16 червня 2009 року
Справа № 2-а-7899/09/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 7 квітня 2009 року ВП № 12032145.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що приймаючи постанову про накладення арешту на кошти позивача, що обліковуються на рахунках, відкритих у державному казначействі, державний виконавець діяв неправомірно, оскільки арешт накладається лише на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Кошторис позивача не містить жодного коду економічної класифікації видатків бюджету, яким би були передбачені видатки на здійснення виплат за виконавчими документами. Також позивач зазначає, що накладення арешту матиме наслідком витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, що призведе до порушення конституційних прав інших громадян, які не звертались до суду, але також мають право на отримання допомоги за відповідними кодами бюджетної класифікації. Крім того, на думку позивача, державний виконавець неправомірно наклав арешт на кошти позивача як на кошти юридичної особи, що знаходяться в банку, оскільки рахунки позивача відкриті в Управлінні Державного казначейства у Вишгородському районі Головного Управління Державного казначейства у Київській області, яке не є банком згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 9 квітня 2009 року провадження в адміністративній справі № 8/2-«А»-2368/09 було відкрито.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.04.2009, місцевим загальним судом вжито заходів забезпечення позову, а саме: зупинено дію оскаржуваної постанови державного виконавця.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.05.2009 на підставі статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України дану справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
З огляду на те, що відповідно до частини шостої статі 22 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, ухвалою від 11.06.2009 Київським окружним адміністративним судом справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Матеріали справи містять заяви представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 7 квітня 2009 року ВП № 12032145 накладено арешт на кошти у межах суми 19285, 87 грн., які наявні на рахунках Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, відкритих в Управлінні державного казначейства у Вишгородському районі Головного управління державного казначейства України у Київській області за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.
Постанову про арешт коштів боржника прийнято державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 3/2 «А» - 5741, виданого Вишгородським районним судом Київської області 09.01.2009, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь Погодіної Світлани Василівни недоотриманої суми щомісячної доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 19285, 87 грн.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб) покладене на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною другою статті 20і Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, міські і районні ради або районні державні адміністрації, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади покладається на підрозділи примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби
Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.
Положення статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, від імені державної виконавчої служби суб'єктом примусового виконання судового рішення виступає державний виконавець.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на державного виконавця обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим при здійсненні виконавчого провадження він має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах.
Спосіб накладення арешту на кошти боржника визначено статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.
В Україні, згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України, застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Суть поняття «розрахунково-касового обслуговування» розкривається положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей», відповідно до яких це є послуги, що надаються банком клієнту, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій. Таким чином, Державне казначейство по суті виконує функції банку при здійсненні операцій з коштами державного бюджету.
Статтею 9 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошті бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (далі - Порядок).
Так, пунктом 30 Порядку встановлено, що арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).
Згідно з пунктом 32 Порядку постанова про арешт та, за наявності, копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт. Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку. У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації. Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.
З наведеної норми вбачається, що визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт, здійснюється органом Державного казначейства, що відповідає передбаченим Бюджетним кодексом України повноваженням Державного казначейства щодо контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Постанова державного виконавця про арешт коштів боржника, правомірність прийняття якої оспорюється позивачем у даній справі, лише постановляє про накладення арешту «за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету». Тобто, жодної вказівки на код економічної класифікації видатків бюджету постанова не містить, а відтак, виконання постанови здійснювалось органом державного казначейства виходячи з економічної сутності заборгованості, яка підлягає стягненню та визначена судом при винесенні судового рішення і видачі виконавчого документу.
Статтею 112 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Факт прийняття постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника до виконання органом Державного казначейства доводить, що уповноваженим органом державної влади порушень бюджетного законодавства з боку державного виконавця не встановлено.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Фактів порушення закону з боку державного виконавця при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника, правомірність прийняття якої оскаржується позивачем у даній справі, судом не встановлено.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною четвертою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
Керуючись статтями 14, 70, 71, 72, 86, 118, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління
юстиції у Київській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, - відмовити.
2. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09.04.2009 по справі № 8/2-«А»-2368/09 про забезпечення адміністративного позову, - скасувати.