Справа № 444/1968/18
Провадження № 1-кп/444/34/2020
30 березня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
номер кримінального провадження 12018140240000822, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2018 року
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Борислав Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, особою з інвалідністю не являється, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, військовозобов'язаного, перебуває на обліку в Дрогобицькому РВК, не являється депутатом чи адвокатом, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, не перебуває на наркологічному обліку, раніше судимого, востаннє вироком Трускавецького міськрайонного суду Львівської області до покарання у виді штрафу, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 23.04.2018 року органом 4616, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області зазначене кримінальне провадження №12018140240000822 від 18.06.2018 року,-
ОСОБА_3 після вчинення умисного корисливого злочину проти власності, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на шлях виправлення не встав та знову вчинив нові умисні корисливі злочини.
Так, ОСОБА_3 18.06.2018 року близько 01 год. 55 хв., знаходячись на території фермерського господарства, що по вулиці Богуна, №30 в смт. Куликів, Жовківського району Львівської області, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, зняв з трактора «Т25» бувшу у користуванні акумуляторну батарею «ВІ-POWER» 12v/l 00 Ah/840 A (EN), яка належала ОСОБА_5 та встановив її на транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , для приведення такого в робочий стан, з метою подальшого незаконного заволодіння таким, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2 355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Окрім цього ОСОБА_3 18.06.2018 року близько 02 год. 10 хв., знаходячись на території фермерського господарства, що по вулиці Богуна, №30 в смт. Куликів, Жовківського району Львівської області, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу проник у середину сховища, яке належить ОСОБА_5 , звідки викрав 40 літрів дизельного палива, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1179 (одна тисяча сто сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, тобто кримінальне правопорушенн, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Окрім цього ОСОБА_3 18.06.2018 близько 02 год. 45 хв. знаходячись на території фермерського господарства, що по вулиці Богуна, №30 в смт. Куликів, Жовківського району Львівської області, підійшов до припаркованого на вказаній території автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, всупереч волі ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що не має ані дійсного, ані уявного права на обумовлений вище транспортний засіб чи користування ним, умисно, з метою незаконного заволодіння даним транспортним засобом, запустив двигун ключем від замка запалювання, який знаходився у транспортному засобі, і розпочавши рух на вищевказаному автомобілі залишив місце знаходження (стоянки), розпорядившись згаданим автомобілем на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 230 000 (двісті тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив незаконне заволодіння транспортного засобу, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті.
Додатково пояснив, що працював у потерпілого ОСОБА_5 .
Залишившись ночувати у потерпілого, вживаючи алкогольні напої, він вирішив взяти автомобіль потерпілого і поїхати додому у місто Борислав Львівської області.
Будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, викравши із сховища, яке належить ОСОБА_5 , 40 літрів дизельного палива та знявши із трактора бувшу у використанні акумуляторну батарею, яка також належила потерпілому, та взявши ключі, які були в автомобілі, заправивши транспортний засіб паливом, помістивши в такий акумуляторну батарею, поїхав додому у місто Борислав Львівської області. На наступний день був затриманий працівниками поліції.
У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати та надати шанс виправитися без ізоляції від суспільства.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Зазначив, що покази надані на досудовому розслідуванні підтримує, щодо міри та розміру покарання покладається на думку суду.
Учасники даного кримінального провадження щодо розгляду даного кримінального провадження у відсутності потерпілого не заперечили.
А тому у відповідності до ст. 325 КПК України та з врахуванням думки учасників даного кримінального провадження, судом вирішено розгляд даного кримінального провадження проводити за відсутності потерпілого, який подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
А тому у відповідності до ст. 325 КПК України та з врахуванням думки учасників даного кримінального провадження, судом вирішено розгляд даного кримінального провадження проводити за відсутності потерпілих.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, який зазначив, що визнає інкриміноване йому кримінальне правопорушення, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати.
При цьому обвинуваченому було роз'яснено наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України у разі проведення судового розгляду у спрощеному порядку, з'ясовано в учасників, зокрема, в обвинуваченого ОСОБА_3 чи правильно розуміє зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України, його вина повністю та об'єктивно доведена доказами, які стороною обвинувачення та захисту не оспорюються та визнаються допустими та належними.
Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення та захисту, суд приходить до висновку, що пред'явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.
Суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, це діяння містить склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України і обвинувачений винний у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки відсутні будь-які підстави для закриття кримінального провадження чи звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Вина ОСОБА_3 полягає в тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно і тому суд такі його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того вина ОСОБА_3 полягає в тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище і томусуд такі його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того вина ОСОБА_3 полягає в тому, що він вчинив незаконне заволодіння транспортного засобу, вчинене повторно і тому суд такі його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України.
При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини справи та дані, що характеризують його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також з врахуванням наведеного та перспективи його виправлення і перевиховання, та попередження з його боку нових злочинів.
Обставинами, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Так як встановлено під час розгляду справи, зокрема, під час показів обвинуваченого ОСОБА_3 , він свою вину визнав повністю, жаліє про вчинене, просить надати йому шанс виправитися без ізоляції від суспільства.
Наведене, на думку суду, свідчить, що обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив свою провину, засуджує вчинення ним злочину і прагне виправитися, тобто щиро розкаявся у вчиненому.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість вчиненого злочину та особу винного, який не працює, являється особою молодого віку, раніше судимий за вчинення умисного корислового злочину проти власності, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статтей за якими він судиться, а саме у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
А тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи тяжкість та характер скоєного злочину та особу винного, який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, те, що обвинувачений є особою молодого віку, позитивно характеризується, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, не перебуває на наркологічному обліку, висловив в судовому засіданні твердий намір в подальшому не вчиняти злочинів, виправитися, практично повне відшкодування шкоди потерпілому, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбуття покарання та вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробування із іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За наведених обставин, на переконання суду, ізоляція обвинуваченого ОСОБА_3 від суспільства та поміщення його до установи відбування покарання для відбування покарання у виді позбавлення волі, не є виправданим заходом примусу щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
А тому на ОСОБА_3 необхідно покласти дані обов'язки, враховуючи його звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Ч. 3 ст. 76 КК України встановлено додаткові обов'язки, які можуть додатково бути покладені на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Суд з врахуванням обставин справи не вбачає доцільності у покладенні додаткових обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_3 .
Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає крім основного покарання додаткове у виді конфіскації майна або без такої.
В ситуації, що склалася, з врахуванням наведених вище обставин, суд вважає, що призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна є недоцільним, необгрунтованим та нелогічним.
Як наслідок, незважаючи на тяжкість скоєного кримінального правопорушення, суд вважає недоцільним призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку із ухваленням обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В той же час суд бере до уваги, що витрати на залучення експерта відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлений.
У даному кримінальному провадженні обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак строк дії такого закінчився, зважаючи на те, що строк запобіжного заходу не продовжувався, а обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час перебував у розшуку.
А тому судом не вирішується питання скасування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, так як такий автоматично закінчився після спливу строку на який обирався.
Керуючись статтями 100, 124, 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавленння волі на строк 2 (два) роки;
визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавленння волі на строк 3 (три) роки;
визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавленння волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
- автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повернуто потерпілому ОСОБА_5 - повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_5 .
- телефон марки "Lenovo", який повернуто ОСОБА_3 на відповідальне зберігання- повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_3 ;
- 6 недопалків (окурків) Мальборо червоні, які залишено при матеріалах кримінального провадження- знищити;
- цифровий носій інформації- диск DVD-R 4.7 GB, Verbatim та записані на даному диску відеозаписи події 04.03.2017 року, які надані потерпілим ОСОБА_5 та приєднані до матеріалів досудового розслідування № 12018140240000822 від 18.06.2018 року- залишити при матеріалах кримінального провадження № 12018140240000822 від 18.06.2018 року.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1