Дата документу 05.03.2020
Справа № 334/7067/19
Провадження № 2/334/1348/20
05 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку
До Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, звернулася позивачка ОСОБА_3 , яка зазначала, що ОСОБА_1 та Відповідач, ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований Комунарський відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 06.08.2011 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 579.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають трьох неповнолітніх дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18 вересня 2019 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя шлюб розірвано. На теперішній час рішення суду ще не набрало законної сили.
Місцем проживання дітей на теперішній час є місце проживання матері - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На сьогоднішній день нашим дітям виповнилось сім, чотири та один рік відповідно.
Донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається у другому класі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22, донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідує заклад дошкільної освіти № 121 «Космос» та займається спортивними бальними танцями.
Діти потребують належного матеріального забезпечення для гармонійного духовного, фізичного та інтелектуального розвитку, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Самостійно утримувати дітей Позивачу важко, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за третьої дитиною та не отримую дохід, про що надано відповідною довідкою про доходи.
Відомості про місце роботи та наявність постійного доходу у відповідача відсутні.
Зважаючи на викладене, позивачка вважає, що обґрунтованим та достатнім для утримання спільних дітей розмір аліментів має складати 2 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину.
Щодо стягнення на утримання дружини (позивачки по справі ) до досягнення дитиною трьох років, в позові зазначено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і тому не отримує дохід, що підтверджується відповідною довідкою про доходи № 319 від 16.09.2019 року та довідкою № 204 від 13.09.2019 року. У відповідності до норм чинного законодавства, вона має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Оскільки з позивачем проживає дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка, користуючись своїм правом просила суд стягувати з відповідача на своє утримання 2000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідний розмір стягнення позивачка вважає обґрунтованим та достатнім.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги ОСОБА_1 та просила суд у повному обсязі задовольнити вимоги позивача.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що він не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 2000 щомісячно кожному. Проте стягнення з нього аліментів на утримання дружини у розмірі 2000 гривень, відповідач заперечує з підстав відсутності у нього можливості утримувати колишню дружину.
З пояснень відповідача вбачається, що квартира в якій проживає позивачка з дітьми є спільною власністю подружжя, користування якою - відповідач залишив колишній дружині в повному обсязі, в той час як сам, вимушений винаймати житло для проживання, що підтверджується договором оренди житлового приміщення від 07 вересня 2019 р., за адресою: кв. АДРЕСА_2 , з оплатою в 5500,00 грн., та зі сплатою комунальних платежів.
Сам відповідач працює у ТОВ «Вітацентр» та як молодий спеціаліст має оклад в розмірі 5818 гривень.
Стан здоров'я відповідача, є таким що потребує лікування. Так, він страждає на захворювання очей, діагноз «миопия высокая осложненная астигматизм», що підтверджується амбулаторною картою № НОМЕР_1 від 14.11.2019 р., відповідно до якої, йому рекомендовано додаткова діагностика вартістю 1100,00 грн., ППЛК на два ока, вартістю 2100,00 грн. на одне око та Lasik (лазерна корекція зору), вартістю 14700,00 грн. на одне око.
Окрім аліментів, які щомісячно сплачується на дітей, на утриманні відповідача знаходиться три особи: бабуся ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка страждає на сліпоту на обидва ока, що підтверджується довідкою від 21.11.2019 р. Малобілозірської лікарні «Василівського центру ПМСД», тобто є безпорадною, потребує постійного лікування, діагноз - глаукома обох очей, ускладнена сліпотою на обидва ока, матір відповідача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пенсіонерка та його тітка (сестра матері) ОСОБА_9 , 1967 року народження, - які є непрацездатними.
Так як відповідач є єдиним «чоловіком» в зазначеній родині, то за всі витрати на лікування та створення умов для проживання, відповідальний саме ОСОБА_2 . Так, в листопаді 2019 року, на встановлення кухонної плити в будинку в якому проживають бабуся (приватний будинок), мати та тітка (будинок АДРЕСА_3 ) витрати відповідача склали 9770,52 грн., що підтверджується чеком від 19.11.2019 р. ТОВ «Епіцентр К». Витрати на лікування матері, в січні 2020 року, відповідач поніс на суму 1627,47 грн.
Окрім того, в жовтні 2019 року, відповідач вимушений був понести витрати на школу СЕЕА, яка необхідна відповідачу для щорічної атестації, для подальшої роботи лікарем. Дані вимоги встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я № 446 від 22.02.2019 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.03.2019 року за № 293/33264, що підтверджується сертифікатом та квитанцією на 1600,00 грн. ПАТ Приватбанк.
Також, відповідач має зобов'язання за кредитним договором від 29.11.2019 р. з АТ «Креді агріколь банк», на суму 250925,00 грн. Відповідно до графіку платежів по кредиту, щомісячний платіж становить більше шести тисяч гривень, а саме, в січні 2020 р. - 6783,99 грн., в лютому 2020 р. - 6860,30 грн. і т. д. Строк кредитних зобов'язань з графіком платежів, по листопад 2026 року.
Із зазначеного вбачається, що у відповідача відсутня можливість утримувати колишню дружину.
Також, відповідач наголошував суду, що позивач - ОСОБА_1 , працює лікарем - дієтологом, що підтверджується скрін-шотом оголошення в соціальній мережі «Інстаграм», має сертифікат «Инстаграм УБ Копирайтинга» від 15.08.2018 р. та сертифікан школи масажу та оздоровчих технологій від 04.10.2019 р. Тобто, позивачка має сторонній дохід від своєї діяльності в якості масажиста та лікаря-дієтолога.
На думку відповідача, позивачка не потребує допомоги на своє утримання, а стягнення з нього коштів на нібито її утримання, викликано її образою на колишнього чоловіка.
Підсумовуючи наведене, відповідач просив суд відмовити позивачу у позові в частині стягнення коштів на її утримання.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази по справі та усі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, врахувавши предмет та підставу позову, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.
Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст.ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В ході судового розгляду було доведено та підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачка ОСОБА_1 та Відповідач, ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований Комунарський відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 06.08.2011 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 579.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають трьох неповнолітніх дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18 вересня 2019 року рішенням Ленінского районного суду м.Запоріжжя шлюб розірвано. На теперішній час рішення суду ще не набрало законної сили.
Місцем проживання дітей на теперішній час є місце проживання матері - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. 181 СК визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Одночасно частиною другою зазначеної статті СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Верховний суд України в п.п. 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року за № 3 роз'яснив, що відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, не суперечать фактичним обставинам справи, наявність обов'язку відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей до досягнення ними віку повноліття, беручи до уваги, позицію сторін а також те, що відповідач погодився з позовними вимогами щодо сплати аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень кожному, керуючись вимогами ст.ст.84, 180-183СК України, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача, аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 2 000 грн. кожному, щомісячно, починаючи стягнення з 03.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів на утримання дружини в розмірі 2000 гривень до досягнення дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку, суд дійшов до наступного висновку:
Згідно з ст. 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Спроможність батька дитини надавати утримання дружині, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, з урахуванням його матеріального, сімейного становища, стану здоров'я є однією з обов'язкових умов стягнення аліментів на утримання дружини.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В позові позивачка зазначила, що відповідач є працездатним і офіційно працює, разом з тим жодних доказів, які підтверджують її ствердження не надала, і в справі немає доказів щодо матеріального стану відповідача та будь-яких інших доказів, які дають підстави встановити можливість відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач залишив квартиру в якій проживає позивачка з дітьми та є спільною власністю подружжя. Сам він вимушений винаймати житло для проживання, що підтверджується договором оренди житлового приміщення від 07 вересня 2019 р., за адресою: кв. АДРЕСА_2 , з оплатою в 5500,00 грн., та зі сплатою комунальних платежів, що також було підтверджено копіями квитанцій про сплату за оренду житла.
Сам відповідач працює у ТОВ «Вітацентр» та як молодий спеціаліст має оклад в розмірі 5818 гривень.
Стан здоров'я відповідача, є таким що потребує лікування, оскільки він страждає на захворювання очей, діагноз «миопия высокая осложненная астигматизм», що підтверджується амбулаторною картою № НОМЕР_1 від 14.11.2019 р., відповідно до якої, йому рекомендовано додаткова діагностика вартістю 1100,00 грн., ППЛК на оба ока, вартістю 2100,00 грн на одне око та Lasik (лазерна корекція зору), вартістю 14700,00 грн. на одне око.
Окрім аліментів, які щомісячно сплачується на дітей, на утриманні відповідач знаходиться три особи: бабуся ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , страждає на сліпоту на обидва ока, що підтверджується довідкою від 21.11.2019 р. Малобілозірської лікарні «Василівського центру ПМСД», тобто є безпорадною, потребує постійного лікування, діагноз - глаукома обох очей, ускладнена сліпотою на обидва ока, матір відповідача- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пенсіонерка та його тітка (сестра матері) ОСОБА_9 , 1967 року народження, - які є непрацездатними.
Даний факт був підтверджений показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також, свідки підтвердили, що відповідач є єдиним «чоловіком» в зазначеній родині, то за всі витрати на лікування та створення умов для їх проживання, відповідальний саме ОСОБА_2 . Так, в листопаді 2019 року, він встановив кухону плиту в їх будинку, на що витратив 9770,52 грн., що підтверджується чеком від 19.11.2019 р. ТОВ «Епіцентр К». Витрати на лікування матері, в січні 2020 року, відповідач поніс на суму 1627,47 грн.
Крім того, в судовому засіданні були надані докази того, що відповідач вимушений був понести витрати на школу СЕЕА, яка необхідна йому для щорічної атестації, для подальшої роботи лікарем. Дані вимоги встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я № 446 від 22.02.2019 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.03.2019 року за № 293/33264, що підтверджується сертифікатом та квитанцією на 1600,00 грн. ПАТ Приватбанк.
Також, відповідач має зобов'язання за кредитним договором від 29.11.2019 р. з АТ «Креді агріколь банк», на суму 250925,00 грн. Відповідно до графіку платежів по кредиту, щомісячний платіж становить більше шести тисяч гривень, а саме, в січні 2020 р. - 6783,99 грн., в лютому 2020 р. - 6860,30 грн. і т. д. Строк кредитних зобов'язань з графіком платежів, по листопад 2026 року. Зазначений кредит брався для потреб сім'ї, проте заборгованість за кредитом виплачує сам відповідач
Із зазначеного вбачається, що у відповідача відсутня можливість утримувати колишню дружину.
Позивачкою не було спростовано жодного доказу відповідача. А заявляючи вимоги про стягнення аліментів на дружину, у відповідності до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України позивачка не довела, що у відповідача наявна можливість надавати їй матеріальну допомогу у розмірі 2000 гривень до досягнення дитиною трьох років, тому ці позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити , згідно з ч.1 ст. 191 СК України , аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.12,13,81,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.75, 84, 105,110,112 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2 000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.