1Справа № 335/669/20 2-з/335/33/2020
30 березня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря Жечевої А.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги,
27.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги.
Ухвалою судді від 29.01.2020 року відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити з викликом сторін.
30.03.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 61636953 та виконавчого провадження № 61637453 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року №15-399-028К в розмірі 1325966,54 грн. та судових витрат 764,54 грн.
В обґрунтування заяви, позивач вказав, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2019 року по справі № 2-2191/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення у справі № 2-2991/11 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_3 , як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.19 року по справі № 2-2991/11, була задоволена заява ОСОБА_3 стосовно видачі виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966 грн. 54 коп. та судових витрат по 764 грн. 54 коп. з кожного. Змінений стягувач у виконавчих листах щодо примусового виконання рішення у справі № 2-2991/11 з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_3 , як правонаступника за правом грошової вимоги до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Постановою Запорізького апеляційного суду від 28.01.2020 року вказана ухвала залишена без змін.
В зв'язку з цим, ОСОБА_3 , 19.02.2020 року отримав виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року, пред'явив виконавчі листи до виконання до виконавчої служби.
Постановою заступника начальника відділу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 від 24.03.2020 року відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2- 2991/11 виданого 19.02.2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966, 54 грн. та судових витрат по 764, 64 гри. з кожного.
Також постановою заступника начальника відділу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Проценко Юлією Михайлівною від 24.03.2020 року про арешт майна боржника з метою виконання рішення суду був накладений арешт на все майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Так як, ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.19 року по справі № 2-2991/11 на підставі якої були видані виконавчі листи про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К у розмірі 1 325 966, 54 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була прийнята Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у зв'язку з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону) від 18.05.18 року, а передача права вимоги по кредитному договору була оформлена протоколом електронних торгів від 04.05.18 року, вважає, що у разі задоволення позовної заяви та визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги зникне правова підстава для заміни сторони у виконавчому провадженні.
Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст.7 та ч. 1 ст.153 ЦПК України.
За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суддя дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчого провадження.
Разом із тим, наведений у заяві вид забезпечення позову не передбачений ст. 150 ЦПК України.
Суд також зауважує, що відповідно до п.п. 5,6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Однак, відомості про наявність вказаних обставин відсутні, тоді як зупинення реалізації арештованого майна передбачено лише у випадку якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як альтернативний вид забезпечення, передбачений лише у випадку оскарження боржником виконавчого документу у судовому порядку. В даному випадку такий виконавчий документ не оскаржується.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Разом з тим, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви та вжиття відповідних заходів забезпечення позову, про які просить позивач.
При цьому, вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, не є співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги, і на думку суду, позивачем не доведено, що у випадку задоволення позовних вимог, не забезпечення даного позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження прав відповідача, так як спір по суті ще не вирішений та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. При цьому, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом не співвідноситься з предметом позову при цьому невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, вважаючи недоведеними доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення у обраний позивачем спосіб, а саме шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, прихожу до висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову немає, а відтак, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України,
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ю.В. Апаллонова