Запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/145/20Головуючий у 1-й інстанції Дмитрюк О.В.
Єдиний унікальний №336/5785/19Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.124 КУпАП
13 березня 2020 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участю захисника - Штенгелова Олександра Володимировича, потерпілого ОСОБА_1 , його представника - адвоката Сапожнікової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2020 року, якою
провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 09.09.2019 року о 07 годині 53 хвилини ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «PEUGEOT 308», д.н. НОМЕР_1 , на 10 км Донецького шосе перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, та скоїла зіткнення з транспортним засобом «NISSAN MAXIMA», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку, чим порушила п.10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, травмованих осіб немає.
Суддя на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрив провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити у зв'язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу недостатньо проаналізував докази, що підтверджували доведеність винуватості водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, а загострив свою увагу на висновок експерта, який не відповідає обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник Штенгелов О.В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши ОСОБА_1 , його представника - адвоката Сапожнікову О.В., які підтримали апеляційну скаргу; з'ясувавши думку захисника Штенгелова О.В., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши додаткові матеріали і докази, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Проте суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_2 зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався.
Виправдовуючи ОСОБА_2 у пред'явленому їй обвинуваченні, суд виходив з того, що згідно з висновками експерта №9-732 від 17.01.2020 року в зазначеній дорожній ситуації як за поясненнями водія ОСОБА_1 , так і за поясненнями водія ОСОБА_2 , дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам пп 11.9, 12.3 Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Дії водія ОСОБА_2 не знаходяться в причинному зв'язку з подією даної ДТП.
Проте з такими висновками даної експертизи, а відтак і з висновками суду, погодитись не можна з огляду на таке.
Так судовий експерт, роблячи свої висновки в даній експертизі, виходив з неправильного тлумачення вихідних даних. Зокрема, виходячи з отриманих даних про відсутність бокового інтервалу між автомобілями, експерт зробив помилковий висновок, що автомобілі рухались в одній смузі один за одним. А саме автомобіль під керування ОСОБА_1 рухався прямо за автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , який був перешкодою для його руху. А оскільки видимість елементів проїжджої частини складала не менше 300 метрів, то ОСОБА_1 мав можливість побачити таку перешкоду і розцінити її саме як перешкоду на відстані в 300 метрів. Виходячи із такої більш ніж значної відстані, ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість для своєчасної зупинки свого автомобіля.
Проте апеляційний суд критично ставиться до такої послідовності суджень експерта.
Так, згідно п.1.10 ПДР безпечним інтервалом - є відстань між боковими частинами транспортних засобів, які рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої забезпечено безпеку дорожнього руху.
Оскільки автомобіль ОСОБА_2 рухався попереду праворуч від автомобіля ОСОБА_1 , то інтервал між ним з точки зору п.1.10 ПДР був дійсно відсутнім. Адже ліворуч від автомобіля ОСОБА_2 був відсутнім автомобіль ОСОБА_1 і, відповідно, праворуч від автомобіля ОСОБА_1 був відсутнім автомобіль ОСОБА_2 .
Судовий експерт, зазначивши у своєму висновку схему місця ДТП з приблизним позначенням автомобілів (додаток до пояснення водія ОСОБА_1 від 25.11.2019 року) (а.п. 51 об.) при цьому жодним чином не надав їй жодної оцінки та не прийняв до уваги пояснення самого водія ОСОБА_1 , який пояснив, що автомобіль ОСОБА_2 займав лише частково його смугу руху, і більшою своєю частиною перед початком здійснення розвороту знаходився на правій смузі руху.
Саме з такого взаємного розташування ОСОБА_2 на переконання ОСОБА_1 розпочала маневр розвороту на швидкісній трасі в недозволеному місці, перетинаючи вектор руху автомобіля ОСОБА_1 , створивши, тим самим, небезпеку для його руху.
Призначаючи експертизу 04.10.2019 року, суддя зазначив у вихідних даних, що автомобіль ОСОБА_1 рухався по лівій смузі, а автомобіль ОСОБА_2 здійснював розворот з правої смуги (а.с. 21-22) Про це також зазначено у вихідних даних висновку експерта, (а.с.48)
Проте, вдруге призначаючи експертизу 11.12.2019 року, не дивлячись на те, що ні ОСОБА_2 взагалі, ні ОСОБА_1 в цій частині жодних уточнень не подавали, суд безпідставно не зазначив в якості вихідних даних ту обставину, що автомобіль ОСОБА_1 рухався по лівій смузі, а автомобіль ОСОБА_2 здійснював розворот з правої смуги. Відтак, експерт зробив свій висновок без даних обставин, які мають надважливе значення. А тому з цих підстав його не можна визнати обґрунтованим.
Апеляційний суд критично ставиться до висновку судового експерта про те, що перешкода для руху автомобіля ОСОБА_1 виникла за 300 метрів. Адже у вихідних даних в постанові про призначення експертизи від 11.12.2019 року зазначено, що автомобіль ОСОБА_2 розпочав розворот за 30-40 метрів до місця зіткнення, зазначеного в ДТП. Саме в момент, коли ОСОБА_2 розпочала зміну напрямку руху свого автомобіля, перетинаючи зліва направо смугу руху ліворуч, у ОСОБА_1 виникла перешкода. Таким чином, судовий експерт визначив неправильні вихідні данні, і тому в цій частині зробив неправильні висновки про наявність у ОСОБА_1 можливості зупини свій транспортний засіб після того, як виникла перешкода для руху його транспортного засобу.
Апеляційний суд критично ставиться до заперечень ОСОБА_2 і її представника, про те, що водій автомобіля Peugeot 308 перед початком розвороту ліворуч і виїздом на розділювальну смугу, прийняв крайнє ліве положення, рухаючись тривалий час вздовж даної смуги праворуч на відстані 0,6 м. від неї.
Про правильність таких висновків суду свідчать пояснення самої ОСОБА_2 після ДТП, в яких вона зазначила, що вона, рухаючись по трасі в правій смузі, увімкнула сигнал лівого повороту і перебудувалась в лівий ряд. В цей час позаду на високій швидкості близька 100 км/год рухався автомобіль рухався Nissan Maxima, який розпочав обгін її автомобілю зліва через дві суцільні смуги і вдарив її, не впоравшись із керуванням.
З даних пояснень суд вбачає, що ОСОБА_2 розпочала лівий поворот з виїздом на ліву смугу руху із порушенням вимог п.10.1 ПДР, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод для чи небезпеки іншим учасникам руху, зокрема для водія ОСОБА_1 , який вже там перебував на відставні 30-40 метрів і рухався із швидкістю, що перевищувала швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 . У зв'язку з чим, так званий «обгін» ОСОБА_1 , був нічим іншим, як ухиленням від зіткнення із задньою частиною автомобіля ОСОБА_2 .
При цьому апеляційний суд також виходить із місця зіткнення автомобілів (майже на розділовій смузі), а також характеру і локації взаємних пошкоджень на обох автомобілях. Адже лише за умови значного гострого кута (100-200) розташування автомобіля Nissan Maxima по відношенню до розділової ліні ліворуч і значно менш гострішого (450-600) автомобіля Peugeot 308 на переконання суду при їх взаємодії і руху вперед ліворуч могли утворитись пошкодження в автомобілі Nissan Maxima лише в передній лівій його частині, а в автомобілі автомобіля Peugeot 308 вздовж усієї лівої його части без пошкодження його задньої частини.
Дана обставина на переконання суду вказує на те, що автомобіль Peugeot 308 під керуванням ОСОБА_2 здійснював розворот не з крайньої лівої частини лівої смуги, а перетинаючи її зліва направо по ходу руху автомобіля Nissan Maxima під керуванням водія ОСОБА_1 , для якого виникла небезпека за 30-40 метрів і який ухилявся від зіткнення автомобілів, здійснюючи маневр - зміна напрямку руху ліворуч.
В іншому разі, якби автомобіль Peugeot 308 під керуванням ОСОБА_2 здійснював розворот з крайньої лівої частини лівої смуги, а автомобіль ОСОБА_1 здійснював обгін, з високою вірогідністю пошкоджено було б або його праву бокову частину і передню ліву частину автомобіля Peugeot 308 під керуванням ОСОБА_2 без пошкодження лівої бокової частини її автомобіля, або ж повністю пошкодились би бокові частини обох автомобілів - лівої Peugeot 308 і правої Nissan Maxima, внаслідок недотримання безпечного бокового інтервалу.
Наведені обставини на переконання апеляційного суду не дають можливості прийняти до уваги висновки автотехнічної експертизи №9-732 від 17.01.2020 року, оскільки вони зроблені на підставі вихідних даних, які не відповідають обставинам справи.
Натомість під час апеляційного розгляду апеляційним судом вивчено висновки №10.1/007-Д від 12.02.2020 експертного дослідження обставин механізму даної ДТП. Апеляційний суд знаходить їх такими, що узгоджуються із матеріалами даного провадження, зокрема поясненнями учасників ДТП, зафіксованими в установленому законом порядку вихідними даними (схема розташування автомобілів, дорожня розмітка на місці ДТП, прив'язка до місцевості, тощо).
Апеляційний суд знаходить дані висновки такими, що ґрунтуються на об'єктивних обставинах справи, на відміну від висновків автотехнічної експертизи №9-732 від 17.01.2020 року не містять у собі припущень не підтверджених матеріалами провадження.
А тому апеляційний суд при вирішенні питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_2 покладається на висновки саме даного дослідження, згідно яких в умовах місця пригоди в даній дорожній обстановці водій автомобіля Nissan Maxima ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Peugeot 308 під керуванням водія ОСОБА_2 шляхом своєчасного застосуванням максимально ефективного гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху автомобіля Peugeot 308. Водій автомобіля Peugeot 308 ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти пригоді шляхом своєчасного виконання вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил ДР. Такі дії водія Peugeot 308 ОСОБА_2 з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Таким чином, апеляційний суд визнає встановленим, що 09.09.2019 року о 07 годині 53 хвилини ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «PEUGEOT 308», д.н. НОМЕР_1 , на 10 км Донецького шосе перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, та скоїла зіткнення з транспортним засобом «NISSAN MAXIMA», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку, чим порушила п.10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, травмованих осіб немає.
Апеляційний суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Проте оскільки з огляду на положення ст. 38 КУпАП строк притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчився, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2020 року в цій справі щодо ОСОБА_2 скасувати.
Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі п.7 ч.1 ст.247, ст.38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 336/5785/19