Справа №522/2125/20
Провадження №2-а/522/222/20
30 березня 2020 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, 10.02.2020 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до інспектора 1 батальйону 6 роти УПП в Одеській області капрала поліції Сабельнікової Яни Миколаївни, Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1992590 від 18.01.2020 року.
Ухвалою суду від 11.02.2020 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Вимоги ухвали суду 11.02.2020 року позивач виконав, надавши 18.02.2020 року суду уточнену позовну заяву та пред'явлену до Управління патрульної поліції в Одеській області.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 18.01.2020 року приблизно о 14 год. 28 хв., інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Одеській області капрал поліції Сабельнікова Яна Миколаївна, склала відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1992590 від 18.01.2020 року за фактом, що ОСОБА_1 , нібито порушив п.8.4 ПДР, а саме не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 руху по смугам, та з крайньої лівої смуги призначеної тільки для повороту ліворуч, здійснив проїзд прямо, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Коли позивач запитав у співробітника поліції докази, які б підтвердили факт того, що саме ОСОБА_1 здійснив дане правопорушення, інспектор показала відео на якому, позивач не побачив не своє обличчя, не навіть силует себе за кермом автомобіля. 24.01.2020 року було подано скаргу до УПП в Одеській області щодо скасування постанови. 06.02.2020 року було отримано відповідь УПП в Одеській області, відповідно якої відмовлено у скасуванні постанови серії ЕАК №1992592 від 18.01.2020 року. 10.02.2020 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, у зв'язку з чим просив поновити строк оскарження постанови та скасувати постанову серії ЕАК №1992590 від 18.01.2020 року, яка була складена відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.02.2020 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі. Ухвалено розгляд справи проводити із викликом сторін із призначенням судового засідання на 28.02.2020 року.
В судове засідання 28.02.2020 року сторони по справі не з'явились, розгляд справи було відкладено на 24.03.2020 року.
12.03.2020 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно якого представник відповідача просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення, в обґрунтування чого зазначено наступне.
Факт вчинення правопорушення, а саме не виконання вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Subaru Forester» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зафіксовано відеореєстратором встановленому в службовому автомобілі. Позивач не надав жодних доказів, які спростували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судове засідання 24.03.2020 року сторони по справі не з'явилися, позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, додатково зазначив, що переглянув відеозапис, що доданий до відзиву та звертає увагу, що на відео відсутні відомості, що саме він керував транспортним засобом та перебуває в транспортному засобі сам на сам.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).
З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
У зв'язку з цим датою складання повного тексту рішення є 30.03.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.01.2020 року постановою серія ЕАК №1992590, складеною інспектором 1 батальйону 6 роти УПП в Одеській області капрала поліції Сабельніковою Яною Миколаївною було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі зазначено, що водій не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смугах, та з крайньої лівої смуги призначеної тільки для повороту ліворуч, здійснив проїзд прямо, чим порушив п.8.4 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.122 КпАП України, передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, а саме, накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п.1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У відповідності до п.2.3 (б) Правил дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.8.4. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року №1306, передбачає групи дорожніх знаків, а п.«г» даного пункту зазначає, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до розділу 33 ПДР дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смузі» показує дозволений напрямок руху по смузі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В своєму позові позивач оспорює факт порушення ним дорожнього знаку 5.16 ПДР, а саме зазначає, не вбачається доказів, що саме він керував транспортним засобом, в тому числі і на відеозаписі, який наданий як доказ його порушення з боку відповідача. Доказів на спростування того, що він не керував транспортним засобом суду не надав, натомість відповідно позовної заяви, вбачається, що дійсно ОСОБА_1 спілкувався з інспекторами поліції при зазначених обставинах, отже не заперечується той факт, що позивача було зупинено та було надано на підтвердження його порушення ПДР відеозапис. Тому суд вважає що інспектор мав право притягати його до відповідальності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з позову, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення була винесена 18.01.2020 року. У той же час, адміністративний позов поданий до суду 10.02.2020 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку на оскарження постанови.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1992590 була винесена 18.01.2020 року, адміністративний позов позивачем подано лише 10.02.2020 року, у зв'язку з тим, що 24.01.2020 року було подано скаргу до УПП в Одеській області щодо скасування постанови. 06.02.2020 року було отримано відповідь УПП в Одеській області, відповідно якої відмовлено у скасуванні постанови серії ЕАК №1992592 від 18.01.2020 року. Таким чином, ОСОБА_1 очікував відповідь на скаргу та не мав можливості своєчасно звернутися до суду з позовом, а тому суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений ним строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У відповідності до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виконав вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
При цьому факт порушення позивачем ПДР підтверджується відеозаписом з відеореєстратора, встановлено в службовому автомобілі патрульної поліції, з якого вбачається, що було виявлено автомобіль «Subaru Forester» д.н. НОМЕР_1 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» та здійснив рух напрямок прямо, чим порушив пункт 8.4. ПДР України. В подальшому, даний транспортний засіб був зупинений на вимогу інспектора патрульної поліції. Враховуючи ті обставини, що автомобіль, що порушив правила дорожнього руху було одразу зупинено та інспектором поліції встановлено особу водія, що підтверджується вказаними в постанові даними щодо порушника ПДР, тобто позивача, а позивачем в свою чергу доказів на спростування того, що він не керував даним транспортним засобом доказів не надано, також жодним чином не пояснюється яким чином було складено саме відносно нього постанову, яку ним було одразу отримано та яким чином він перебував в данному автомобілі, що було зупинено, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з викладених підстав. Незгода з винесеною інспектором постановою, не може свідчити про протиправність постанови.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виконав вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездітності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1992590 від 18.01.2020 року інспектор патрульної поліції 6-ої роти, 1-го батальйону УПП в Одеській області капрал поліції Сабельнікова Я.М. діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнула правопорушника ОСОБА_1 з зазначенням усіх його реквізитів до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позовну ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.19, 63 Конституції України, ст.ст.2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч.3 ст.194, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 294 КАС України, ст.ст.9, ч.1 ст.122, 222, 251, 252, 254, 258, 268, 276, 280, 283 КУпАП, суд,-
Поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 поштова адреса АДРЕСА_2 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108646, 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 30 березня 2020 року.
Суддя: Домусчі Л.В.