1Справа № 335/2639/20 1-кс/335/1453/2020
27 березня 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі об'єднане провадження за скаргою адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах ОСОБА_7 , подану в порядку ст. 206 КПК України, на незаконне затримання, та клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080160000299 від 25.03.2020 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, -
В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , у якому зазначено наступне.
В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080160000299 від 25.03.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, встановлено, що 24.03.2020 року, у вечірній час, ОСОБА_7 , маючи умисел на умисне пошкодження чужого майна шляхом вибуху, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , маючи при собі саморобне газове обладнання, на автомобілях приїхали до Каховського водосховища біля села Вишетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_8 залишився на березі, а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за допомогою човна перепливли до міста Енергодар. Далі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , приблизно о 03.50 годині 25.03.2020 року на скутері приїхали до магазину «Анастасія», розташованого за адресою: м. Енергодар, вул. Лісова, 19 «А», на якому вбудовано банкомат № 5518 тип Personas 87, термінал ІD: А0105518, валюта 980 UAN АТ «Раффайзен Банк Аваль», в якому перебували грошові кошти в сумі 1 845 000 гривень, де шляхом вчинення вибуху саморобним газовим пристроєм, пошкодили зазначений банкомат, який перетворився на металобрухт, чим завдали матеріальної шкоди АТ «Раффайзен Банк Аваль» на суму 71 377,28 гривень.
Після чого, ОСОБА_10 , шляхом віджиму дверей, проник до магазину «Анастасія», де мав намір заволодіти грошовими коштами, а ОСОБА_9 перебував біля магазину, однак з причин, що не залежали від їх волі, грошовими коштами не заволоділи, тобто не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, так як їх дії були попереджені працівниками охорони.
26.03.2020 року ОСОБА_7 вручено повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
При цьому, в провадження слідчого судді надійшла скарга адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах ОСОБА_7 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, яку ухвалою слідчого судді від 27.03.2020 було об'єднано в одне провадження з клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , для спільного розгляду.
У вказаній скарзі зазначено, що затримання 25.03.2020 року ОСОБА_7 є незаконним, необґрунтованим, здійснене з грубим порушенням його процесуальних та конституційних прав, у зв'язку з чим захисники просять визнати затримання ОСОБА_7 необґрунтованим та незаконним і негайно звільнити його з-під варти.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та наполягав на його задоволенні, посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого; зазначив, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне встановити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Скаргу захисників на незаконне затримання вважає необґрунтованою, не вбачає жодних порушень при затриманні підозрюваного, у протоколі вказано фактичний час затримання, тому у задоволені скарги просить відмовити.
Захисники підозрюваного у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечували повністю, посилаючись на необґрунтованість підозри, оскільки слідством не доведено наявність у підозрюваного умислу на вчинення особливо тяжкого злочину та заволодіння грошовими коштами у зазначеному розмірі, а докази, які надані слідчим на підтвердження обґрунтованості підозри не є доказами, з яких можливо стверджувати про причетність підозрюваного до вказаного кримінального правопорушення, покази працівників поліції не можуть бути прийняті за ст. 97 КПК України, у зв'язку з чим, вважають неправильною кваліфікацію дій підозрюваного. Ризики, про які йдеться у клопотанні слідчого, захисники вважають недоведеними та такими, що ґрунтуються тільки на припущеннях слідчого та прокурора, а також не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів здатен запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. За викладених обставин вважають клопотання необгрунтованим та безпідставним, тому у його задоволенні просять відмовити. При цьому, зазначили, що запропонована прокурором сума застави жодним чином не обґрунтована та не підтверджена, як того вимагає кримінальне процесуальне законодавство. При вирішенні клопотання слідчого просили врахувати дані про особу підозрюваного, а також повідомили, що при затриманні ОСОБА_7 працівниками правоохоронних органів було застосовано невиправдані заходи фізичного впливу та насильство, що призвело до погіршення його стану здоров'я.
В обґрунтування доводів скарги на незаконне затримання посилалися на те, що органом досудового розслідування було порушено право на захист підозрюваного під час його затримання та повідомлення про підозру; під час затримання йому не було роз'яснено права, у протоколі не зазначено кваліфікацію кримінального правопорушення, за якою його було затримано, не зрозуміло підстави затримання; час фактичного затримання не співпадає з дійсним часом затримання; про затримання не було повідомлено близьких родичів; ОСОБА_7 безперервно знаходився у кайданках протягом, майже 11 годин поспіль; підозрюваного доставлено до органу досудового розслідування з порушенням строків, встановлених ст. 210 КПК України; при особистому огляді підозрюваного відеофіксація не здійснювалася; відсутній протокол впізнання особи.
У зв'язку з викладеним, захисники просили задовольнити скаргу на незаконне затримання; негайно звільнити підозрюваного з-під варти; провести судово-медичне обстеження ОСОБА_7 та перевірку фактів нанесення тілесних ушкоджень підозрюваному при затриманні працівниками правоохоронних органів.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисників, проти клопотання слідчого заперечував, просив відмовити у його задоволенні; скаргу на незаконне затримання підтримав та просив її задовольнити, на підставах зазначених у ній, у судовому засіданні наполягав на тому, що під час затримання до нього було застосовано фізичне насильство.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, доводи скарги на незаконне затримання, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080160000299 від 25.03.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.
25.03.2020 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Частиною 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Так, з матеріалів, наданих слідчому судді вбачається, що підставами для затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.03.2020 зазначено, що 25 березня 2020 року о 21 годині 18 хвилин (час фактичного затримання о 06 годині 04 хвилини) у службовому приміщенні Запорізького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 12-Б) затримано ОСОБА_7 , на підставі того, що 25.03.2020 року останній шляхом вибуху пошкодив банкомат «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Енергодар, вул. Лісова,19, тобто, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, якою передбачено підстави для затримання - якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Прокурором під час розгляду скарги підтверджено законність підстав затримання ОСОБА_7 , про які зазначено у протоколі від 25.03.2020 року.
Частиною 5 ст. 208 КПК України передбачено, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину зазначено про права та обов'язки особи, яка затримується, про ознайомлення з якими свідчить підпис ОСОБА_7 зазначені зауваження до протоколу затримання, які викладені на окремому аркуші, в яких зазначено вищевказані порушення. Протокол складено у присутності захисника ОСОБА_5 , про що свідчить його особистий підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Стороною захисту не надано відповідних доказів, які б свідчили про незаконність затримання підозрюваного, порушення встановленого КПК України порядку вчинення такої дії, а також норм ст. 210-211 КПК України.
Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для висновку про невідповідність протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 25.03.2020 року нормам КПК України, та слідчий суддя приходить до висновку, що під час затримання підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим було дотримано вимоги КПК України, та наданими слідчому судді матеріалами підтверджується правомірність підстав для його затримання, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисників, викладених у скарзі, у зв'язку з чим скарга не підлягає задоволенню.
Також встановлено, що 26.03.2020 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.
Слідчим суддею не встановлено порушень строку, встановленого ст. 278 КПК України, протягом якого ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.
Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_7 до скоєння вказаного злочину.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішені «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Слідчий суддя, також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні, виходячи із тяжкості інкримінованих злочинів та обставин їх вчинення.
Доводи сторони захисту в частині недоведеності ризиків, слідчий суддя вважає необгрунтованими, з огляду на те, що фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, у розумінні практики ЄСПЛ.
Так, санкціями статей ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, які інкриміновані підозрюваному ОСОБА_7 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Отже, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих ОСОБА_7 , у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, спростовує доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини зазначає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.
Так, у криминальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є пенсіонером, раніше не засуджений. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним, також враховує розмір спричиненої шкоди та ступінь участі підозрюваного у інкримінованих йому діях.
Відповідно до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у підозрюваного намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування, однак, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, та оскільки стороною захисту не спростовано доводи слідчого та прокурора про наявність ризиків, встановлених в ході розгляду клопотання.
Вищезазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з цим, виходячи з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення яких, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, розмір якої відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя враховує характер вчинення злочинів, їх предмет, розмір спричиненої шкоди, виходячи з обсягу встановлених ризиків, а також соціального становища підозрюваного, його майнового стану, виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2020 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року складає 2 102 гривень, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати належну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі сел. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_7 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання - з 25.03.2020 року, та, відповідно до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії даної ухвали про застосування запобіжного заходу до 23.05.2020 року включно.
При цьому, при вирішенні питання щодо застосування до підозрюваного заходів фізичного впливу при затриманні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 206 КПК України , якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
З огляду на те, що в судовому засіданні надійшло повідомлення про застосування до особи насильства при затриманні в межах, наданих статтею 206 КПК України повноважень та з урахуванням тієї обставини, що прокурорм не доведено вчинення передбачених ч. 6 ст. 206 КПК України дій, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати слідчого невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7 та доручити СУ ГУНП в Запорізькій області провести дослідження фактів щодо застосування до останнього фізичного насильства під час затримання 25.03.2020 року.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах ОСОБА_7 , подану в порядку ст. 206 КПК України, на незаконне затримання - залишити без задоволення.
Зобов'язати слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження № 12020080160000299 від 25.03.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доручити СУ ГУНП в Запорізькій області провести дослідження фактів щодо застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичного насильства під час затримання 25.03.2020 року.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.05.2020 року включно, який обчислювати з 25.03.2020 року.
Встановити заставу - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 630 600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача UA378201720355249002000001205; призначення платежу - застава ОСОБА_7 .
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі сел. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії даної ухвали до 23.05.2020 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1