Дата документу 24.03.2020 Справа № 337/1940/18
Є.У.№ 337/1940/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.
№ 22-ц/807/90/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
24 березня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бєлки В.Ю.
Онищенко Е.А.
секретар: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району (Орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,
В травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району (Орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем одружилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після реєстрації шлюбу проживали за місцем реєстрації відповідача разом з його батьками за адресою: АДРЕСА_1 . На момент спільного життя відповідач працював дальнобійником, часто був у відрядженнях, і більшу частину вона знаходилась разом з його батьками. Коли він повертався з відряджень, то надмірно зловживав алкогольними напоями. Від спільного життя з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження доньки відповідач продовжував зловживати спиртними напоями, виникали постійні сварки, скандали у присутності маленької доньки. У червні 2016 року вона зібрала свої та речі дитини та переїхала до своїх батьків. Оскільки на той момент доньці не виповнилось одного року, то шлюб розірвати було неможливо. Одразу після того, як доньці виповнився рік, подала позов про розірвання шлюбу. Шлюб було розірвано 04.09.2017 року на підставі рішення Хортицького районного суд м. Запоріжжя. Починаючи з червня 2016 року і по теперішній час, донька проживає разом з нею, відповідач долею дочки не цікавився, вихованням дочки не займався, жодного разу не подзвонив, не намагався зустрітися з дочкою, якось поспілкуватися з нею, не цікавився її станом здоров'я, фізичним та морально-психічним розвитком, не приймав та не приймає участі в утриманні та фінансовому забезпеченню дочки, аліменти не сплачує. Заборгованість по аліментам станом на01.03.2018 року становить 13584,77 грн. на утримання доньки, та на утримання дружини 10613,36 грн. Фактично з самого народження дочки вона одноособово вирішує усі питання, які пов'язані з вихованням, навчанням, відпочинком, розвитком дитини як в частині забезпечення належного рівня життя та здоров'я доньки, так і в частині забезпечення отримання нею належної освіти. Вважає, що наведені обставини стверджують явне нехтування відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , та стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,8 грн.
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після народження дитини ОСОБА_2 мешкала з його батьками, він працював дальнобійником та рідко бував вдома. За нечасті зустрічі ОСОБА_2 влаштовувала скандали, обзивала та заявляла, що дитина не його, але він буде утримувати її у будь-якому випадку та закон на її боці. В листопаді 2016р. ОСОБА_2 разом з дитиною покинула родину та подала позов про стягнення аліментів на її утримання та утримання дитини, який був задоволений. В грудні 2016 року він подав до Хортицького районного суду м. Запоріжжя позов про оспорювання батьківства за яким 12.01.2017р. відкрито провадження у справі № 337/4917/16-ц. За даною справою була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено Запорізькому Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Він оплатив за послуги експертизи 06.02.2017р. о 15-20 год., десь о 17-00 год. було відібрано зразки для експертизи. 08.02.2017р. подзвонили із суду та повідомили, що до суду надійшли висновки експертизи. Він не довіряє даним висновкам, так як телефонував до інших експертних установ і повідомили, що даний вид досліджень не може тривати менше 7 діб.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, виключити відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 704(сімсот чотири) грн. 80 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 18.07.2015 року перебували в шлюбі зареєстрованому Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 296.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження якої батьком вказаний ОСОБА_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.09.2017 року, шлюб між сторонами розірвано.
Мотивуючи вимоги, позивач посилалася на те, що відповідач повністю усунувся від виховання і утримання дитини, не спілкується з ані з позивачкою. ані з дитиною. жодних заходів щодо визначення порядку спілкування з дитиною, надання дитині допомоги він не вживав.
Суд першої інстанції вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав також врахував, що відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу №291 «Витязь» від 07.05.2018 року за № 01-21/94, за час перебування ОСОБА_4 в ДНЗ( з 01.09.2017 року по 02.03.2018 року), батько ОСОБА_1 зовсім не брав ніякої участі в освітньому процесі дошкільного закладу та вихованні дитини.
Відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу №240 «Іволга» від 07.05.2018 року, батько участі у вихованні дитини не приймає, до дошкільного закладу не приходить, успіхами дитини не цікавиться.
Відповідно до розрахунку заборгованості Хортицького ВДВС м. Запоріжжя від 27.03.2018 року за № 4813/11, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 року становить 13584,77 грн.
Відповідно до заяви від 07.05.2018 року, вихователя ДНЗ № 291 ОСОБА_5 , групу відвідувала ОСОБА_3 , за весь період перебування дитини у дитсадку, батько жодного разу не з'явився, та не приймав участі у житті дитини.
Сторонами не оспорюється та визнається, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Судом не встановлено фактів перешкоджання, з боку будь яких осіб, ОСОБА_1 у побаченнях з дитиною, спілкуванні, прийнятті участі у вихованні.
Відповідно до висновку від 13.12.2018 року № 1374/01-22/01, Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом першої інстанції було враховано, що мотивом не визнання позову ОСОБА_1 , відповідно до відзиву на позов, є те, що поспіх позивачки щодо позбавлення батьківських прав, надають йому підстави сумніватися в тому, що він є батьком дитини.
Судом досліджено матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини(ЄУН № 337/4917/16-ц, провадження 2/337/235/2017).
Відповідно до матеріалів справи, за клопотанням ОСОБА_1 , ухвалою суду від 23.01.2017 року, була призначена судова молекулярна генетична експертиза для визначення чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до висновку експерта №8-24 від 09.02.2017 року, ймовірність того, що ОСОБА_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,99%.
В подальшому, за клопотанням ОСОБА_1 ,ухвалою суду від 21.02.2017 року, його позов про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, було залишено без розгляду.
Враховуючи, що судом першої інстанції були взяті до уваги доказі в іншій справі, тобто доказ взятий до уваги з порушенням правил безпосередності, апеляційним судом була призначена судова молекулярно-генетична експертиза у даній справі.
За висновком експертизи вірогідність того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 становить 99,9999%.
Незважаючи на висновок експерта при апеляційному розгляді апелянт усунувся від подальшої участі в справі, жодним чином не зазначав про своє бажання змінити ставлення до дитини, як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі він зазначав, що просить не позбавляти його батьківських прав до з'ясування питання про його батьківство.
Вирішуючи спір, судова колегія враховує, що відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою ВР від 27.02.1991року № 789-ХІІв усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина з моменту народження має право на піклування своїх батьків.
Таке ставлення відповідача до виконання батьківських обов'язків, фактичне нехтування ними, обмежує дитину у спілкуванні з батьком, не сприяє її розвитку, нормальному психологічному комфорту та не забезпечує дотримання її інтересів.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Тож оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про підтвердження факту ухилення,та свідомого нехтування відповідачем, виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, які мотивуються відповідачем належним чином не підтвердженим сумнівом у своєму батьківстві.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції та враховуючи ту обставину, що при апеляційному розгляді позивач зазначила про те, що наразі вона має намір створити повну сім'ю з іншим чоловіком, який фактично піклується про дитину та надає їй належне утримання і виховання, має намір удочерити дитину, судова колегія вважає, що збереження батьківства за особою. яка фактично усунулася від будь-яких обов'язків батька, порушуватиме інтереси дитини та не сприятиме її нормальному психологічному, духовному та фізичному розвитку.
Відтак судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 березня 2020 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко