Справа № 522/4302/20
Провадження №2/522/4159/20
про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2020 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Домусчі Л.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором займу,
До Приморського районного суду м. Одеси, 13.03.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно якої позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 89600 гривень за договором займу від 10.04.2013 року.
27.03.2020 року до суду надійшли відповіді щодо місця реєстрації відповідачів.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про звільнення сплати судового збору, в обґрунтування якої зазначено, що не має грошових коштів, не працює, отримує тільки пенсію в розмірі 1813 грн., не має свого житла, прописаний по адресу центра реєстрації бездомних АДРЕСА_1 та сума судового збору перевищує 5% його річного доходу.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір»,
1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому суд бере до уваги, те що Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
В той же час згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93), рішення від 12 липня 2001 р. у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччині" (п. 45).
У зв'язку з наведеним ст. 136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» не повинні застосовуватися судом суто формально, адже зазначена норма внутрішнього національного законодавства безумовно може обмежити право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Суддя, проаналізувавши матеріали позову, встановив, що позивач в обґрунтування заяви про звільнення про сплату судово збору надає довідку про реєстрацію місця проживання та довідку про доходи № НОМЕР_1 Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі в Одеській області, яка видана ОСОБА_1 про те що, сума пенсії за період з 01.08.2019 року по 31.01.2020 року складає 12683,90 гривень. Однак позивачем не надано доказів відсутності інших доходів протягом календарного року, наявності інших збережень. Позивач надавав кошти також іншим особам, що було встановлено під час перевірки вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК, про що свідчать відомості з сайту «судова влада», отже фактично позивач не надав доказів відсутності інших коштів, окрім пенсії за віком.
За таких обставин, суддя вважає заяву про звільнення від сплати судового збору не обґрунтованою та такою, що має на меті уникнення сплати судового збору в позаправовий спосіб, що є зловживанням своїми процесуальними правами, а тому відмовляє у звільненні від сплати судового ОСОБА_1 .
За змістом ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
А згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 % ціни позову (167600,00 грн. в даному випадку), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Тобто сума судового збору в даному випадку має складати 1676,00 грн. Разом з тим, позивачем зазначена ціна позову яка не збігається з позовними вимогами, тому зазначене також необхідно виправити з зазначенням вірної суми, що просить стягнути позивач, або уточнення ціни позову.
На підтвердження оплати цієї суми суду потрібно надати оригінали квитанцій про сплату судового збору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суддя робить висновок, що дану позовну заяву належить залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, шляхом надання позовної заяви у відповідній кількості учасників по справі з зазначенням вірної суми, що підлягає стягненню та надання доказів оплати судового збору в розмірі 1676,00 грн.
Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.
Керуючись ст.ст. 136, 175, 177, 185 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором займу - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Домусчі Л.В.