22-ц/804/1262/20
241/2308/19
25 березня 2020 року м. Маріуполь
Єдиний унікальний номер 241/2308/19
Номер провадження 22-ц/804/1262/20
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А., Попової С.А.,
секретар судового засідання Сидельнікова А.В.,
сторони :
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 січня 2020 року, у складі судді Чудопалової С.В., дата складення повного судового рішення 31 січня 2020 року,
У жовтні 2019 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 травня 2008 року відповідно до укладеного договору без номеру ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак взяті на себе зобов'язання боржник не виконувала і тому виникла заборгованість у сумі 127 960,04 грн, з яких 486,83 грн - заборгованість за кредитом, 126 773,21 грн - заборгованість по процентам, 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією з 26 травня 2008 по 30 грудня 2014 року. Просили стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати з відповідача.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 24 січня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 травня 2008 року у сумі 486,83 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема у скарзі позивач наводить підстави для
скасування рішення в частині відмови банку у позові про стягнення заборгованості по процентам у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дотримуючись принципу диспозитивності, у разі подання апеляційної скарги на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення суду першої інстанції ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Відзив на апеляційну скаргу, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися; про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належними чином; клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив вирішити спір у її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Встановлено, що 26 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номеру про надання кредиту в розмірі 2700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
До вказаного договору банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщеніна сайті: https://privatbank.ua, посилання на які вказані на зворотній сторінці анкети-заяви № 1008131500054664881.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 26 травня 2008 року базова процентна ставка за кредитом зазначена у розмірі 1,9 % та щомісячна комісії 1% (а.с.8 зв.).
Згідно розрахунку заборгованості, представленого банком, за кредитним договором від 26 травня 2008 року, станом на 31 липня 2019 року, виникла заборгованість у сумі 127960,04 грн, з яких: 486,83 грн - заборгованість за кредитом, 126 773,21 грн - заборгованість по процентам та 700 грн - заборгованість за пенею та комісією.
Відмовляючи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові про стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника від 26 травня 2008 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
З висновками суду повністю погодитися не можна.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Щодо стягнення заборгованості по процентам.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі справи вбачається, що згідно анкеті-заяві ОСОБА_1 про надання кредитних коштів від 26 травня 2008 року та довідки про умови кредитування, які підписані боржником, остання взяла на себе зобов'язання по оплаті у строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, процентів в розмірі 1,9% на місяць (а.с.8-9).
Згідно представленого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку про рух коштів по карткам, виданим ОСОБА_1 , боржник користувалася кредитним коштами та періодично проводила погашення кредиту, здійснивши останній платіж по погашенню процентів у грудні 2013 року (а.с.62зв.)
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що в анкеті-заяві позичальника від 26 травня 2008 року процентна ставка не зазначена не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується, як змістом самої заяви ОСОБА_1 , так і підписаної нею довідки про умови кредитування, яка також визначає базову процентну ставку за користування кредитними коштами.
Посилання в рішенні суду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є безпідставними, оскільки зі змісту наведеної судової постанови та оскаржуваного судового рішення вбачається, що вони постановлені у справах з різними фактичними обставинами. Зокрема, у справі яка переглядається відповідач не заперечувала укладення кредитного договору та погоджених з нею умов кредитування, в тому числі і оплату процентів за користування кредитними коштами.
Отже, колегія суддів, дослідивши представлені у справі докази, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», необхідність скасування рішення про відмову банку у позові про стягнення заборгованості по процентам та часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У ч.4 указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Отже, для застосування підвищеної процентної ставки банк повинен письмово повідомити боржника та отримати його згоду.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі Правила), реєстроване, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з п.99 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
За загальним правилом, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.
Оскільки позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не було надано достатніх доказів на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати позичальника ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 22,80% до 30,00%, а в подальшому до 34,80% та до 43,20%, розрахунок заборгованості по процентам за період з 01 січня 2013 року (перше підвищення процентів) по 31 травня 2017 року (строк дії картки) підлягає коригуванню, виходячи із 22,80 % ставки на рік згідно умов договору, відображених в анкеті-заяві (а.с.55,60).
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до закінчення строку дії кредитної картки.
Відтак, у межах строку кредитування до 31 травня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця, що відображено у в довідці про умови кредитування, яка, відповідно до вимог ст.ст.76,83 ЦПК України є доказом у справі.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вбачається з письмових пояснень представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК», представлених апеляційному суду, позивач погоджується з тим, що нарахування процентів можливе за базовою процентною ставкою, оскільки письмове повідомлення ОСОБА_1 про підвищення розміру процентів не направлялося.
Таким чином, заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по процентам визначається за період підвищення процентів - з 01 січня 2013 року до 31 травня 2017 року (в межах строку дії картки) в розмірі 494,09 грн та розраховується наступним чином: 486,83 (заборгованість за кредитом)х0,063%(22,80%:360(дні)х1611 днів (з 01 січня 2013 року по 31 травня 2017 року).
Оскільки на час підвищення процентів - 01 січня 2013 року, ОСОБА_1 мала заборгованість по процентам в розмірі 13,16 грн, загальна заборгованість по процентам визначається у сумі 507,25 грн (13,16+494,09).
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про незаконність судового рішення в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по процентам є обґрунтованими, а тому, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з частковим задоволенням вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по процентам в сумі 507,25 грн.
Щодо відмови у позові про стягнення пені та комісії.
Згідно пред'явлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог до ОСОБА_1 , позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в розмірі 700 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 про видачу кредиту, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Колегія суддів вважає, що ці висновки не відповідають фактичним обставинам у справі, а тому рішення підлягає скасуванню з відмовою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові про стягнення 700 грн, з огляду на таке.
Як свідчить зміст підписаних ОСОБА_1 анкети-заяви від 26 березня 2008 року та довідки про умови кредитування, боржник погодилася з тим, що за вказаним договором вона повинна оплачувати щомісячну комісію в розмірі 1% за кредитне обслуговування та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості.
Отже, висновок суду про відмову у позові з посиланням на те, що в кредитному договорі відсутні умови відповідальності боржника у вигляді оплати комісії є необґрунтованим, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав.
За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі справи вбачається, що позивачем не представлено належних, достатніх та допустимих доказів того, що нарахована заборгованість в розмірі 700 грн є пенею.
Разом з тим, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість в розмірі 700 грн визначена та нарахована банком за період з 25 травня 2008 року по 30 грудня 2014 року, як комісія. Враховуючи, що в анкеті-заяві комісія визначена в розмірі 1%, то це співпадає з довідкою про умови кредитування, в якій зазначено, що така комісія нараховується щомісячно за кредитне обслуговування (а.с.7).
З позовними вимогами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення вказаної суми з ОСОБА_1 та доводами апеляційної скарги в цій частині не можна погодитись.
Так, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів'до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Отже, суд першої інстанції не звернув уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним, скасувавши рішення суду, відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові про стягнення пені та комісії в розмірі 700 грн за необґрунтованістю вимог.
Щодо відшкодування судового збору.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат у справі, колегія виходить з наступного.
Частина 13 ст.141 ЦПК України визначає, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача та зі зміною загальної суми стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2008 року, підлягає зміні і рішення суду в частині визначення розміру судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Виходячи із пропорційності розміру задоволених позовних вимог (заявлено вимоги на 127960,04 грн., задоволено - 994,08 (486,83+507,25) грн., що становить 0,8 % ( 994,08х100: 127960,04), з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення у відшкодування сплачений судовий збір у розмірі 15,37 грн. - у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції (1921х0,8%), а також 11,53 грн. - у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (2881,50х0,4% (507,25(задоволені проценти)х100:126 773,21(пред'явлені проценти):100%).
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376, п.5 ч.6 ст.19, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 січня 2020 року в частині відмови АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами, пенею та комісією скасувати.
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за кредитним договором без номеру від 26 травня 2008 року в сумі 507 (п'ятсот сім) грн 25 коп.
У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією відмовити.
Це ж рішення в частині відшкодування АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору 15 грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору 11 грн 53 коп. - у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Дата складення повного судового рішення 30 березня 2020 року.
Судді: Л.М. Кочегарова
С.А. Зайцева
С.А. Попова