Справа № 453/487/19 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3913/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 79
25 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я.
секретаря Юзефович Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року у складі Яніва Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
встановила:
У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, з участю третьої особи керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 04.08.2016 на підставі наказу №42/к переведена на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово на час виконання суддею Ясінським Ю.Є. повноважень голови цього суду. Однак, 17.10.2018 на підставі наказу № 84/К її звільнили з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, у зв'язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.
Вважає, що її звільнення є незаконним та відбулось з порушенням положень Законів України «Про судоустрій та статус суддів» та «Про державну службу», а також Положення про помічника судді. На її переконання, помічник судді може бути звільнений з посади наказом керівника апарату суду, у якому працює помічник, за поданням судді, помічником якого він є (достроково) або внаслідок припинення повноважень судді, працівником якого він призначений, на підставі наказу керівника суду. Станом на час її звільнення із займаної посади повноваження судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 Ю.Є ОСОБА_3 не припинені та зазначений суддя не звільнений із посади судді вказаного суду. Подання на її звільнення з посади помічника судді, суддя Ясінський Ю.Є. не подавав, тобто жодних підстав для її звільнення не було. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, яку вона просить застосувати до спірних правовідносин. Окрім цього, з урахуванням вказаної постанови, просить суд поновити їй строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки саме з прийняттям цієї постанови їй стало відомо про порушення її прав.
Також, внаслідок незаконного звільнення їй завдано моральну шкоду, яка полягає у безпідставного позбавлення права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Після звільнення вона тривалий час перебувала у важкому моральному та психологічному стані, оскільки робота була основним джерелом її існування. Вважає, що справедливою компенсацією за завдану їй моральну шкоду у зв'язку із незаконним звільненням буде сума, яка підлягає стягненню з відповідача Держаної судової адміністрації у розмірі 50 000 грн..
Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такий становить 262629 грн., а саме за період з 18.10.2018 по 22.08.2019 з розрахунку 1233 грн. (середньоденна заробітна плата х 213 робочих днів). Однак, вказана сума повинна бути відкоригована по день постановлення рішення суду по суті справи.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати дії керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. щодо її звільнення з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області неправомірними, скасувати наказ керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К від 17.10.2018 про її звільнення з посади помічника, як незаконний та протиправний, поновивши її на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018, стягнути з Державної судової адміністрації України у її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.10.2018 по день постановлення рішення суду по суті справи, а також моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та судові витрати.
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовлено
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , вважає ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не з'ясував обставин справи, що мають значення, а також визнав встановленими обставини, що мають значення, однак такі не доведені.
В апеляційній скарзі зазначає, що її звільнили з посади наказом керівника апарату суду у зв'язку із закінченням строку трудового договору за відсутності подання судді відповідного суду про її звільнення.
На переконання апелянта, відповідно до абз. 3 п. 12 Положення про помічника судді, помічник судді звільняється у разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку.
Натомість, суддя Ясінський Ю.С. не звільнений із займаної посади, а також не подавав керівнику апарата подання про її звільнення, відтак вважає власне звільнення незаконним.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що їй запропоновано будь які вакантні посади або ознайомлено із штатним розписом на день звільнення.
Також, суд першої інстанції не вирішив питання про поновлення строку звернення з позовом до суду шляхом постановлення ухвали, в чому вбачає порушення вимог процесуального права.
Не погоджується із відступом суду першої інстанції від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, оскільки таким правом наділений лише суд касаційної інстанції.
Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким поновити строк звернення до суду із позовом та задовольнити позовні вимоги повністю.
В судове засідання 25.03.2020 року учасники справи позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, а також третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Т.М. не прибули, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Згідно із Розпорядженням голови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року № 05.25/2020 та на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 03 квітня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів.
Зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутність.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, з врахуванням поданих учасниками клопотань про розгляд справи у їх відсутність, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2008 на підставі наказу № 16-К Сколівського районного суду Львівської області Тімохова І.І. прийнята на роботу на посаду секретаря судових засідань.
В подальшому, 21.07.2008 на підставі наказу № 25-К Сколівського районного суду позивач ОСОБА_1 переведена на посаду помічника судді, а з 03.04.2015 переведена на посаду помічника судді Сколівського районного суду тимчасово на час виконання суддею Ясінським Ю.Є. повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.
04.08.2016 на підставі письмової заяви ОСОБА_1 , а також подання голови суду ОСОБА_4 , керівником апарату Сколівського районного суду Львівської області видано наказ №42/к, згідно якого ОСОБА_1 переведена на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово на час виконання суддею Ясінським Ю.Є. повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області.
Наказом голови Сколівського районного суду Ясінського Ю.Я. № 83/К від 17.10.2018 р., зазначено вважати ОСОБА_4 таким, що з 18.10.2018 достроково припинив повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області у зв'язку з припиненням повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області.
Згідно із наказом керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області від 17.10.2018 № 84/К, ОСОБА_1 звільнена з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, у зв'язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п.2 ст. 36 КЗпПУ.
Таким чином виходячи зі змісту позовних вимог та наведених фактичних обставин справи, суд вважав, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із трудового законодавства, які пов'язані з правом особи на працю, тому суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства, а при вирішенні спору керувався КЗпП України, а також враховуючи суб'єктивний склад учасників правовідносин - Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р № 889-VIII, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402, а також Положенням про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 у редакції чинній на момент звільнення позивача з займаної посади, а саме станом на 17.10.2018 (надалі Положення).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/19 Велика Палата Верховного Суду визнала, що у разі що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, до яких відноситься посада помічника судді, який виник у період, коли з 01 травня 2016 року посада помічника судді за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність помічника судді - до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відповідь питання про дотримання правил предметної підсудності спорів, стороною в якому є помічник судді, лежить в площині розкриття у межах, необхідних для вирішення цього спору, поняття правового статусу помічника судді та таких його елементів, як підстави та порядок набуття правосуб'єктності помічника судді, його функції та завдання, права та обов'язки, правові підстави взаємодії помічника судді з державними, правоохоронними та іншими органами, відповідальність у сфері професійної діяльності помічника судді.
Під правовим статусом особи слід розуміти виняткову (специфічну) властивість особи, яка визначає її правове становище в суспільстві і визначає комплекс прав, обов'язків, функцій та компетенцію такої особи. За цими властивостями можна охарактеризувати таку особу і встановити розміщення особи в структурі (ієрархії) органів, зокрема судової влади, виявити відмінності правового статусу, приміром, публічної особи від особи, яка таких характеристик не має.
Нормативні основи правового статусу помічника судді визначені в Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). У статті 157 цього Закону визначається загальний статус помічника суддів і передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.
Відповідно до Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21, помічник голови суду - це працівник патронатної служби, який забезпечує виконання суддею, обраним у встановленому порядку головою суду, адміністративних повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також повноважень щодо здійснення правосуддя.
Згідно п.7 розділу ІІ вищевказаного Положення, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Помічник голови суду, заступника голови суду, судді - члена Ради суддів України призначається на посаду на строк перебування судді на відповідній посаді. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв'язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов'язків державний службовець не зобов'язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.
З врахуванням положень частини першої статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 01 травня 2016 року працівники патронатної служби перестали відноситися й не відносяться дотепер до категорії державних службовців, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.
У підпункті 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що з набранням чинності цим Законом втрачає чинність попередній Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Під час дії Закону України «Про державну службу» 1993 року, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 року не було положень, які виокремлювали і відносили посади помічників судді до патронатної служби. Інакше кажучи, не було положень закону, які б виділяли цю посаду з переліку посад, на які не поширювалися визначення «державна служба», «посада» чи «посадова особа», що положення цього Закону не поширюються на працівників апарату суду, одним з яких був і помічник судді.
На час виникнення спірних правовідносин, як згадано вище, положення цих законів не діяли. Запровадження нового регулювання порядку проходження державної служби, за яким посади помічників судді відносяться до патронатної служби і не відносяться до державної служби, означає, що змінився їхній статус, але не змінилися обсяги прав та обов'язків цієї посади, сфера його діяльності, і що така посадова особа припинила виконувати функції державного судового органу влади в частині виділених (делегованих) йому посадовою особою (суддею) та на підставі вимог законодавства повноважень або, іншими словами, виконувати функції публічної особи, якою є робота, сфера (коло) його діяльності, унормований обсяг прав та обов'язків, які визначають її компетенцію у зв'язку з обійманням нею посади помічника судді. Головною особливістю цієї посади є те, що ця особа допомагає судді виконувати його повноваження у такій публічній сфері діяльності, як правосуддя.
Отже, принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника судді, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Принагідно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з наведеного у пункті 17 статті 4 КАС України (у редакції, чинній з15.12.2017 року та на сьогодні) терміну «публічна служба» розуміється, що це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Наведене нормативне визначення поняття «публічна служба» різниться від подібного, яке було дано в пункті 15 частини першої статті 3 цього Кодексу в редакції до 15 грудня 2017 року, тільки тим, що з поняття «державна служба» виділено і додано окремо вид діяльності на посадах патронатної служби, які охоплюються поняттям публічної служби.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, стосується звільнення з публічної служби, відтак відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме статті 19 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням вище наведеного, за відсутністю даних про те, що позивач ОСОБА_1 зверталася з такими самими вимогами, до тих самих осіб, що у даній справі, до суду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - закрити.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 право на звернення до суду з такою вимогою в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду, а також роз'яснити позивачу про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: О.М. Ванівський
О.Я. Мельничук