про відмову в задоволенні клопотання
27 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/494/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 82 % до 70 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року; 2) Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 82 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 82 % до 70 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 82 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
Вказана позовна заява надійшла до суду 25 лютого 2020 року, що підтверджується відтиском штемпелю Закарпатського окружного адміністративного суду.
Тобто, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом поза межами шестимісячного строку з моменту ймовірного порушення його прав (01.01.2018 р. ).
В той же час суд зазначає, що згідно зі статтею 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 98 цього Закону також встановлено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку; якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.
Окрім цього суд вказує, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Конституція України також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлене представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, у зв'язку із пропуском строків, встановлених ст. 122 КАС України, задоволенню не підлягає, оскільки таке є необґрунтованим та відповідно не підтверджене належними та допустимими доказами.
Керуючись ст.ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Д. Маєцька