про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
30 березня 2020 р. Справа № 120/1384/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Шаповалова Тетяна Михайлівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 42052318, площа Соборна, 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якому просила:
визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Могилів - Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не внесення змін до актового запису про народження № 327 від 12.1 1.1963 року;
зобов'язати Могилів - Подільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 327 від 12 листопада 1963 року шляхом виправлення національності матері з «українка» на «болгарка».
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.09.2019 року по справі 153/1094/19-ц було встановлено, юридичний факт про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Рені, Бесарабія по національності болгарин, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 по національності болгарин та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 по національності болгарин є однієї і тією ж особою та являється мені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дідом по лінії матері.
Також, відповідно до довідки з Національної академії наук України Інституту історії України дід позивачки ОСОБА_3 , якого було арештовано 21.08.1937 року, являвся по національності болгарином.
У свідоцтві про народження в графі національність матері ОСОБА_6 було зазначено «українка» замість « болгарка ».
11.12.2019 року позивачка звернулася до відділу реєстрації актів цивільного стану Могилів - Подільського міськрайонного управління юстиції із питанням внесення змін до актового запису про народження № 327 від 12.11.1963 року, надавши при цьому відповідні документи.
Однак на заяву позивачки від 11.12.2019 року відповідач не надав жодної відповіді як передбачено Законом України «Про звернення громадян».
Вважаючи таку бездіяльність відповідача неправомірною та такою, що порушує її права, звернулася до суду із цим позовом.
Однак, при зверненні до суду позивачем не заявлено вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), що полягала у ненаданні відповіді на її заяву, натомість заявлено про визнання бездіяльності щодо не внесення змін до актового запису про народження та зобов'язання внести зміни до нього.
Дослідивши вказану позовну заяву і додані до неї матеріали, доходжу висновку, що у відкритті провадження у цій справі, слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, в позовній заяві позивачка просить визнати протиправною бездіяльність щодо не внесення змін до актового запису про народження та зобов'язання внести зміни до нього, тобто позивач звертаючись із заявою до відповідача, мала на меті внести зміни та доповнення до актового запису про народження, зазначивши національність її матері з «українка» на «болгарка».
Таким чином, метою подання позову є вирішення питання про внесення змін щодо національності у вже існуючі записи, отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, постанові від 11.09.2019 року у справі № 810/2732/18, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачеві, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) сплачений згідно квитанції №0.0.1604816430.1 від 04.02.2020 року (АТ КБ ПриватБанк Відділення «Пироговське» Вінницької філії).
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна