про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4518/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Волдінер Ф. А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати дії відповідача неправомірними щодо невиплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 від прожиткового мінімуму відповідно до статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 17.07.2018 2) зобов'язати відповідача негайно нарахувати та виплатити позивачу кошти (щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства) в розмірі 40 відсотків від прожиткового мінімуму відповідно до статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 17.07.2018 року по даний час; 3) зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати належні позивачу суми щомісячно в розмірах 40 відсотків від прожиткового мінімуму встановлених статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - (щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та місить такі недоліки.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 161 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу.
В позивній заяві ОСОБА_1 вказує лише себе як позивача та просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати з 17.07.2018 саме їй щомісячної грошової допомоги та зобов'язати нарахувати та виплатити таку допомогу саме їй.
Водночас в тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона є законним представником дитини інваліда ОСОБА_2 , інвалідність якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Також ОСОБА_1 звертає увагу суду, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа яка є представником дитини інваліда, яка визнана інвалідом в зв'язку із Чорнобильською катастрофою.
При цьому ОСОБА_1 додано до позовної заяви копію посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_2 .
Водночас Герасимук Раїсою Петрівною не надано суду жодних документів, що підтверджують:
· відсутність адміністративної дієздатності в ОСОБА_2 на момент звернення до суду (доказів його неповноліття);
· підстави законного представництва інтересів ОСОБА_2 ;
· наявності у ОСОБА_1 пільг по сплаті судового збору при зверненні до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Таким чином, не зрозуміло ОСОБА_1 представляє тільки свої інтереси чи також інтереси ОСОБА_2 чи лише інтереси ОСОБА_2 .
При цьому відсутні докази неповноліття ОСОБА_2 та родинних зв'язків з ОСОБА_1 .
Зважаючи на неможливість встановити суб'єктний склад учасників справи, неможливо встановити обсяг судового збору, що повинен бути сплачений у даній справі.
Водночас, щодо судового збору суду зазначає наступне.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Отже, оскільки позивач подав позовну заяву немайнового характеру, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 840,80 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №3674-VI, у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Водночас, в силу приписів пункту 14 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Таким чином, якщо Герасимук Раїса Петрівна звертається до суду в інтересах ОСОБА_2 та за умови наявності законних підстав для такого представництва, то вона звільняється від сплати судового збору лише щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_2 .
Якщо ОСОБА_1 одночасно звертається і в своїх інтересах, то вона повинна сплатити судовий збір в сумі 840,80 грн. за подання позову в своїх інтересах або надати суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви не додано документ про сплату ОСОБА_1 судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.
ОСОБА_1 вказує, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до зазначеної норми від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Однак, ОСОБА_1 не надано жодних документів наявності в неї чи ОСОБА_2 вказаного статусу.
Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, суду зазначає таке.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає на території Камінь-Каширського району Волинської області. Вказаний населений пункт входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року. Однак усупереч статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17 липня 2018 року, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як установлено, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 12 березня 2020 року (інформація з офіційного сайту Укрпошти згідно цифрового ідентифікатора на конверті), вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги. При цьому, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період із 17 липня 2018 року по 12 вересня 2019 року (період, що не охоплюється шестимісячним строком на звернення до суду).
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказане рішення Конституційного Суду України ухвалене 17 липня 2018 року і було опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).
Тобто, на переконання суду, право на звернення із даним адміністративним позовом у позивача виникло 17 липня 2018 року (із дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року).
Таким чином, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, згідно із частинами першою і другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви в кількості учасників справи з уточненим суб'єктним складом щодо сторони позивача; доказів відсутності адміністративної дієздатності в ОСОБА_2 на момент звернення до суду; доказів на підтвердження наявності підстав для законного представництва інтересів ОСОБА_2 ; оригіналу платіжного документу про сплату позивачем судового збору з врахуванням уточненого суб'єктного складу або доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору; письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства саме з 17.07.2018.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ф.А. Волдінер