ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" березня 2020 р. справа № 300/397/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гундяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пенсійним органом протиправно відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря» з 26.11.1988 року по 31.10.1989 та не враховано при обчисленні пенсії з 28.02.2018 року строку військової служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.03.2020 року. Просив суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що 26.04.2019 року представником позивача не було надано до органу ПФУ оригіналу військового квитка. Крім того в наданому 14.05.2019 році військовому квитку прізвище позивача було зазначено неправильно, у зв'язку з чим відповідач звернувся із запитом до Калуського об'єднаного військового комісаріату. Вказала, що після отримання відповіді на запит перерахунок пенсії позивача з врахуванням періоду військової служби правомірно було здійснено, з 26.04.2019 року, як дня звернення представника ОСОБА_1 до пенсійного органу. Пояснила, що період роботи в колгоспі «Зоря» не може бути зараховано до страхового стажу позивача, оскільки ОСОБА_1 як член колгоспу, не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Таким чином вважає дії відповідача правомірними.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 28.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням пенсійного органу від 31.05.2018 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року у справі за №0970/1314/18 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у АТ "Полюс Красноярськ" з 30.11.2016 по 27.02.2018 із врахуванням довідки про заробітну плату №00000000213 від 15.05.2018 року. Зобов'язано Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у АТ "Полюс Красноярськ" з 30.11.2016 по 27.02.2018 із врахуванням довідки про заробітну плату №00000000213 від 15.05.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 0940/1314/18 - скасовано в частині відмови в задоволенні позову та прийнято постанову, якою визнано протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з Списком № 2. Зобов'язано Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2018 року - з наступного дня після досягнення пенсійного віку та врахувати періоди роботи ОСОБА_1 за Списком №1 з 08.05.2005 року по 14.11.2008 року та за Списком № 2 з 15.11.2008 року по 31.01.2009 року, з 01.04.2009 року по 29.11.2011 року. В решті рішення залишено без змін.
26.04.2019 року представником позивача до пенсійного органу було подано заяву про призначення пенсії згідно рішення суду. 14.05.2019 року ОСОБА_1 подано до ГУ ПФУ оригінал військового квитка та належним чином засвідчену його копію. Листом відповідача за №ПІ-74 від 15.11.2019 року стаж військової служби позивачу було враховано з 26.04.2019 року.
Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці позивача останній працював у колгоспі «Зоря» у період з 26.11.1988 року по 31.10.1989 року. Одночасно в матеріалах справи міститься довідка архівного сектору Золотонівської районної державної адміністрації від 20.03.2018 року, згідно якої серед колгоспників, які не виробили встановлений мінімум трудоднів за 1989 рік з поважних та без поважних причин, ОСОБА_1 не значиться.
Разом з тим, згідно матеріалів пенсійної справи позивачу пенсійним органом було зараховано період роботи у вищевказаному колгоспі з 26.11.1988 року по 15.12.1988 року (а.с.48).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Судом встановлено, що з дотриманням тримісячного строку з дня набуття права на пенсію, 17.05.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою та відповідними документами, необхідними для призначення пенсії. Дана обставина відповідачем не спростована.
Одночасно, як вже було встановлено судом, відповідачем було відмовлено у призначенні пільгової пенсії з причини відсутності необхідного стажу.
В подальшому судовим рішенням пенсійний орган було зобов'язано в тому числі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2018 року.
Таким чином твердження відповідача, що днем звернення за призначенням пенсії є 26.04.2019 року, коли представником позивача було подано документи повторно, не відповідає встановленим обставинам справи, так як первинно ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою ще 17.05.2018 року і відповідно до судового рішення набув право на призначення пенсії з 28.02.2018 року.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що пенсійним органом не наведено обґрунтованих підстав неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 28.02.2018 року стажу військової служби та зарахування його виключно з 26.04.2019 року, хоча як зазначено самим відповідачем, оригінал військового квитка було подано особисто позивачем в межах 3 місячного строку, що є безумовною підставою для застосування аналогічного порядку врахування такого стажу як і до поданих 26.04.2019 року на виконання рішення суду представником позивача документів.
Разом з тим суд підкреслює особливу важливість дотримання Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як державним органом, принципу «належного урядування».
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини зазначає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, при цьому їх не позбавлено можливості виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на зазначене, оскільки пенсія позивачу була призначена відповідно до судового рішення з 28.02.2018 року і на виконання даного рішення суду ОСОБА_1 в межах встановлених чинним законодавством строків було надано відповідачу необхідні для цього документи, суд вважає бездіяльність пенсійного органу щодо неврахування при призначенні такої пенсії стажу військової служби протиправною.
Вимога позивача про зарахування до до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Зоря» з 26.11.1988 року по 31.10.1989 підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності цим Законом пенсії на загальних підставах призначалися згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", статтею 56 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 26.11.1988 року по 31.10.1989 працював у колгоспі «Зоря».
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо невироблення ОСОБА_1 встановленого мінімуму трудоднів за 1989 рік, як підставу для неврахування цього періоду при обчисленні пенсії, з огляду на наступне.
Так, відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії відомості, складеної виконавчим комітетом Шабельниківської сільської ради, кількість вироблених ОСОБА_1 трудоднів за 1988 рік складає 25. В той же час підставою у даній відомості зазначено виключно розрахункову книгу за 1988 рік, а відтак даних про кількість таких днів за 1989 рік остання не містить і як наслідок не може бути підставою для висновку про їх відсутність.
Одночасно, як вже було встановлено судом, згідно довідки архівного сектору Золотонівської районної державної адміністрації від 20.03.2018 року серед колгоспників, які не виробили встановлений мінімум трудоднів за 1989 рік з поважних та без поважних причин, ОСОБА_1 не значиться.
Таким чином наявні законодавчо визначені підстави для зарахування вищевказаного періоду роботи до стажу позивача, а відтак і для перерахунку її пенсії з моменту первинного звернення до пенсійного органу із відповідною заявою, тобто з 28.02.2018 року.
Разом з тим, згідно матеріалів пенсійної справи позивачу пенсійним органом було зараховано період роботи у колгоспі «Зоря» з 26.11.1988 року по 15.12.1988 року, а відтак дана вимога підлягає до задоволення частково (а.с.48).
З огляду на зазначене, позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 вищевказаної норми при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що до витрат на професійну правничу допомогу належать виключно витрати адвоката, які безпосередньо пов'язані зі зверненням до суду та розглядом адміністративної справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Лютак Л.Л. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.1994 року № 054) на підставі договору за №14/02 від 14.02.2020 та додаткової угоди до нього від 17.03.2020.
Так в матеріалах адміністративної справи наявні подані представником позивача акт прийому-передачі послуг та розрахунок вартості послуг адвоката за виконанні роботи за договором про надання правової допомоги за №14/02 від 14.02.2020 та додаткової угоди до нього від 17.03.2020, відповідно до якого адвокатом були надані позивачу послуги на суму 5 000 грн.
На підтвердження факту сплати позивачем на користь адвоката Лютак Л.Л. витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. до суду подано квитанцію №418610 від 17.03.2020 року форми №ПО-Д2.
Однак суд не може прийняти дану квитанцію до уваги, як доказ понесених витрат на правову допомогу, оскільки дана квитанція використовується виключно в процесі розрахунків господарюючих суб'єктів із споживачами за побутові послуги, зокрема за виконання послуг, що надаються в присутності замовника.
Згідно Постанови Кабінет Міністрів України "Про затвердження правил побутового обслуговування населення" за N 313 від 16.05.1994 побутова послуга - вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника, яка регулюється Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами, а також цими Правилами, на відміну від адвокатської діяльності, яка внормована Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст.139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у сумі 816 грн.
На підставі Закону України «Про загагальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.139, 244-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у врахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 28.02.2018 року стажу роботи у колгоспі «Зоря» з 16.12.1988 року по 31.10.1989 року та стаж військової служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у колгоспі «Зоря» з 16.12.1988 року по 31.10.1989 року та військової служби з 15.04.1981 року по 23.04.1983 року при призначенні пенсії та здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 28.02.2018.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 816 (вісімсот шістнадцять) грн судових витрат зі сплати судового збору.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 27.03.2020 року, як дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018.
Суддя Гундяк В.Д.