Справа № 461/1968/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/278/20 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ПП «Еверест» - директора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2020 року про арешт майна,
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2020 року накладено арешт на майно, тимчасово вилучене в ході проведення обшуку кабінету № 9, розташованого на третьому поверсі корпусу № 3 адміністративної будівлі митного поста «Городок», що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд.659 А/Б, а саме: ноутбук марки HP ProBook 45359 із зарядним пристроєм; договори про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів на 8-ми аркушах; акти надання послуг на 34-ох аркушах.
На ухвалу слідчого судді представник ПП «Еверест» - директор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2020 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 щодо накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Еверест» в рамках кримінального провадження № 42020140000000006 у повному обсязі та зобов'язати слідчого повернути незаконно вилучене майно.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на такі доводи: в ухвалі слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2020 не зазначено процесуальний статус осіб, котрі проводили обшук у нежитловому приміщенні ПП «Еверест»; витяг з ЄРДР представником ПП «Еверест» під час проведення обшуку надано не було; ПП «Еверест» як юридична особа по жодній справі підозрюваним не є; накладення арешту на майно є незаконним, недопустимим та таким, що перешкоджає законній господарській діяльності підприємства; не було надано тексту клопотання про накладення арешту представникам ПП «Еверест»; слідчим суддею при винесенні ухвали не було виконано жодної з вимог, передбачених ст.ст. 170, 173 КПК України; проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, а тому результати обшуку відповідно до вимог ст.ст. 86, 87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень; розгляд клопотання про арешт майна здійснено пізніше визначених КПК двох днів з дня його надходження; перенесення розгляду клопотання з 11.03.2020 на 13.03.2020 слідчим суддею не обґрунтовано; як в клопотання слідчого, так і в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди вчинення злочину містить чи може містити майно, на яке накладено арешт; ні посадові особи ПП «Еверест» ні ПП «Еверест» як юридична особа не є по жодній кримінальній справі підозрюваними, обвинуваченими чи засудженими.
До початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції від захисника ПП «Еверест» - адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 надійшли заяви, в яких останні просять слухати справу у їх відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.
Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина тертя статті 170 КПК України).
Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Право звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідно до статті 171 КПК України, має право лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а цивільний позивач може заявити таке клопотання лише з метою забезпечення цивільного позову.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 КПК України).
Відповідно до частини шостої статті 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із статтями 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 10 січня 2020 року до ЄРДР за № 420200140000000006 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ПП «Еверест» (Код ЄДРПОУ: 22340133) протягом 2019 року, надаючи послуги із декларування товарно-матеріальних цінностей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, виготовляли другий пакет документів для подачі до митного контролю українським митним органам, до якого вносили неправдиві відомості щодо вартості, найменування та кількості вантажу, занижуючи таким чином реальну вартість товарів майже вдвічі для мінімізації митних платежів.
Зазначені правопорушення вчинялись службовими особами ПП «Еверест» в користь імпортерів: ТОВ «ВІММ» (Код ЄДРПОУ: 42992362), ТОВ «Інсталпласт» (Код ЄДРПОУ: 39670260), ТОВ «Уніфлам Україна» (Код ЄДРПОУ: 41409735) та інших.
У подальшому, з метою приховання вищеописаної протиправної діяльності, мінімізації розмірів податкових платежів та збільшення фактичних прибутків, імпортери формально перепродують зазначені вантажі підконтрольним їм суб'єктам господарювання, які в свою чергу реалізовують їх у роздріб по реальних цінах на території України.
В результаті зазначеної діяльності, товари ймовірно розмитнювались за заниженою вартістю, що спричинило нанесення збитків державному бюджету України загальною сумою близько 80 млн. грн.
З рапорту співробітників спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у Львівській області вбачається, що до вищевказаної протиправної діяльності причетні наступні особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
02 березня 2020 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова надано дозвіл на проведення обшуку в кабінеті № 9, розташованого на третьому поверсі корпусу № 3 адміністративної будівлі митного поста «Городок», що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд.659 А/Б.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 від 04 березня 2020 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами.
05 березня 2020 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно.
З врахуванням зазначених положень закону слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до фабули, зазначеної у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні й запобігання ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст. 170 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями адвоката про те, що арешт не може бути накладено на майно, власником якого є ПП «Еверест», оскільки підприємство не є учасником кримінального провадження, оскільки арешт на майно, яке визнано речовим доказом може бути накладено не лише на майно, яке належить виключно учасникам кримінального провадження, а на майно, яке належить будь-якій фізичній або юридичній особі. При цьому, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2020 року про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ПП «Еверест» - директора ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4