Справа № 509/4237/19
20 березня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Козирського Є.С.
при секретарі - Мочернюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» про відшкодування шкоди , -
Позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ПАТ «Ск «Алфа Страхування» про відшкодування шкоди. В обгрунтування свого позову зазначив, що 01.08.2017 року, приблизно о 13 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , 1970 року народження, керуючи автобусом марки "БАЗ А. 079" з номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по вул . Центральна у ж/м Червоний Хутір , с. Лиманка Овідіопольського району, Одеської області, з боку пр. Небесної Сотні, в напрямку вул. Лабораторна, навпроти будинку №1-с по вул. Лабораторна, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , 1955 року народження, який керуючи велосипедом "Formula Horizont", рухався по вул. Центральна у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом лівого стегна в області шийки. Дані обставини встановлені в постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2017 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160380001643 від 02.08.2017 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , водієм транспортного засобу "БАЗ А. 079" з номерним знаком НОМЕР_1 , було заподіяно шкоду здоров'ю.
Цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди станом на 01.08.2017 року була застрахована в ПрАТ "СК "Альфа Страхування", поліс №АЕ-9466162 від 14.03.2017 року.
Позивач, через представника, звернувся до відповідача, як до страховика, з заявами на виплату страхового відшкодування від 05.11.2018 року. Просив, за першою заявою, відшкодувати документально підтверджені витрати на лікування в розмірі 48578.39 грн. та виплатити відшкодування, пов'язане з тимчасовою втратою працездатності, за другою заявою просив виплатити відшкодування, пов'язане із стійкою втратою працездатності (ІІ група інвалідності) та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Листом №96 від 30.01.2019 року відповідач повідомив позивача, в особі представника, про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач мотивував тим, що в постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2017 року зазначено, що згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи експерта НДЕКЦ МВС України №490-А від 23.10.2017 року: "Слідів взаємного контактування між автобусом "БАЗ А.079" р/н НОМЕР_1 та велосипедом "Formula Horizont", при огляді не виявлено. Також, відповідач зазначив, що оскільки в діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку з наслідками отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому вважає, що у водія транспортного засобу "БАЗ А.079" р/н НОМЕР_1 не виникло цивільно-правової відповідальності.
Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю протиправною, а тому в подальшому уточнивши позовні вимоги просить суд: стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування витрат на лікування в розмірі 48578,39 гривень; страхове відшкодування шкоди, пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 2624,02 гривень; страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з стійкою втратою працездатності у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 57600, гривень; страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5440,12 гривень; стягнути нараховані з 31.01.2019 року по 05.08.2019 року пеню в розмірі 20588,70 гривень, інфляційні витрати в розмірі 3576,18 гривень, 3% річних в розмірі 1747,00 гривень.
Також просив відшкодувати витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Також надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.08.2017 року, приблизно о 13 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , 1970 року народження, керуючи автобусом марки "БАЗ А. 079" з номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по вул . Центральна у ж/м Червоний Хутір , с. Лиманка Овідіопольського району, Одеської області, з боку пр. Небесної Сотні, в напрямку вул. Лабораторна, навпроти будинку №1-с по вул. Лабораторна, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , 1955 року народження, який керуючи велосипедом "Formula Horizont", рухався по вул. Центральна у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом лівого стегна в області шийки. Дані обставини встановлені в постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2017 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160380001643 від 02.08.2017 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , водієм транспортного засобу "БАЗ А. 079" з номерним знаком НОМЕР_1 , було заподіяно шкоду здоров'ю.
Цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди станом на 01.08.2017 року була застрахована в ПрАТ "СК "Альфа Страхування", поліс №АЕ-9466162 від 14.03.2017 року.
Позивач, через представника, звернувся до відповідача, як до страховика, з заявами на виплату страхового відшкодування від 05.11.2018 року. Просив, за першою заявою, відшкодувати документально підтверджені витрати на лікування в розмірі 48578.39 грн. та виплатити відшкодування, пов'язане з тимчасовою втратою працездатності, за другою заявою просив виплатити відшкодування, пов'язане із стійкою втратою працездатності (ІІ група інвалідності) та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Листом №96 від 30.01.2019 року відповідач повідомив позивача, в особі представника, про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач мотивував тим, що в постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2017 року зазначено, що згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи експерта НДЕКЦ МВС України №490-А від 23.10.2017 року: "Слідів взаємного контактування між автобусом "БАЗ А.079" р/н НОМЕР_1 та велосипедом "Formula Horizont", при огляді не виявлено. Також, відповідач зазначив, що оскільки в діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку з наслідками отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому вважає, що у водія транспортного засобу "БАЗ А.079" р/н НОМЕР_1 не виникло цивільно-правової відповідальності.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на п.31.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Правові відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (надалі за текстом - Закон № 1961-IV) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до приписів п. 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
На підтвердження витрат на лікування позивач надав відповідачу чеки (53 шт.) та квитанцію (1 шт.) загалом на суму 48.578.39 грн., які відповідають листкам лікарських призначень до медичних карт хворого № 9525 та № 2547 та відповідям Комунальної установи "Міська клінічна лікарня № 11" від 11.12.2018 року №01-83/2170, Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 19.11.2018 року №5128. На підтвердження тимчасової непрацездатності позивач, разом з заявою від 11.01.2019 року про долучення документів до справи, додав оригінал довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді за період з 01.08.2017 року по 04.08.2017 року, виданої Комунальною установою "Міська клінічна лікарня № 11" та оригінал довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді за період з 12.02.2018 року по 01.03.2018 року, виданої Військово-медичним клінічним центром Південного регіону.
Перебування позивача на лікуванні в КУ "МКЛ №11" та Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2547, № 9525 .
На підтвердження стійкої непрацездатності, пов'язаної із встановленням ІІ групи інвалідності, позивач надав нотаріально завірену фотокопію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №036017 та відповідь Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №50 від 13.11.2018 року, з яких вбачається, що при огляді 22.10.2018 року основним діагнозом були наслідки отриманої травми 01.08.2017 року у вигляді ендопротеза лівого кульшового суглоба, значно вираженого порушення функції ходи, що призвели до значного обмеження життєдіяльності та призначення ОСОБА_1 другої групи інвалідності з причиною: загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, безстроково.
Згідно наданих Позивачем чеків (53 шт.) та квитанцій загалом на суму 48 578,39 грн., розмір страхового відшкодування страховика по витратам на лікування становить 774,60 грн., оскільки, Позивачем надались чеки, зокрема за 31.05.2017 року, хоча ДТП мало місце 01.08.2017 року; по багатьом квитанціям відсутнє призначення лікаря; надавались квитанції за придбання продуктів харчування; надавались квитанції за купівлю препаратів, щодо лікування щитовидної залози, що не має жодного відношення до ушкодження в результаті ДТП і т.д.
Відповідно до приписів ст. 25 Закону № 1961-IV у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Страховик несе зобов'язання у розмірі: 1) Тимчасова втрата працездатності з 01.08.2017 по 04.08.2017:3200/22*4 = 581,82 грн. 2) Тимчасова втрата працездатності з 12.02.18. по 01.03.18. 3723/20*14 = 2 240,00 грн.
Відповідно до приписів ст. 26 Закону № 1961-IV мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:
3 200,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.08.2017 року.
3200 * 18 = 57 600,00 грн.
Отже, всього за шкоду здоров'ю складає 61196,42 гривень.
Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 5% від страхової виплати за шкоду здоров'ю 61196,42 грн., що складає 3059,82 грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування витрат на лікування в розмірі 774,60 гривень; страхове відшкодування шкоди, пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 2821,82 гривень; страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з стійкою втратою працездатності у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 57600, гривень; страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 3059,82 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.
Постановою про закриття кримінального провадження СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 28 грудня 2017 року зазначено, що: «…причиною даної дорожньо - транспортної пригоди стало порушення вимог п. 10.1., …10.4 «Правил дорожнього руху» велосипедистом ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, перед поворотом ліворуч завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, при виконанні повороту ліворуч поза перехрестям, не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не надав дорогу транспортному засобу який рухався в попутному напрямку, що і призвело до наслідків, які наступили.»
Своїми діями Позивач порушив п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Крім того, вищевказаною Постановою вказано, що в діях водія ОСОБА_2 , що керував забезпеченим транспортним засобом, не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходилися у причинному зв'язку з наслідками, які наступили (отримання тілесних ушкоджень велосипедистом ОСОБА_1 ).
Тому враховуючи норми чинного законодавства, а також ту обставину, що винним у настанні ДТП від 01.08.2017 року, належним чином визнано Позивача, характеру його дії, обставин завдання шкоди (нехтування правилами безпеки руху), індивідуальних особливостей потерпілого, його стану, суд вважає можливим зменшити суму страхового відшкодування та здійснити відповідну виплату у розмірі частки відповідальності самого Позивача, а саме 50%.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування витрат на лікування в розмірі 387,30 грн. (774,60-50%); страхове відшкодування шкоди, пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 1410,91 грн. (2821,82-50%); страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з стійкою втратою працездатності у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 28800,00 грн (57600-50%); страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 1529,91грн. (3059,82-50%).
Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд вважає необхідним відмовити в цій частині у зв'язку із необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем було понесено 20000 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу. (а.с.40-44)
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та задоволення часткового позову позивача, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову позивача, з відповідача підлягає стягненню 10 000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивач в даному випадку звільнений від сплати судового збору по розгляду позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору в розмірі 700,77 грн. Інша частина відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. . 3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273,ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , страхове відшкодування витрат на лікування в розмірі 387,30 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 1410,91 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з стійкою втратою працездатності у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 28 800,00 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 1529,91 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Альфа Страхування» (ЄДРПОУ:30968986) на користь держави судовий збір в розмірі 700,77 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2020 року.
Суддя: Є. С. Козирський