
Згідно з пп. "б" п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (далі - Положення №731), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Відповідно до п. 6 Положення №731 державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін'юст.
За вимогами п. 15 Положення №731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №К/9901/4668/19, в якій Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси суб'єктів господарської діяльності, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.
Крім того, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не був затверджений наказом Державної фіскальної служби України та не був погоджений з Міністерством фінансів України, що суперечить положенням пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №240/3665/19 (реєстраційний номер судового рішення - 87963343).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не є нормативним актом, має рекомендаційний характер, у зв'язку з чим не може визначати критерії ризиковості платників податку, а його застосування суперечить вимогам п.10 Порядку №117.
Згідно з пункту 17 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.
Отже, оскільки рішення Комісії про внесення платника податку до переліку ризикових не викладається окремим документом, а вноситься до протоколу засідання, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом від 27.03.2018 №5.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів позовної заяви був доданий витяг з протоколу засідання Комісії від 27.03.2018 №7 (т.1, а.с.54), однак, з документів, наданих Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, вбачається, що позивач був включений до переліку ризикових платників податку саме рішенням, оформленим протоколом засідання Комісії від 27.03.2018 №5.
Суд вважає непереконливими твердження відповідача про відсутність факту порушення спірним рішенням Комісії прав та інтересів ТОВ «СА-ГА», оскільки саме внесення позивача до переліку ризикових платників було підставою для автоматичного зупинення реєстрації поданих податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пунктом 6 Порядку №117, що фактично позбавляє можливості ТОВ «СА-ГА» належним чином провадити свою господарську діяльність, змушує щоразу подавати письмові пояснення та додаткові документи та у подальшому захищати свої порушені права у судовому порядку.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі №810/3988/18 було встановлено, що саме включення ТОВ «СА-ГА» до переліку ризикових платників податку відповідно до пункту 1.6 Критеріїв стало підставою для зупинення реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 03.04.2018 №13, а в подальшому - для відмови у її реєстрації (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77907610).
Аналогічні обставини були встановлені Київським окружним адміністративним судом у рішеннях від 28.12.2018 у справі №810/4214/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79034500), від 28.12.2018 у справі №810/4216/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79034603), від 29.10.2018 у справі №810/4137/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77468972), від 29.10.2018 у справі №810/4136/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77468971), від 22.10.2018 у справі №810/4215/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77357666) тощо.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі №480/4006/18 зазначив, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.
Водночас, суд вважає даний правовий висновок Верховного Суду нерелевантним спірним обставинам, оскільки, як було зазначено вище, судом встановлено, що наслідком прийняття відповідачем спірного рішення є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування, а також прийняття у подальшому рішень про відмову у такій реєстрації, що підтверджується судовими рішеннями. Отже, спірне рішення породжує для позивача певні правові наслідки, а тому може бути предметом оскарження у судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи підтвердження матеріалами справи правової позиції позивача щодо безпідставного внесення до переліку ризикових платників податків, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ТОВ «СА-ГА» про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом від 27.03.2018 №5, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» до переліку ризикових платників податку.
При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити Позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає статті 245 КАС України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню.
При цьому, задоволення цієї вимоги на є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно включив позивача до переліку ризикових платників податку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволенню позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав та повернення позивача у те становище, у якому він перебував до прийняття відповідачем спірного рішення.
Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "СА-ГА" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оскільки задоволення позову у цій частині не призводить до поновлення порушених прав позивача, а ефективними способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3842,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 25.09.2019 №107, оригінал якого долучений до матеріалів справи (а.с.15).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3842,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом від 27.03.2018 №5, в частині внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» (ідентифікаційний код 35093668) до переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» (ідентифікаційний код 35093668) з переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ГА» (ідентифікаційний код 35093668, місцезнаходження: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Зоряна, буд.22) судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.