Дата документу 27.03.2020
Справа № 937/1968/20
Провадження № 2-а/937/43/20
27 березня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Урупи І.В.
за участі - секретаря судового засідання Литвиненко В.Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - старший сержант поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Коваленко В.С.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора, старшого сержанта поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Коваленка Віталія Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАК № 2187946 від 02.03.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП і закрити провадження у справі, посилаючись на те, що 02.03.2020 року відносно нього старшим сержантом поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Коваленком В.С. була винесена постанова серії ЕАК № 2187946, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. за те, що він 02.03.2020 в темну пору доби керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номер НОМЕР_1 , у якого не освітлювався задній номерний знак, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху. Із зазначеною постановою не згоден та вважає її незаконною, оскільки 02.03.2020 він рухався на автомобілі ЗАЗ 1102, державний номер НОМЕР_1 в звичайному режимі, без будь яких несправностей технічного засобу. Приблизно о 18-15 год. на вул. Белякова в м. Мелітополі його зупинив інспектор поліції та повідомив про технічну несправність транспортного засобу, а саме, про те що не освітлювався задній номерний знак. Однак він не міг виявити таку несправність під час руху з об'єктивних причин, а тому у нього не було умислу або необережності. Окрім цього, усунути цю технічну несправність не може на місці зупинки транспортного засобу та йому потрібна допомога. Однак незважаючи на вказане, відповідачем була винесена постанова про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Ухвалою суду від 16 березня 2020 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В останнє судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить суд із врахуванням його матеріального стану, а також того що правопорушення не потягло будь яких негативних наслідків, а тому є малозначним, оголосити йому усне зауваження відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В судовому засіданні 26.03.2020 позивач доводи викладені в позовній заяві підтримав, при цьому пояснив, що коли він виїжджав з дому лампи, що освітлюють задній номерний знак горіли. Коли він повертався додому його зупинили працівники поліції та інший інспектор, а не відповідач, вів з ним бесіду та повідомив, що не освітлюється задній номерний знак. Про цю несправність він дізнався від працівника поліції. Йому не надали можливість виправити несправність, а поліцейський відразу повідомив, що буде притягувати до відповідальності. Несправність могла статися під час руху, так як він їхав по ґрунтовій дорозі.
Відповідач в останнє судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає, вважає що винесена ним постанова законна. В судовому засіданні 26.03.2020 в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час служби 02.03.2020 був зупинений автомобіль під керуванням позивача у зв'язку з тим, що в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, що є порушенням п. 2,9 «в» ПДР України. Відносно позивача було складено протокол за ст. 121 ч.6 КУпАП та на нього накладено штраф в розмірі 170 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даному випадку не здійснювалось.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Так 02 березня 2020 року відповідачем було винесено постанову серії ЕАК № 2187946, відповідно до якої позивач 02.03.2020 вул. Белякова в м. Мелітополі, керував у
темну пору доби транспортним засобом ЗАЗ 1102, державний номер НОМЕР_1 , не освітлювався задній номерний знак, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто керування водієм транспортним засобом з номерним знаком неосвітленим. Своїми діями скоїв правопорушення, передбачене частиною 6 статті 121 КУпАП. Вказаною постановою до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим частини 2 статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення порушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями, зокрема ст.121 ч. 6 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 ч. 6 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання мають право розглядати справи та накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення передбачені частиною 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до цих вимог закону інспектор розглянув справу на місті події та виніс постанову по справі.
Відповідач правильно прийшов до висновку про наявність у діях позивача порушень вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху, за які передбачена адміністративна відповідальність за ст. 121 ч. 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення, згідно зі ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується характер здійснених правопорушень, особу правопорушника, ступень його вини, майнове становище, обставини пом'якшуючи і обтяжуючи відповідальність.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу (посадової особи), яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, з'ясованих під час розгляду справи; зазначення нормативно-правового акту, яким передбачена відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
При винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності пом'якшуючи його вину обставини не з'ясовувались та не враховувались.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, а саме, постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному Кодексу України про адміністративні правопорушення, з особливостями, встановленими Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення при малозначності скоєного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Позивач до адміністративної відповідальності не притягувався, скоєне ним правопорушення не потягло настання будь-яких негативних наслідків. З урахуванням характеру та обставин правопорушення, суд визнає його малозначним, та вважає можливим звільнити позивача від адміністративної відповідальності та оголосити йому усне зауваження. При цьому, суд також приймає до уваги матеріальне становище позивача.
Керуючись статями 6, 7, 9, 10, 12, 19, 20, 72-77, 90, 94, 192, 193, 210, 211, 241-246, 257, 258, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора, старшого сержанта поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Коваленка Віталія Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову ЕАК № 2187946 від 02 березня 2020 року винесену старшого сержанта поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Коваленком Віталієм Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 121 ч. 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголосити йому усне зауваження.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 27.03.2020.
Суддя: