Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
30 березня 2020 р. Справа №200/3351/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Дмитрієв В.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Адвокат Литвиненко Віталій Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 6079122, яке відкрите на підставі виконавчого напису №6925, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Євгеном Вікторовичем від 9 листопада 2019 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Форвард» та постанову від 22 січня 2020 року ВП №6079122 про арешт коштів боржник, якою звернено стягнення на доходи
ОСОБА_1 з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 9 листопада 2019 року, зареєстрованому в реєстрі за №6925, вчиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем; заборони приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на майно та кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №6079122 за виконавчим написом від 9 листопада 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за №6925.
В зазначеній заяві представник Фомичової Л.М. зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання напису, до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відповідно до частини першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” № 2 від 6 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову, адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Як убачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить зупинити стягнення за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом та заборонити приватному виконавцю вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно, до вирішення справи по суті на підставі оспорюваного виконавчого напису, при цьому, у клопотанні не обґрунтовано неможливості в подальшому без зупинення дій оскаржуваних постанов та заборони вчинення дій, відновити свої права. Заява про забезпечення позову не обґрунтована та не підкріплена жодними доказами.
Слід звернути увагу, що заявник посилається на оспорювання виконавчого напису, проте згідно матеріалів заяви та адміністративного позову, спірним є постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
З огляду на викладене, суд не убачає підстав для забезпечення позову, відтак, доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Дмитрієв