Номер провадження 2-а/676/41/20
і м е н е м УК Р А Ї Н И
16 березня 2020 року. м. Кам'янець- Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Семенюк В.В.
за участю секретаря судового засідання - Стецюк-Стебницької Н.С.
справа № 676/750/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Кметь Володимира Євгеновича, Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопоушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.122 КУпАП , -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Кметь Володимира Євгеновича, Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопоушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.122 КУпАП.
Позивач, обгрунтовуючи позов, вказує, що 25 січня 2020 року, приблизно о
16 год.45 хв., під час керування автомобілем FORD Fiesta держ.номер - НОМЕР_1 на 190 км. автодороги М-12 Стрий - Знам'янка, що знаходиться на вул. Об'їзній в смт. Підволочиськ, Тернопільської області, його було зупинено співробітником поліції, який стояв поряд із стаціонарним постом поліції, розташованим на перехресті вулиць Об'їзної-Гончара. Позивач зупинив автомобіль поряд із мотелем «Нон-Стоп», поза межами проїжджої частини на місці паркування. Після зупинки, поліцейський одразу звинуватив його у тому, що він керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту, взявши для перевірки водійські документи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Після цього поліцейський все-таки виніс постанову серії БАА № 754818 від 25.01.2020 р. про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. При цьому поліцейським на його вимогу не було надано жодного підтвердження вчинення ним зазначеного правопорушення. Хоча він і не погодився із звинуваченням, однак поставив підписи в графах про ознайомлення із правом оскарження та отримання копії постанови, заявивши, що обов'язково її оскаржить, у зв'язку з чим поліцейський дописав у постанові, що відео буде надане на вимогу.
Вважає, що дії поліцейського не відповідають вимогам законодавчих актів, обставинам розгляду справи, а постанова серії БАА № 754818 від 25.01.2020 р. про накладення адміністративного стягнення, підлягає скасуванню, оскільки, будь-яких порушень за ч.2 ст.122 КУпАП він не вчиняв, так як згідно п.9.8 ПДР України з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар, тобто повинні бути ввімкнені ходові вогні на всіх механічних транспортних засобах поза межами населених пунктів, але він фактично рухався по вул. Об'їзній в смт. Підволочиськ, Тернопільської області, а не поза межами населеного пункту., як вказано у постанові, крім того, вказане правопорушення передбачене ст.125 КУпАП, за якою передбачено відповідальність у вигляді - попередження, а не за ч.2 ст.122 КУпАП.
Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із відзивом на позов. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність, обґрунтовуючи свою відмову тим, що 04.01.2020 року позивач, рухаючись на автомобілі Форд Фієста поза межами населеного пункту на автодорозі М-12 Стрий-Знамянка не увімкнув ближнє світло фар, чим порушив норми п.2 ст.122 КУпАП та п.9.8 ПДР України, внаслідок чого, був правомірно зупинений працівниками Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, внаслідок чого було правомірно винесено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП, якою позивача притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Представник позивача Л.Г.Рязанов в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №754818 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , понесені тим судові витрати на отримання правової допомоги в сумі 1471,00 грн.
Представник відповідача Н.Крайник в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності, позов не визнає і просить у його задоволенні відмовити.
Суд розглядає справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України .
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Постановоюпро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №754818 від 25.01.2020 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП. за те, що він 25.01.2020 року, в 16 год.15 хв., керуючи автомобілем Форд Фієста поза межами населеного пункту на 191 км. автодороги М-12 Стрий-Знамянка не увімкнув ближнє світло фар, чим порушив вимоги п.9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил
Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
За приписами частин 2 та 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.
В свою чергу, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП "доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".
Орган (посадова особа), а поліцейський, який виносив оскаржувану постанову є саме такою особою, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, одним із принципів, яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень має уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, має бути мотивованим.
Тому, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень, яким є поліцейський, зобов'язаний системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Як встановлено судом, співробітник поліції Кметь В.Є., співвідповідач по справі, доказів суду не надав, хоча в постанові відзначено, що відео буде надано на вимогу.
Крім цього, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно вказати дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.
Як зазначає позивач в оскаржуваній постанові невірно вказане місце вчинення адміністративного правопорушення та місце розгляду, оскільки вказано, як 191 км автодороги М-12 Стрий-Знам'янка, у той час коли Позивача було зупинено на 190 км цієї автодороги, який розташований на перехресті вулиць Об'їзної-Гончара у смт. Підволочиськ, Тернопільської області і Позивач рухався в сторону м. Волочиська Хмельницької області, а 191 км знаходиться майже на кордоні Тернопільської-Хмельницької областей.
Крім цього, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, а у разі відсутності посилань на технічний засіб та номер файлу, за допомогою якого здійснено відеозапис, вказана Відповідачем-відеофіксація не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення Позивачем адміністративних правопорушень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постано від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-ата постанові від 24.01.2019 р. у справі № 428/2769/17.
За ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть,зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.
Згідно п.9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.
Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми" освітлювальними приладами».
Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.
Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАПза неувімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення Правил дорожнього руху, крім передбачених статями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статями 139 і 140 КУпАП, тягнуть за собою попередження
Що стосується порушення Позивачем вимог п. 9.9 (б) ПДР України, то слід зазначити наступне.
Згідно з п.п. «б» п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Як зазначалося вище, то відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП настає в разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Причому диспозицією ч. 2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права непередбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.
Таким чином, в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 8 Закону України "Про Національну поліцію" зазначає, що "поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Тому, оскільки Позивач стверджує, що зазначеного у постанові правопорушення не скоював, а Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів адміністративного правопорушення Позивачем за ч.2 ст.122 КУпАП, тому суд не вбачає підстав для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а його позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
У зв'язку із зверненням Позивача за юридичною допомогою до адвоката, ним були понесені матеріальні затрати у сумі 1 471,00 рн., які він просить стягнути з Відповідача.
Керуючись статтею 134 КАСУ та розрахунком винагороди по методиці розрахунку винагороди адвоката, передбаченого Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та враховуючи співмірність між штрафом, який передбачений ч.2 ст.122 КУпАП та фактично затраченим часом адвоката, суд вважає, що до стягнення підлягає сума юридичної допомоги адвоката 1000,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами ч. 2 ст. 55 Конституції України, Законів України "Про дорожній рух", "Про національну поліцію", ст. ст. 5, 6, 19, 20, 22, 73, 74, 75, 168, КАС України, ст.ст. 9, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, "Наказу МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", Правилами дорожнього руху України, ст.ст. 2-14,72-77,122, 241-250, 286 КАС України,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Кметь Володимиром Євгеновичем, серії БАА № 754818 від 25.01.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч.2.ст.122 КУпАП.
Стягнути з Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області ( 46001 м.Тернопіль, вул.Валова,11, код ЄДРПОУ:40108720) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, пов'язані із правовою допомогою адвоката - 1000,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.