Справа № 490/1673/20
нп 2/490/2603/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 березня 2020 року місто Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати правочин мирову угоду від 26.06.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 від позовних вимог щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 удаваним та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді застосування прав та обов'язків сторін за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Як вбачається позовної заяви, предметом позову є квартира АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Заводського районного суду м. Миколаєва.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 296/1657/17) зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При цьому, тлумачення положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України свідчить про те, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням).
Таким чином, з врахуванням визначених правил підсудності, даний позов не підсудний Центральному районному суду м. Миколаєва.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У зв'язку з вище наведеним матеріали позовної заяви слід передати до Заводського районного суду м. Миколаєва, оскільки на території Заводського району м. Миколаєва знаходиться об'єкт нерухомого майна, щодо яких наявний спір.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 187 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним передати до Заводського районного суду м. Миколаєва за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова