Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/322/20
Провадження № 1-кп/499/50/20
про продовження строку тримання під вартою
30 березня 2020 року смт.Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (далі - також прокурор), захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 (далі - також захисник) обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні в стадії підготовчого судового засідання, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт кримінального провадження № 12019160290000005 щодо ОСОБА_5 (далі - також обвинувачений, особа), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Благоєве, Іванівського району, Одеської області, зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - також КК),
1.Суть питання, що вирішується ухвалою таке.
20 березня 2020 року до Іванівського районного суду Одеської області, надійшов обвинувальний акт кримінального провадження № 12019160290000005 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 25 березня 2020 року призначене проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.
Суд, на стадії підготовчого судового засідання, за клопотанням прокурора вирішує питання щодо застосування запобіжного заходустосовно обвинуваченого.
2. Встановлені судом обставини такі.
Ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 квітня 2020 року, якою встановлена наявність ризиків передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема можливість переховування від суду та вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Прокурор подав письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк шістдесят днів, зазначивши про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та здійснювати незаконний вплив свідків.
Прокурор у клопотанні вказав, що обвинувачений приблизно о 02.00 годині 07 січня 2020 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в результаті конфлікту з ОСОБА_6 (далі - також загиблий), з метою спричинення тілесних ушкоджень, застосував фізичну силу шляхом обхвату загиблого за тулуб, насильно перемістив та скинув до занедбаного колодязя глибиною 7,5 метрів, на дні якого знаходилось каміння, в результаті чого загиблий отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому склепіння основи черепу. Загиблий помер о 09.00 годині 07 січня 2020 року в хірургічному відділенні Іванівської районної центральної лікарні від отриманих тілесних ушкоджень.
Прокурор посилається на те, що інші більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого з огляду на те, що особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, не працює, не має постійного джерела прибутку, раніше не одноразово засуджувався, має не зняту та не погашену судимість, а також обвинувачується у вчиненні іншого злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, кримінальне провадження за яким перебуває на розгляді в суді.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження тримання особи під вартою, та просили обрати запобіжний у вигляді домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі.
3. Положення закону, якими суд керувався такі.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення у якому обвинувачується(пункти 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина 2 статті 177 КПК).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки(частина 1, пункт 5 частини 2 статті 183 КПК).
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини (пункт 1, 2 частини 4 статті 183 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого (частина 3 статті 315 КПК).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення (частини 1, 2, 3 статті 331 КПК).
4. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали такі.
Системний аналіз наведених у пункті 3 мотиваційної частини ухвали норм КПК, свідчить, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Особі пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, що відповідно до статті 12 КК є тяжким злочином.
Отже, стосовно обвинуваченого існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, що може бути підтверджено зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Прокурором не доведено про наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
Разом з цим, суд констатує, що обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Суд враховує обставини, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, не має постійного місця роботи та навчання, за віком й станом здоров'я може утримуватися під вартою, а також має негативну репутацію.
Суд зауважує, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше був тричі засуджений та відбував покарання у місцях позбавлення волі, має не зняту та не погашену судимість за вчинення тяжкого злочину проти життя й здоров'я людини, та знов обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а також корисливого злочину проти власності, розгляд, якого вже здійснюється Іванівським районним судом Одеської області.
Суд наголошує, що тримання обвинуваченого під вартою на даний час залишається виправданим заходом, оскільки не зменшилися ризики того, що перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому у даному випадку переважають справжні інтереси суспільства щодо забезпечення законності та запобігання порушення прав осіб й інтересів правосуддя, над інтересами забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Суд констатує, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, так як він не має постійного місця проживання, а будинок за місцем його реєстрації належить іншій особі.
За таких обставин, враховуючи вагомість доказів, про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, виходячи із соціального статусу обвинуваченого, який є офіційно не працевлаштованим, має не зняту та не погашену судимість, раніше вчиняв злочини через незначний проміжок часу після реального відбуття покарання чи завершення іспитового строку, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років та іншого кримінального правопорушення корисливої спрямованості, слід констатувати про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак слід визнати, що існує ризик можливого продовження обвинуваченим злочинної діяльності, вірогідність настання чого із спливом часу не зменшилася.
Суд, виходячи з приписів пунктів 1, 2 частини 4 статті 183 КПК, не визначає розмір застави, у кримінальному провадженні, оскільки злочин, вчинено із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини.
5. Суд застосовує таку практику Європейського суду з прав людини.
Суд нагадав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX) (пункт 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04).
6. Висновок суду такий.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити у межах шістдесятиденного строку без визначення розміру застави.
Керуючись статтями 8, 9, 194, 196,197, 199, 315, 369-372 КПК, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 30 квітня 2020 року включно.
Копію ухвали суду направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала суду про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 30 березня 2020 року.
СуддяОСОБА_1