Справа № 135/260/20
Провадження № 2-а/135/4/20
іменем України
13.03.2020 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора СРПП №3 Ладижинського відділення поліції старшого лейтенанта Кусяка Валерія Миколайовича про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до інспектора СРПП №3 Ладижинського відділення поліції старшого лейтенанта Кусяка В.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА №507107 від 15.02.2020, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Зазначив, що 15.02.2020 о 23 год. 13 хв. він керуючи автомобілем «Тайота Ленд Крузер» в м. Ладижин по вул. Будівельників був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції вважали, що він керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. На безпідставність зупинки він поскаржився на телефонну лінію «102». Після того, як працівники поліції пересвідчилися, що він не перебуває у стані сп'яніння винесли постанову про те, що він під час зміни направлення руху, а саме повороту ліворуч, не увімкнув лівий покажчик повороту, чим порушив вимоги ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП та застосували адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає, що до нього було безпідставно застосоване стягнення у виді штрафу за дії в яких відсутній склад адміністративного правопорушення. Просив суд постанову серії БАА №507107 від 15.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім цього, відповідачу визначено до 05.03.2020 строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач станом на 05.03.2020 відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Тобто, у строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав. Для надання додаткового часу для подачі відзиву, до суду не звертався.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивачем надано копію оскаржуваної постанови серії БАА №507107 від 15.02.2020, згідно якої зазначено, що 15.02.2020 о 23 год. 13 хв. в м. Ладижин по вул. Будівельників, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тайота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, а саме: повороту ліворуч не увімкнув лівий покажчик повороту, що є порушенням ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 9.2 Б ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Доказів, вказаних у ст. 251 КУпАП, які надані суду по даній адміністративній справі та які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказаного у оскаржуваній постанові, немає.
Наявний диск із відеозаписом не містить факту фіксування вчинення правопорушення ОСОБА_1 за викладених у постанові обставин, а саме: ч.2 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, згідно оглянутого в судовому засіданні відеозапису, долученого до справи про адміністративне правопорушення, який надісланий відповідачем видно, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Тайота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Ладижин по вул. Будівельників, під час повороту ліворуч увімкнув лівий покажчик повороту.
Враховуючи викладене, оскільки позивач керуючи автомобілем по вул. Будівельників під час повороту ліворуч увімкнув лівий покажчик повороту, тому Правил дорожнього руху він не порушив.
За таких обставин суд вважає, такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, твердження позивача, про те, що він не порушував Правил дорожнього руху.
Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху та під час зміни напрямку руху по вул. Будівельників, а саме: повороту ліворуч увімкнув лівий покажчик повороту.
На підставі ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 Кодексу.
Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частинами 4 та 5 названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853).
Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що працівникам органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 2 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу у визначених законом випадках.
Разом з тим, суд враховує практику Верховного Суду, зокрема, правові позиції, викладені в постанові від 30.05.2018 року по справі №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016).
Так, згідно ст. ст. 7, 254, 258 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 283 передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Верховним судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Судом витребовувались докази по справі у відповідача. Однак, встановлено, що на підтвердження факту правопорушення, який викладено у оскаржуваній постанові, відповідачем не було надано жодних доказів. Оскільки не спростовано доводи позивача, які узгоджуються із оглянутим відеозаписом з місця події, про те, що позивач по вул. Будівельників під час повороту ліворуч увімкнув лівий покажчик повороту, тому Правил дорожнього руху він не порушував. Керування позивачем автомобілем до виїзду з прилеглої території безпосередньо на вул. Будівельників та оцінка таких дій на відповідність правилам дорожнього руху не відображена у оскаржуваній постанові, відтак не потребує додаткової оцінки і з боку суду.
Аналізуючи вищенаведене, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Тобто, орган поліції у випадку незгоди особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджувався із вчиненням правопорушення, копію постанови отримав, не відмовлявся від її отримання на місці події.
Таким чином, суд вважає, що вказане свідчить про наявність у відповідача обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, в разі оспорювання особою допущеного порушення.
Однак, такий протокол відповідачем складено не було.
Зазначена обставина свідчить про порушення відповідачем приписів вказаної вище Інструкції та ч. 5 ст. 258 КУпАП.
За таких обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складався, а доказів винесення постанови на місці події в присутності відповідача немає, суд приходить до висновку, що було порушено передбачену законом процедури та порядку винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. А тому така постанова не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 71 КАСУ обов'язок доказування покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху та не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 22 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 6, 77, 79, 241 246, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №507107 від 15.02.2020, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя