27 березня 2020 року Справа № 280/5972/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича (01024, м.Київ, б-р.Т.Шевченка / вул.Пушкінська, буд.8/26),
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17; код ЄДРПОУ 21708016)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича (далі - відповідач 1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2, Фонд), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в розмірі 100 000,00 грн., що перебувають на його рахунку № НОМЕР_2 ;
2) зобов'язати Уповноважену особу внести зміни (доповнення) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, шляхом включення інформації про позивача, як вкладника Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ банк»), що має право на відшкодування коштів в розмірі 100 000,00 грн., що перебувають на його рахунку № НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на поточний картковий рахунок позивача, відкритий в AT «ВТБ Банк», було перераховано кошти в сумі 100 000,00 грн від юридичної особи - клієнта банку ТОВ «ПФК АЙЕРС». У подальшому банк було віднесено до неплатоспроможних, запроваджено Тимчасову адміністрацію. Згодом, у грудні 2018 року рішенням Правління Національного банку України відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації AT «ВТБ Банк». У квітні 2019 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою щодо відсутності інформації стосовно нього у переліку осіб, які мають право на одержання виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, однак отримав відповідь, що за результатами проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності транзакція по перерахуванню коштів в сумі 100 000,00 грн від ТОВ «ПФК АЙЕРС» є нікчемною відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI). Позивач вважає безпідставним невключення його до переліку осіб, які мають право на одержання виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, оскільки вищезазначена транзакція була здійснена до віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних та до запровадження Тимчасової адміністрації. Крім того, вважає безпідставними посилання на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, оскільки в результаті проведеної транзакції позивач не отримав жодних переваг стосовно інших кредиторів банку. Також звертає увагу, що при проведення транзакції банк не вчиняв правочину, а виконував свої зобов'язання з обслуговування клієнта. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 08.01.2020.
03.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» (вх.№243), в якому висловлено незгоду із заявленими позовними вимогами. Зазначено, що в межах повноважень Уповноваженою особою здійснено перевірку на предмет нікчемності правочинів АТ «ВТБ Банк», вчинених після прийняття постанови Національного банку України від 13.11.2018 №764-рш/БТ, яким банк віднесено до категорії проблемних, які вчинені в порушення встановлених обмежень, зокрема, на залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що перевищує обсяг, який сформувався на кінець операційного дня 12 листопада 2018 року. Обставини перерахування коштів на рахунок позивача в сумі 100 000,00 грн від юридичної особи ТОВ «ПФК «АЙЕРС» дали підстави для проведення перевірки вказаної операції (правочину) по рахунку позивача на предмет наявності ознак нікчемності, передбачених ст.38 Закону №4452-VI. За результатами перевірки операції по рахунку позивача встановлено наявність ознак нікчемності вказаної операції, у зв'язку з чим Уповноваженою особою повідомлено сторони про нікчемність вказаної операції. Зазначає, що позивач не був включений до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю правочину щодо перерахування коштів з рахунку юридичної особи на рахунок позивача, оскільки укладення вказаного правочину призвело до виникнення підстав для збільшення розміру вимог, заявлених до Фонду, що могло призвести до отримання вказаним кредитором пільг, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. Вважає, що в розумінні Закону №4452-VI позивач не є вкладником, оскільки грошові кошти не залучені банком від позивача, а є такими що перераховані позивачу від юридичної особи. Крім того, зазначає, що позивач знімав кошти зі свого рахунку, і станом на день початку процедури виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку залишок коштів на рахунку позивача становить 57 674,46 грн. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.01.2020 відкладено підготовче засідання на 30.01.2020.
10.01.2020 Фондом подано відзив на позовну заяву (вх.№1137), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та визначення сум, що підлягає відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу. Таким чином, Фонд затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку вкладників. Звертає увагу, що Фондом не порушувались права позивача, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.
24.01.2020 представник позивача адвокат Черкашин І.І. подав відповідь на відзив (вх.№3795), в якому зазначає про незгоду з доводами Уповноваженої особи, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що жодна зі встановлених чинним законодавством підстав для визнання правочину банку нікчемним не стосується спірних правовідносин. Крім того, звертає увагу, що саме факт наявності у позивача банківського рахунку є беззаперечною підставою для визнання його вкладником.
Ухвалою суду від 30.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу досудового розгляду по суті на 20.02.2020.
У судове засідання 20.02.2020 позивач та представник позивача не з'явились, 20.02.2020 представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.
У судове засідання 20.02.2020 представники відповідачів не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв або клопотань не подали.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Згідно із Заявою-договором №25158732 від 05.09.2017 ОСОБА_1 мала в АТ «ВТБ Банк» відкритий банківській рахунок № НОМЕР_2 .
Станом на 09.11.2018 залишок коштів на рахунку позивача складав 40,31 грн.
09.11.2018 здійснена транзакція (операція) по перерахуванню коштів на вказаний рахунок позивача в сумі 100 000,00 грн. від юридичної особи - клієнта банку ТОВ «ПФК «АЙЕРС» із зазначенням призначення платежу «Безналичное пополнение карточных счетов (надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №16 від 08.11.2018)».
У період з 10.11.2018 по 19.11.2018 позивачем здійснено зняття готівкових коштів у банкоматі на загальну суму 44 000,00 грн.
Рішенням Правління Національного банку України №764-рш/БТ від 13.11.2018 «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» до категорії проблемних» АТ «ВТБ Банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів.
На підставі рішення Правління Національного банку України 27.11.2018 №796-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.11.2018 №3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду 18.12.2018 прийнято рішення №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким призначено Уповноважену особу Фонду Шевченка О.В.
Станом на день початку процедури виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку, залишок коштів на рахунку позивача №26251001881658 становив 57 674,46 грн.
Відповідно до повідомлення Уповноваженої особи Фонду Шевченка О.В. від 31.05.2019 №3097/1-2 про нікчемність правочину, позивача повідомлено про те, що транзакція (операція) від 09.11.2018 по перерахуванню коштів в сумі 100 000,00 грн. на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ТОВ «ПФК «АЙЕРС», що була здійснена з призначенням платежу «Безналичное пополнение карточных средств (надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №16 від 08.11.2018 не підлягає оподаткуванню ПДФО, ЄСФ, війс.», є нікчемною відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в розмірі 100 000,00 грн., що перебувають на його рахунку № НОМЕР_2 , у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною 1 статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Як зазначено у частині 4 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків;
10) за вкладами у банківських металах;
11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону №4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 27 №4452-VI ).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак (частина 2 статті 27 Закону №4452-VI).
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (частини 3, 4 статті 27 Закону №4452-VI).
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Отже, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує загальний реєстр вкладників.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
У постанові від 04.07.2018 по справі №826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Фонду щодо відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди з урахуванням конкретних обставин справи повинні перевірити обґрунтованість такої відмови.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, дослідженню підлягають доводи Фонду чи його Уповноваженої особи, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Суд зазначає, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2018 на банківський рахунок позивача було зараховано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., які надійшли від ТОВ «ПФК АЙЕРС», як зворотня фінансова допомога.
До запровадження у АТ «ВТБ Банк» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2018 року №3180 тимчасової адміністрації у позивача був відкритий в АТ «ВТБ Банк» банківський рахунок № НОМЕР_2 .
Уповноважена особа Фонду Шевченко О.В. не включив позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв'язку з тим, що транзакції, здійснені на розрахунковий рахунок позивача (перерахування коштів на суму 100 000,00 грн.) є нікчемними. Підставою для визнання транзакції нікчемною зазначено пункт 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).
Отже, фактично відповідач 1 визнав нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший.
Суд зазначає, що Уповноваженою особою Фонду Шевченком О.В. помилково ототожнене поняття банківської операції та правочину.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Отже, відповідач 1 повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину, не може впливати на права та обов'язки його сторін.
В свою чергу, в розумінні статті 2 Закону №4452-VI позивач є вкладником банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 Закону №4452-VI.
Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених частиною 4 статті 26 Закону № 4452-VI, відповідачами не надано.
При цьому, судом враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 №4452-VI Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Приймаючи до уваги вищезазначене, відповідачами не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
Разом з тим, позов підлягає частковому задоволенню щодо суми коштів, які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, оскільки як встановлено судом, станом на день початку процедури виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку, залишок коштів на рахунку позивача становив 57 674,46 грн.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, №68385/10 та №71378/10).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «ВТБ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом включення інформації про ОСОБА_1 , як вкладника Aкціонерного товариства «ВТБ Банк», в розмірі 57 674,46 грн., що перебувають на рахунку №26251001881658.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко Олександр Володимирович, місцезнаходження: 01024, м.Київ, б-р.Т.Шевченка / вул.Пушкінська, буд.8/26.
Відповідач 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17; код ЄДРПОУ 21708016.
Повне судове рішення складено 27.03.2020
Суддя М.О. Семененко