Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
27 березня 2020 р. Справа №200/3028/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058)
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій відповідача щодо непритягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих та керівництва Бахмутського відділу поліції за фактами дисциплінарних проступків викладених у його заявах від 22 січня 2020 року та 23 грудня 2019 року протиправними та зобов'язання керівництва Головного управління національної поліції в Донецькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчих Бахмутського відділу поліції: ОСОБА_2 ; Берлізова О.С.; Медведчука М.П.; Друпп А.І.; Козачок В.М.; Гончарову О.П., та т.в.о начальника Бахмутського відділу поліції ОСОБА_3 за фактами дисциплінарних проступків викладених у його заявах від 22 січня 2020 року та 23 грудня 2019 року. Також, позивач просив звільнити його від сплати судового збору відповідно до пункту 13, частини 1, статті 5 ЗУ «Про судовий збір» як учасника бойових дій.
Ухвалою від 18 березня 2020 року суд позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) до суду оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. або клопотання про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення з відповідними доказами, якими обґрунтовується рівень його майнового стану.
26 березня 2020 року позивач до суду надав уточнений адміністративний позов, в якому зазначає, що згоден з правовою позицією суду відносно того, що право учасника бойових дій на звільнення від сплати судового збору не повинно бути безмежним, а надаватись тільки тоді коли дійсно порушуються права громадянина який є учасником бойових дій. Та зазначає, що змінює свій адміністративний позов і залишає для оскарження тільки ті рішення які пов'язані з порушенням права як потерпілого у кримінальному провадженні ЕРДР № 12015050150002244 та просить визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Донецькій області щодо не притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Бахмутського відділу поліції ОСОБА_2 та керівника Бахмутського відділу поліції за фактами дисциплінарних проступків викладених у заявах від 22 січня 2020 року та 23 грудня 2019 року, зобов'язати керівництво Головного управління національної поліції в Донецькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчого Бахмутського відділу поліції ОСОБА_2 та керівника Бахмутського відділу поліції за фактами дисциплінарних проступків викладених у заявах від 22 січня 2020 року та 23 грудня 2019 року, а також просить суд звільнити від сплати судового збору відповідно до пункту 13, частини 1, статті 5 ЗУ «Про судовий збір» так як позивач є учасником бойових дій.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Норми пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», в яких йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказують на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 березня 2020 року по справі № 805/3967/17-а.
Так, Верховним Судом було зазначено, що у контексті законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17-а було зазначено, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. При цьому, судом було враховано, що подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18) та підстави для відступу від неї відсутні.
В ухвалі суду від 18 березня 2020 року судом вже було зроблено висновок з приводу того, що з матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для звернення позивача до адміністративного суду з даною позовною заявою є визнання протиправними дії відповідача щодо розгляду його заяв про порушення кримінального процесуального законодавства окремими працівниками відповідача. З обґрунтування адміністративного позову та доданих матеріалів вбачається, що позивач не погоджується із наданою відповідачем відповіддю на його звернення, яке було розглянуто відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян». Отже, метою захисту та відновлення порушених прав має бути зв'язок із порушенням прав саме як учасника бойових дій, а не права громадянина на отримання обґрунтованої відповіді на звернення. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що права, за захистом яких позивач звернувся до суду, не пов'язані саме із статусом учасника бойових дій. При таких обставинах, по цій справі судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Щодо посилання позивача як підстави для позову на те, що порушені його права як потерпілого у кримінальному провадженні ЕРДР № 12015050150002244, суд зазначає, що статус потерплого позивач має у рамках кримінального провадження. З цього приводу, в рамках кримінального провадження ЕРДР № 12015050150002244 позивач має право звертатися до загального суду з відповідними скаргами, клопотаннями, тощо. В рамках даної справи, з урахуванням заявленого позивачем предмету спору, суд зазначає, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у суду не має. З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права на повторне звернення до суду із даним позовом.
Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
4. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Ухвала постановлена та її повний текст складений та підписаний 27 березня 2020 року.
Суддя С.В. Смагар